104.Поняття нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.

Нещасним випадком на виробництві визнається раптове погіршення стану здоров'я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гостре проф захворювання і гостре проф та інші отруєння, одержання теплового удару, опіку, обмороження, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання працівником інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвело до втрати ним працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день; зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, утоплення, а також смерть працівника на підприємстві, в установі, організації.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів для надання необхідної допомоги, а також складається акт про нещасний випадок. Цей керівник (поса­дова особа) в свою чергу зобов'язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому, повідомити про те, що стало­ся, власника або уповноважений ним орган та відповідну профспілкову організацію, а також зберегти до прибуття комісії з розслідування ту обстановку на робочому місці, яка вона була на момент події і вжити заходів щодо недопущення подібних випадків у ситуації, що склалися. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний ви­падок, крім випадків із смертельним наслідком та групових: повідомляє про нещасний випадок у відповідний орган вико­навчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, якщо по­терпілий є працівником іншого підприємства, - це підприємс­тво, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, -відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі вияв­лення гострого професійного захворювання (отруєння) -відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміоло­гічної служби: організує його розслідування і утворює комісію з розслідування у складі керівника (спеціаліста) служби охо­рони праці підприємства (голова комісії), керівника структур­ного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охоро­ну праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається. Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку. Комісія з розслідування протягом трьох діб з моменту події зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути й оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охо­рону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до не­щасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом, визначити осіб, які допустили пору­шення нормативних актів, а також розробити заходи щодо за­побігання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-5 у двох примірниках а також акт за формою Н-1 або акт за фор­мою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцеві

105.Контроль Рад народних депутатів за додержанням законодавства про працю.

Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

106.Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам.

Закон передбачає матеріальну відповідальність за завдану шкоду не тільки працівників, а й підприємств. Така відповідальність на власника або уповноважений ним орган покладається відповідно до КЗпП при заподіянні шкоди здоров'ю працівника каліцтвом або іншим ушкодженням, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків.

На відміну від дисц відповідальності матер від-сть є двостороннєю: кожна сторона трудових відносин несе перед іншою відповідальність за завдану шкоду. Особливість відповідальності власника або уповноваженого ним органу перед працівником полягає у тому, що небезпечні та шкідливі умови праці можуть завдати моральної шкоди працівнику, порушити його нормальні життєві зв'язки і потребують додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної робітникам і службовцям, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою КМУ.

Розмір відшкодування втраченого потерпівшим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я. Втрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником в повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій та заробітку.

Потерпілому від нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога, розмір якої встановлюється колективним договором, відшкодовуються витрати на медичну і соціальну допомогу, якою вважається додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо.

МСЕК може бути встановлена потреба у догляді за потерпілим і характер цього догляду.

Суми відшкодування шкоди не підлягають оподаткуванню. Обов'язкові відрахування з них провадяться у тому порядку, що й відрахування із заробітної плати.