Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра фінансового аналізу та контролю

Реферат на тему:

«Напрями розвитку контролю в Україні»

Підготував

студент 3 курсу 5 групи

факультету обліку,аудиту

та економічної кібернетики

Іванов В.В.

Київ 2015

Зміст

Вступ

1. Основні проблеми фінансового контролю і аудиту в Україні.

2. Напрями вдосконалення державного фінансового контролю в Україні.

Висновок.

Список використаних джерел.

Вступ

Сьогодні Україна взяла курс на євроінтеграцію, що вимагає істотних змін у сфері економіки через адаптацію чинного законодавства до міжнародних стандартів. Це стосується безпосередньо й сфери фінансового контролю та аудиту, який вже пройшов певний етап розвитку в нашій країні.  Фінансовий контроль – це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки суб’єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій у процесі створення, розподілу, використання грошових фондів. Фінансовий контроль – це контроль законодавчих і виконавчих органів влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ за фінансовою діяльністю всіх економічних суб’єктів із застосуванням певних методів і прийомів. Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі його види: державний фінансовий контроль, відомчий фінансовий контроль, громадський фінансовий контроль, аудит. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що вкрай актуально останнім часом в Україні. Крім того, ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві.

Проблеми фінансового контролю і аудиту в Україні

Аудит – новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в сучасних умовах переходу до ринку зумовлені таким: відмиранням неефективного відомчого контролю; наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття „вищестояща організація”, яка здійснює контроль за їхньою діяльністю; неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всіх суб’єктів господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.  Проте на сьогодні система фінансового контролю та аудиту в Україні не може забезпечити на високому рівні фінансово-бюджетної дисципліни в державі в цілому та на її регіональних рівнях. Це зумовлено існуванням значної кількості проблем, які призводять до зростання обсягів фінансових порушень. Отже, питання виявлення, усунення недоліків, удосконалення та реформування фінансового контролю та аудиту є особливо актуальними сьогодні і знайшли відображення у працях як  вітчизняних, так і зарубіжних науковців (М. І. Баканов, Н. С. Барабаш, І. А. Василик, Л. П. Воронова, Г. В. Дмитренко, І. М. Іванова, Є. В. Калюга, М. П. Кучерявенко, Л. Г. Ловінська, А. Любенюк, М. О. Никонович, Н. І. Рубан, І. Б. Стефанюк, М. І. Сивульський, М. М. Каленський, В. Ф. Палій, А. В. Чупіс, В. О. Шевчук та ін.).  Серед основних проблем фінансового контролю та аудиту варто виділити такі: відсутність єдиного погляду щодо визначення поняття фінансового контролю; недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів контролю, що спричиняє недосконалість їх координації; відсутність єдиної інформаційної та методологічної бази контролю, що ускладнює досягнення його загальної мети; недосконалість організаційної структури контролю; недотримання принципу гласності контролю. Крім того, у нашій державі відсутній моніторинг у системі державних органів, постійна оцінка якості функціонування системи фінансового контролю; має місце недостатньо швидке реагування правоохоронних органів у випадках фінансових порушень, відсутня належна відповідальність посадових осіб за порушення законів, норм, правил та відповідне відшкодування втрачених ресурсів; спостерігається дублювання окремих функцій державними контролюючими органами, відсутність жорсткої адміністративної відповідальності за бюджетні правопорушення та невідшкодування спричинених збитків, неможливість притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності або  тільки в окремих випадках та інші.  Напрями вдосконалення системи фінансового контролю мають різноманітний характер. Одним із напрямів є поліпшення нормативно-правового забезпечення контрольної функції держави. Система державного фінансового контролю в Україні функціонує згідно з Конституцією та чинним законодавством України, регламентується підзаконними актами. Ці норми часто мають суперечливий характер, не охоплюють потрібні сфери, не розмежовують функції та повноваження контрольних органів, що призводить до того, що система не має цілісності й дієвості.  Використання всіма суб’єктами фінансового контролю у своїй діяльності єдиних базових принципів і основних процедур буде сприяти підвищенню якості контрольних заходів, більш повному охопленню ними фінансових операцій.  Відсутність єдиної інформаційної та методологічної бази контролю знижує ефективність роботи контролюючих органів. З метою вирішення цієї проблеми необхідно створити єдину інформаційну базу, узгодити і вдосконалити законодавство, відпрацювати методику проведення перевірок.  Дієвий державний фінансовий контроль не лише вказує на відхилення від норм, а здатний забезпечити запобігання незаконному та неефективному використанню фінансових ресурсів держави. Проблема в тому, що фінансовий контроль в Україні до цього часу не має системного характеру і не забезпечує виконання тих завдань, які повинен виконувати як на мікро-, так і на макрорівні.