131 Загальні принципи правового регулювання трудових відносин, що відображені в основних правах і обов'язках громадян, закріплених в Конституції України.

Ст. 43 КУ Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Ст. 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.Ст. 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

132.Поняття суб’єктів трудового права.

Суб'єкти трудового права - це учасники індивідуальних, колективних трудових та інших відносин, що є предметом тру­дового права, і які на підставі чинного законодавства наділя­ються суб'єктивними правами та відповідними обов'язками. Основними суб'єктами трудового права є працівник і робо­тодавець, як суб'єкти індивідуальних трудових відносин. Суб'єкти трудового права - більш широке поняття, ніж суб'єкти трудових правовідносин. Суб'єктами трудового права є: громадяни (працівники, ро­ботодавці); трудові колективи; профспілкові організації або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи; соціальні партнери на державному, галузевому, регіональному рівнях в особі представників відповідних об'єднань профспілок або інших представницьких організацій трудящих і об'єднань власників або уповноважених ними органів; державні органи; місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. Кожен суб'єкт трудового права наділяється специфічними властивостями, тобто правовим статусом, під яким розуміється його юридичне становище, як можливого учасника конкретних правових відноин в сфері використання найманої праці. Зміст статусу суб'єктів трудового права включає такі ос­новні елементи: 1) трудова правосуб'єктність - особлива властивість, що виз­нається державою за суб'єктами трудового права і означає, що за наявності певних умов вони здатні бути учасниками конкретних правовідносин у сфері праці, володіти правами та обов'язками, а також набувати їх своїми діями, тобто володіти трудовою пра­во дієздатністю ; 2.основні (статутні) трудові права і обов'язки. 3. гарантії цих прав і обов'язків; 4) відповідальність за порушення трудових обов'язків. В загальній теорії держави і права суб'єкти права роз­поділяються перш за все на індивідуальні і колективні. Залежно від видів суспільних відносин, які є предметом тру­дового права, суб'єктів даної галузі права можна класифіку­вати на: суб'єкти індивідуальних трудових відносин (індивіду­альні суб'єкти трудового права); суб'єкти колективних трудових відносин (колективні суб'єкти трудового права); інші суб'єкти трудового права. Разом з тим, всі суб'єкти, які беруть участь у суспільних відносинах, що є предметом трудового права, можна розділи­ти на такі групи: фізичні особи; організації; трудові колективи; органи, уповноважені на представництво.