Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТП 1-148.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
02.08.2019
Размер:
696.32 Кб
Скачать

97. Поняття категорії нормального виробничо-господарського ризику.

ризик вважається виправданим, тобто нормальним, за наявності таких умов: якщо мета не може бути досягнена звичайним неризикованим способом; якщо він відповідає значенню тієї мети, для якої вжи­вається; якщо можливість шкідливих наслідків при цьому лише ймовірна (там, де мова йде про завідоме завдання шкоди, нормальний ризик відсутній); якщо об'єктом ризику є матеріальні фактори, а не життя і здоров'я людей.

Не є протиправним заподіянням шкоди, якщо працівник був уповноважений на її заподіяння, тобто завдав шкоду вико­нуючи свої труд. обов'язки (наприклад, ветлікар знищує ху­добу в разі масового захворювання на інфекційні хвороби).

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

98. Повна матеріальна відповідальність працівників за шкоду, завдану підприємствам, установам, організаціям.

Повна матеріальна відповідальність працівника полягає у покладенні на нього обов'язку відшкодувати пряму дійсну шкоду в повному обсязі без будь-яких обмежень у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати.

99. Акт про нещасний випадок і його значення для пенсійного забезпечення.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів для надання необхідної допомоги, а також складається акт про нещасний випадок. Цей керівник (поса­дова особа) в свою чергу зобов'язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому, повідомити про те, що стало­ся, власника або уповноважений ним орган та відповідну профспілкову організацію, а також зберегти до прибуття комісії з розслідування ту обстановку на робочому місці, яка вона була на момент події і вжити заходів щодо недопущення подібних випадків у ситуації, що склалися. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний ви­падок, крім випадків із смертельним наслідком та групових: повідомляє про нещасний випадок у відповідний орган вико­навчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, якщо по­терпілий є працівником іншого підприємства, - це підприємс­тво, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, -відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі вияв­лення гострого професійного захворювання (отруєння) -відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміоло­гічної служби: організує його розслідування і утворює комісію з розслідування у складі керівника (спеціаліста) служби охо­рони праці підприємства (голова комісії), керівника структур­ного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. Комісія з розслідування протягом трьох діб з моменту події зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути й оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охо­рону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до не­щасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом, визначити осіб, які допустили пору­шення нормативних актів, а також розробити заходи щодо за­побігання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-5 у двох примірниках а також акт за формою Н-1 або акт за фор­мою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцеві.

Внаслідок інвалідності працівник отримує право на отримання пенсії по інвалідності. У разі смерті особи, право на пенсію мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

100.Випадки застосування повної матеріальної відповідальності працівників. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

101.Визначення розміру шкоди.

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.