6.5 Стратегії індивідуальної адаптації спеціаліста

В сучасних умовах захистити спеціаліста від професійного стресу і професійного згорання практично неможливо, але можливо зменшити їхній руйнівний вплив на стан спеціаліста. Стрес не небезпечний, якщо він знаходить доцільний вихід, компенсується розслабленням, виступає як фактор, що активізує життєдіяльність людини. При правильному підході стрес вивільняє потаємні резерви творчої енергії, дозволяючи насолоджуватись більш досконалим життям.

Однією з реальних можливостей збереження життєздатності спеціаліста є адаптація. Оскільки адаптація спеціаліста є процесом його взаємодії з професійним середовищем, об’єктом професійної адаптації вважається соціальна ситуація розвитку спеціаліста, тобто система відношень між спеціалістом та соціальною дійсністю. Це виступає тим «пусковим механізмом» для всіх змін, які характеризують розвиток спеціаліста, визначають форми і напрямок його саморозвитку та самовдосконалення. Отже, рушійною силою професійної адаптації спеціаліста є виникнення протиріччя між його професійною підготовленістю, соціальними і професійними очікуванням і реальними вимогами, конкретними умовами діяльності спеціаліста, які знаходяться в ситуації постійної зміни, що обумовлено суспільною динамікою та соціальним розвитком.

У професійній діяльності найбільш успішними спеціалістами є ті, які навчилися володіти собою і мають розвинену особисту психотехніку саморегуляції та адаптації. Вони знають свої сильні та слабкі сторони, вміють стримуватись, бути терплячими, зберігати самовладання.

Серед найбільш поширених рекомендацій сучасних психологів щодо ефективної адаптації до дії різноманітних стресогенних факторів та позбавлення від стресу можна виділити такі:

– спробуйте розробити систему пріоритетів у своїй роботі;

– уникайте нездорової конкуренції (в багатьох ситуаціях ми не можемо уникнути конкуренції, але занадто велике прагнення вигравати в багатьох галузях попри будь-які обставини призводить до конфліктів, напруження і тривоги, робить людину агресивною);

– налагоджуйте ефективні взаємовідносини з керівництвом (від ефективності професійної взаємодії з керівництвом значною мірою залежить адекватність оцінки професійної діяльності);

– не ставте перед собою недосяжних цілей (мета має бути реальною та досяжною в часі, коли людина ставить перед собою надто глобальні або невизначені задачі, вона часто не може визначитися, з чого почати здійснення своїх планів; тому доцільно масштабні цілі розбивати на кілька досяжних);

– зосередьтесь на позитивних якостях оточуючих, намагайтесь не критикувати інших;

– знаходьте час для відпочинку;

– ведіть активний спосіб життя, виконуйте фізичні вправи (це підвищує стресостійкість та адаптаційні можливості організму);

– не відкладайте надовго важливі справи (тягар незакінченої справи знижує адаптаційні ресурси);

– не ставтесь до себе як до жертви обставин (таке відношення знижує адаптаційні можливості організму, заважає прийняттю ефективних рішень).

Дуже важливим аспектом як у подоланні, так і у попередженні виникнення надмірного, негативного стресового стану та розвитку емоційного згорання є стресостійкість людини. Стресостійкість в широкому розумінні – це здатність протидіяти впливу стресорів, активно перетворюючи ситуацію, в якій вони проявляються, або пристосовуючись до неї. Важливим фактором підвищення стресостійкості є активізація та накопичення особистісних ресурсів подолання стресу.

Під ресурсами стресостійкості особистості розуміють індивідуальні якості та здібності, що зумовлюють психологічну стійкість в стресогенних ситуаціях. До таких ресурсів належать: позитивність і раціональність мислення, самоповага, активна мотивація, емоційно-вольові якості, активна життєва установка, фізичні ресурси. В кожної людини є внутрішні ресурси, які можуть допомогти в кризових ситуаціях та сприяють розвитку особистості.

Для активізації ресурсів стресостійкості доцільно дотримуватись таких рекомендацій:

1. Розвивайте навички позитивного мислення, яке сприяє виокремленню корисних сторін важкої ситуації і допомагає на цій основі скласти конструктивний план дій, не загострюючи увагу на негативних переживаннях і не перешкоджаючи пошуку нових альтернативних способів вирішення особистих та професійних труднощів.

2. Проявляйте гнучкість мислення та поведінки, будьте готовими змінити своє ставлення до ситуації та способи поведінки.

3. Вчіться у будь-якій ситуації визначати власну мету, результат, якого ви хотіли б досягти. Для досягнення бажаного результату намагайтесь сформулювати мету за правилами позитивного мислення. Мета, сформульована таким чином, налаштовує на активну діяльність та пошук конструктивних способів вирішення проблем.

4. Позбавтесь від ірраціональних переконань і суджень. Ірраціональні переконання лежать в основі неефективних моделей поведінки, вони призводять до неконструктивних переживань, підвищують ризик емоційного вигорання.