6.4 Синдром професійного згорання

Тривалі професійні стреси призводять до виникнення синдрому професійного згорання⁷, одного із проявів стресу, з яким стикається людина у власній професійній діяльності. Це несприятлива реакція на робочі стреси, що включає в себе психологічні, психофізіологічні та поведінкові компоненти. У більш широкому розумінні синдром професійного згорання визначають як складний психофізіологічний феномен, що проявляється як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження. Вважають, що такий синдром найбільш характерний для представників соціальних і комунікативних професій – представників сервісних професій, медпрацівників, вчителів, психологів, політиків, юристів, менеджерів.

Професійне згорання – це синдром, який розвивається на фоні хронічного стресу і призводить до виснаження емоційних та особистісних ресурсів спеціаліста. «Згорання» – це не просто результат стресу, а наслідок некерованого стресу. По суті, професійне згорання – це дістрес або третя стадія загального адаптаційного синдрому – стадія виснаження (за Сельє), коли дії професійних чинників як стресорів стають надто тривалими і руйнівними для людини через нестачу енергетичних ресурсів. Це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на певні психотравмуючі впливи.

«Згорання» – часто функціональний стереотип, оскільки дає людині можливість дозувати й ощадливо витрачати енергетичні ресурси. Водночас можуть виникати його дисфункціональні наслідки, коли «згорання» негативно позначається на професійній діяльності і відносинах з партнерами.

У психологічних та медичних дослідженнях виділяються три групи симптомів професійного згорання: фізичні, поведінкові і психологічні. До фізичних симптомів відносять втому, почуття виснаження, надмірну сприйнятливість до змін показників зовнішнього середовища, часті головні болі, розлад шлунково-кишкового тракту, надлишок чи нестача ваги, задишку, безсоння тощо. До поведінкових і психологічних симптомів професійного згорання відносять відсутність позитивної мотивації професійної діяльності; негативні установки стосовно своєї роботи; зневажливе ставлення до виконання своїх обов’язків; зниження загальної працездатності; зниження рівня творчої активності; переважання почуття розчарування, образи, провини, незатребу-ваності; підвищену дратівливість; ригідність психічних процесів; підвищене почуття відповідальності; відчуження; загальну негативну установку на життєві перспективи; збільшення обсягу вживання психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки).

Професійне згорання особистості розглядається з погляду наявності трьох рівнів і трьох стадій. Російський вчений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що супроводжують різні компоненти професійного згорання. Створена ним «Методика діагностики рівня емоційного згорання» дає змогу оцінити прояви синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компонента професійного згорання.

Кондо К. визначає основні фактори розвитку синдрому професійного згорання, такі як соціально-психологчний клімат колективу, стиль керівництва, чіткість організаційної структури колективу, особливості розподілу функціональних обов’язків і т.д.

Таким чином, для спеціаліста вкрай важливим є усвідомлення сутності феномену професійного згорання для здійснення профілактики, ранньої самодіагностики та самокорекції даного негативного психологічного явища.