88. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах.

Державна політика у сфері правового регулювання охорони праці неповнолітніх спрямована на створення належних умов для найповнішого розвитку трудового потенціалу, поліпшення умов праці неповнолітніх, зниження ризику втрати здоров'я та життя. Трудове законодавство України встановлює спеціальні гарантії праці неповнолітніх. Правовий статус неповнолітніх у сфері трудових правовідносин базується безпосередньо на принципі їх рівності з повнолітніми особами, а в галузі охорони праці неповнолітні користуються додатковими пільгами, встановленими законодавством України. За загальним правилом, допускається прийняття на роботу лише осіб, що досягай шістнадцятирічного віку. Винятком можна вважати прийняття на роботу неповнолітньої особи, яка досягла 15-річного віку, за згодою одного із батьків або осіб, що його замінює. Допускається також прийняття на роботу осіб, які досягли чотирнадцятирічного віку, за наявності певних умов. З метою захисту життя та здоров'я встановлена заборона залучення неповнолітніх до робіт, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років.

Законодавством також забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 години на тиждень для підлітків 14-15 років та 36 годин - для підлітків 16-17 років. Обов'язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу. Заробітна плата неповнолітніх працівників при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати. Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день.

Всі підприємства і організації повинні встановлювати броню для прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді. Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві таким особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Власники і керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, передбачених законодавством, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих чинним законодавством.

89. Номенклатура заходів по охороні праці

Система захисту працівників на виробництві складається з 1. забезпеченості персоналу індивідуальними та колективними засобами захисту.

Колективні поділяються на: Огороджувальні захисні пристрої – це фізична перепона, різноманітного роду кожухи, щити, екрани, козирки, планки, бар’єри. Блокувальні захисні пристрої забезпечують роботу робочих органів, пристроїв, механізмів і установок або доступ до них тільки в тому випадку, якщо вони знаходяться у визначеному заздалегідь заданому положенні, стані. Попереджуючі захисні пристрої забезпечують безпечну експлуатацію машин, пристроїв, установок шляхом обмеження небезпечного параметра, подальше зростання якого може призвести до руйнування устаткування або до нещасного випадку. Спеціальні пристрої характерні для певного обладнання. Гальмівні пристрої служать для уповільнення і припинення руху частин або самого устаткування при виникненні небезпечного фактора.  Пристрої автоматичного контролю і сигналізації – це пристрій для передачі інформації з метою привернення уваги персоналу. Пристрої дистанційного управління – це пристрої для управління установкою та устаткуванням. За їх допомогою здійснюється управління обладнанням на відстані, людина при цьому перебуває за межами небезпечної зони.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби. Керівник підприємства (власник) зобов’язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці. В залежності від ступеня небезпеки на підприємстві підбираються індивідуальні засоби захисту. Індивідуальні складаються з: ізолюючих костюмів (пневмо-, гідро ізолюючі скафандри), засобів захисту органів дихання, спецодягу та взуття, засобів захисту рук, засобів захисту голови, очей та обличчя, інструктажів з охорони праці. Кожний з цих елементів перевіряється, і в разі непригідності списується з використання. Контроль за застосуванням типових норм безплатної видачі цих засобів покладено на Департамент державного догляду за додержанням законодавства про працю.