2. Співвідношення міжнародних договорів про працю і зак-тва України.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Порядок укладення, виконання і денонсації міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань, принципів зовнішньої політики України, закріплених в Конституції України, регулюється ЗУ «Про міжнародні договори України». Цей Закон застосовується до всіх міжнародних договорів України: міждержавних, міжурядових і міжвідомчих, регульованих нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол, обмін листами або нотами, інші форми та найменування міжнародних договорів).

Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину нац зак-тва України, застосовуються у порядку, передбаченому для норм нац законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

До міжнародних договорів належать також конвенції Міжнародної Організації Праці (МОП), які містять переважну більшість міжнародних норм про працю. Статут МОП наділяє конвенції рядом правових особливостей, які певною мірою посилюють їх ефективність, здатність до застосування на практиці.

Конвенції приймаються Генеральною конференцією праці більшістю в дві третини голосів делегатів, що є присутніми на сесії. Ця кваліфікаційна більшість голосів покликана надати міжнародний авторитет прийнятій конвенції ще до того, як вона набере чинності. Такої чинності конвенція набирає при ратифікації її не менш ніж двома країнами — членами МОП.

Кожна прийнята конвенція надсилається урядам усіх держав — членів МОП. Факт ратифікації зобов'язує державу привести своє законодавство і практику у відповідність до положень конвенції. До внесення змін до чинного законодавства ратифікована конвенція МОП не є частиною національного законодавства.

2. Поняття зайнятості населення

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соц-екон політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Згідно із ЗУ «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

• працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;

• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною труд діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

• вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

• громадяни, які служать у ЗСУ, прикордонних, внутр, залізничних військах, органах нац безпеки та внутрішніх справ;

• особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

• зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

• працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.