2. Причини виникнення трудових спорів і шляхи їх усунення.

Причини виникнення трудових спорів різні. Вони можуть носити суб'єктивний характер, але можуть мати і об'єктивно-організаційний характер.

До причин суиб'єктивного характеру слід віднести відставання свідомості від реалій життя, необізнаність осіб (власників уповноважених ними осіб) з чинним законодавством, що регулює трудові відносини.

Причиною виникнення трудових спорів можуть бути помилки однієї з сторін у спорі про наявність чи відсутність фактичних обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних правовідносин.

До другої групи слід віднести причини організаційно-правового характеру, пов'язані з недбалою правотворчою діяльності. На цю причину вказують Основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки, затверджені Указом Президента України. Відзначено, що за останні роки захист трудових прав громадян значно погіршився. В цілому це пов'язано із змінами соціально-економічних умов, невідповідністю чинних норм трудового законодавства новим соціальним і економічним відносинам, послабленням державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.

2. Безробітні та їх статус. Визначення безробітного.

Без­робітні - громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавствомвом доходів і зареєстровані у ДСЗ як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Працездат­ним вважається вік від 16 до 60 років у жінок і від 16 до 60 років у чоловіків. Підходящою роботою в цьому випадку вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий квартал. При пропонуванні підходящої роботи враховується труд. стаж громадянина за спеціальністю, його попередня д-ть, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають про­фесії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка по­требує попередньої проф підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову д-ть після перерви більше одного року - робота, що потребує попередньої пе­репідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможли­вості її надання - інша оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру).

Для одержання статусу безробітного з призначенням допо­моги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи особисто по­дати до державної служби зайнятості крім письмової заяви про надання статусу безробітного також заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених Звом доходів.

Рішення про надання громадянам статусу безробітних оформлюються наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку, з яким громадя­нин повинен ознайомитись під розписку.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни: а)віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені; б)які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціаль­ності); в)які відмовились від 2 пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шу­кають роботу; г)які мають П на пенсію відповідно до законодавства України.

Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах, допо­мога по безробіттю виплачується з 8го дня після реєстрації у ДСЗ до працевлаштуван­ня, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Право на одержання допомоги по безробіттю гарантується у розмірі: а)не менше 50% від середньої з/п за попереднім місцем роботи, але не більше середньої з/п, що склалася в народному г-ві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого Звом розміру мінім. з/п, якщо цей грома­дянин протягом 12 місяців, що передували початку без­робіття, працював не менше 26 календарних тижнів; б)не нижче встановленого Звом розміру мінім. з/п в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше 6 місяців) перерви.

Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75% ус­тановленої Звом мінім. з/п за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого Звом НМДГ.

З метою сприяння безробітним у поновленні їх труд. д-ті Звом можуть бути передбачені й інші пільги, гарантії і компенсації.

2. Розгляд трудових спорів в судовому порядку.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;

3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб, митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень.

4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — при наявності дитини віком до 14 років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

2. Правові відносини органів працевлаштування з підприємствами, установами, організаціями.

За загальним правилом, працевлаштування передбачає три форми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, ор­ганізаціях вільних робочих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікав­лять кожного, хто влаштовується на роботу. Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактичному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості. Третя - це організація, в разі потреби, професійної підго­товки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.

Працездатним громадянам у працездатному віці, які потре­бують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі: одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строко­вої військової служби або альтернативної (невійськової) служ­би і якій надається перше робоче місце; дітям-сиротам, які залишились без піклування батьків, а також особам, яким ви­повнилось 15 років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу тощо. Для цього місцеві органи державної виконавчої влади бро­нюють на підприємствах, в установах, організаціях до 5% за­гальної кількості робочих місць. У разі відмови в прийомі на роботу громадян з числа зазначених категорій, в межах вста­новленої броні, державна служба зайнятості стягує штраф з підприємств, установ, організацій за кожну таку відмову у п'ятикратному розмірі н.м.д.г. Одержані кошти спрямовуються у державний фонд сприяння зайнятості населення і використовуються для фінан­сування витрат підприємств, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту. Державний центр зайнятості приймає рішення про оформ­лення дозволу на працевлаштування іноземця упродовж 30 днів після одержання заяви з доданням необхідних документів. Дозвіл оформлюється за умови, що в Україні (в даному регіоні) відсутні працівники, здатні виконувати відповідний вид робо­ти, або є достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців. Дозвіл на працевлаштування видається, зазвичай на термін до одного року. Строк дозволу може бути продовжений, якщо роботодавець звернувся з заявою до Державного центру зайнятості за місяць до закінчення терміну дії дозволу.