6.2 Динаміка професійного стресу спеціаліста
Визначають три стадії розвитку стресового стану людини (рис. 6.1.):
– стадія тривоги (I);
– стадія підвищенної опірності організму (II);
– стадія виснаження організму (III).
На рисунку показано умовний рівень активності людини, яка знаходиться у бадьорому, врівноваженому стані.
Тривалість першої стадії може бути різною. Одна людина може «заводитись» протягом двох – трьох хвилин, а у іншої внутрішня напруга накопичується протягом днів, тижнів, або місяців. Але в будь-якому випадку стан і поведінка людини, яка попала у стрес, різко змінюється на протилежний знак. Наприклад, спокійна та стримана людина несподівано стає метушливою, дратівливою, агресивною чи жорстокою. А жива, моторна, говірлива людина несподівано може стати похмурою, відлюдкуватою та уповільненою.
На першій стадії зникає контакт у діловому спілкуванні та між- особистісному спілкуванні, з’являється відчуженість у відносинах. Люди перестають дивитися одне одному у вічі, різко змінюється предмет розмови з предметно-змістовних моментів на особисті випадки, наприклад, «Ти сам такий».
Рисунок 6.1 – Динаміка стресового стану спеціаліста
Хоча на першій стадії стрес ще залишається конструктивним і може сприяти підвищенню рівня успішності професійної діяльності, все ж поступово у людини знижується самоконтроль. Спеціаліст втрачає здатність свідомо і розумно регулювати власну поведінку.
Друга стадія у розвитку стресового стану характеризується тим, що спеціаліст втрачає ефективний і свідомий самоконтроль. «Стихія» деструктивного стресу руйнівно діє на психіку людини. Вона може усвідомлювати свої дії частково, не повністю. Багато людей відзначають, що у стресовому стані вони накоїли те, про що дуже шкодували і за звичних обставин ніколи б не зробили. Друга стадія за своєю тривалістю дуже індивідуальна – від кілька хвилин до годин чи тижнів. Вичерпавши свої ресурси, людина відчуває спустошеність та втому.
Третя стадія характеризується зниженням напруги та втратою ефективності діяльності. На цій стадії людина затримується і повертається «до самої себе», переживаючи відчуття провини («Що я зробив?!»), і присягається, що «це страхіття» ніколи не повториться.
Зростання стресу діється поступово, тому важливо, щоб воно не виходило за припустимий рівень. Якщо це станеться, то організм гіпермобілізується та виникнуть порушення механізмів саморегуляції, погіршаться результати діяльності. Такий стрес називається дістресом (від гр. di – подвійний). Більш детально це поняття буде розглянуте у підрозділі 6.4.
Проходить деякий час, і стрес може повторитися. У кожної людини – свій індивідуальний сценарій стресової поведінки, який виражається у частоті та формі проявів стресових реакцій.
Важливою є і така характеристика як спрямованість стресової агресії людини. Вона може бути спрямована на самого себе або на оточуючих (колег, підлеглих, керівників).
6.3 Фактори стресу на роботі
Проблема стресів, пов’язаних з професійною діяльністю, є сферою перетину багатьох галузей – від фізіології та медицини до психології та соціології. Це обумовлено, з одного боку, фізіологічними і психологічними механізмами стрес-реакцій, а з іншого – соціальним характером наслідків виробничих стресів. Психологи виділяють низку чинників професійного стресу на роботі. Серед них:
1. Фактори професійного стресу, пов’язані з трудовою дисципліною:
– зміст роботи, який не збігається з інтересами та здібностями спеціаліста;
– робоче навантаження;
– темп та графік роботи;
– погані умови праці;
– дефіцит часу.
2. Фактори стресу, пов’язані з місцем працівника в організації:
– рольова невизначеність;
– участь в управлінні;
– обов’язки;
– рольовий конфлікт;
– відповідальність на роботі;
3. Фактори стресу на роботі, пов’язані з взаєминами на роботі:
– взаємовідношення з керівництвом, підлеглими, колегами;
– труднощі делегування повноважень.
4. Фактори, пов’язані з кар’єрою:
– професійна «неуспішність» і побоювання ранньої відставки;
– статус невідповідності;
– відсутність гарантованої роботи, нестабільність;
– невідповідність рівня домагань даному соціальному статусу;
– невизначеність перспективи.
У більшості випадків поняття «стрес» асоціюється з негативними переживаннями та з ситуаціями, що їх викликають. Але, стрес – це лише реакція організму людини на будь-яку зміну ситуації, активізація його ресурсів, підготовка до активних дій. Без певного рівня стресу неможливий професійний та особистісний розвиток, пристосування до нових умов життя. Тому, можна стверджувати, що незначний рівень стресу є корисним для людини. Без напруги та боротьби за себе, свою справу та свої цілі людина стає слабкою, зменшується її емоційна та професійна активність та витривалість. Таке підвищення сил та енергії відбувається до визначеного рівня протягом певного періоду, та залежить від індивідуальної витривалості людини, інтенсивності стресового фактору та часу його впливу. Але надто тривала або надмірна дія стресових факторів й призводить до стресу, який негативно впливає на здоров’я людини.