§ 6. Гігієна кісткової системи дитини

Як бачимо, процеси окостеніння скелета ще не повністю закінчені не тільки в дітей дошкільного віку, але і в дітей молодшого і середнього шкіль­ного віку і тривають у багатьох частинах скелета аж до повної зрілості.

Цим пояснюється значна гнучкість, податливість кісток скелета дітей шкільного віку. А це вимагає певних гігієнічних правил при організації навчально-виховної роботи і праці дітей.

Правильна посадка дітей за партою (яка за своєю конструкцією і роз­мірами повинна відповідати їх зростові) є однією з важливих умов нормаль­ного розвитку скелета дітей. Якщо кришка парти низька по відношенню до сидіння, то при читанні й письмі дитина змушена дуже нахилятись. А оскільки це відбувається щоденно, то таке зігнуте положення стає стій­ким і хребет викривляється вліво (лівосторонній сколіоз) внаслідок постій­ного опускання під час писання правого плеча і піднімання лівого. При від­носно високій кришці парти, навпаки, відбувається піднімання правого плеча й опускання лівого, а тому хребет викривляється вправо (правосторонній сколіоз).

При неправильній посадці дитини хребці здавлюють кровоносні су­дини, що містяться між ними. В результаті погіршується живлення хреб­ців, що негативно відбивається на їх розвитку. Крім того, при неправиль­ному положенні тіла може збільшуватись тиск на грудну клітку, внаслідок чого змінюється її форма (запалі, вдавлені груди), а це шкідливо відіб’ється на діяльності серця і легень.

Особливо небезпечні для скелета дітей шкільного віку надмірні, три­валі та однобічні напруження. Навпаки, посильна і недовготривала фізич­на праця, помірні і доступні для дітей фізичні вправи е одним із засобів зміцнення кісткової тканини. Дуже корисні для ростучого організму фізич­ні вправи, зв’язані з дихальними рухами (розширення і звуження грудної клітки сприяють її росту і зміцненню кісткової тканини).

Вправи для верхніх і нижніх кінцівок (ходьба, біг та ін.) сприяють розвиткові довгих кісток і, навпаки, недостатність рухів, носіння тісного одягу і взуття і т. п., неправильне положення тіла спричиняють неправиль­ний ріст кісткової тканини. Для нормального розвитку кісткової системи дитини потрібні чисте повітря, добре освітлення приміщення (особливо постійний доступ прямого сонячного проміння), раціональне харчування і вільні рухи всіх частин організму.

Б. М’язова система дитини

§ 7. Значення і загальна будова скелетних м’язів

Значення м’язів. Одним з найважливіших проявів життєдіяльності організму є його рухи. Всі рухи організму здійснюються м’язами. Функ­цію руху м’язи виконують завдяки їх властивості скорочуватись у відпо­відь на подразнення. У людини діяльність м язів відіграє особливу роль, насамперед у трудових процесах. Пересування в просторі, міміка і жести, членороздільна мова неможливі без скорочення відповідних м’язів. Біль­шість процесів, що відбуваються в організмі (робота серця, перистальтика кишечника та ін.), забезпечується скороченням м’язів. Тримання тіла у вер­тикальному положенні, надання йому певної пози під час сидіння і ле­жання можливе завдяки постійному напруженню, або тонусу, м’язів.

Будова, форма і прикріплення м’язів. У тілі людини налічують понад 400 скелетних м’язів. Основну масу їх становить поперечносмугаста м’язова тканина. Окремі волокна її зібрані в пучки, вкриті тоненькою сполучно­тканинною оболонкою. Сукупність цих пучків утворює м’яз, який вкритий міцною сполучнотканинною оболонкою — фасцією. Разом з сполучнотканин­ними утворами в м’яз проникають кровоносні судини і нерви. Постачання органу кровоносними судинами називається воскуляризацією (від латинсь­кого слова vasculum—судина), а постачання нервовими волокнами — іннервацією.

На кінцях м’язів сполучнотканинні прошарки їх з’єднуються разом, ущільнюються і утворюють сухожилки, якими м’язи прикріплюються до кісток (іноді до суглобових сумок, до шкіри). Сухожилки складаються з паралельно розміщених сполучнотканинних волокон, які, так само як м’язи, зібрані в пучки і вкриті зовнішніми і внутрішніми оболонками. Сухожилки дуже міцно з’єднані з кістками, бо їх волокна вплітаються в окістя і частково проникають в кістку. За формою розрізняють м’язи довгі і тонкі, широкі і плоскі, короткі і товсті. Форма м’язів залежить від їх розміщення і функції. Довгі м’язи розміщені головним чином на кінцівках, широкі — на тулубі, короткі —між окремими хребцями.

Назву м’язам дають або за їх функцією — згиначі, розгиначі; або за ходом волокон — поперечні, косі; або за формою — дельтовидний, квадрат­ний; або за місцем прикріплення — грудинно-ключично-сосковий і т. д.

Під час рухів людського тіла рідко коли скорочується один м’яз. Най­частіше вони скорочуються групами. М’язи, які разом і одночасно виконують той або інший рух, називаються синергістами. М’язи, які при своєму ско­роченні спричиняють протилежні рухи (наприклад, одні згинають кінців­ку, а другі — розгинають її), називаються антагоністами.