§ 4. Нижні кінцівки

Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса, або таза, і віль­ної кінцівки — ноги.

Таз дорослої людини утворений двома тазовими кістками, які з допо­могою малорухомих суглобів сполучаються з крижами в замкнуте кільце. Спереду тазові кістки з’єднуються між собою з допомогою хряща (так зване лобкове зрощення). У дітей і підлітків кожна тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сідничної і лобкової, з’єднаних між собою хрящовою тканиною. Зростання їх починається з початком стате­вого дозрівання і закінчується у 18—20 років. На місці їх зростання утворюється вертлужна западина, з якою зчленовується головка стегно­вої кістки.

Порожнина таза є прямим продовженням черевної порожнини. Вона поділяється на два відділи: верхній, або великий, і нижній, або малий таз. У великому тазі розміщена частина кишечника, у малому — органи се­чостатевої системи і пряма кишка.

У зв’язку з вертикальним положенням тіла таз людини відносно ширший і масивніший, ніж таз тварин; він підтримує органи, що лежать над ним.

У жінок таз ширший, коротший і має більшу по­рожнину, ніж у чоловіків. Ці статеві відмінності таза фор­муються в період статевого дозрівання. Розміри жіночого таза (особливо відстань між верхніми краями крижів і лоб­кового зрощення — прямий розмір входу) мають значен­ня при родах.

Кістки таза дітей і під­літків ще не зрощені і тому легко зміщуються. Непра­вильне положення тіла під час сидіння або стояння, но­сіння взуття на високих каб­луках та інші умови можуть спричинити в дітей і підлітків неправильний ріст або за­тримку в рості тазових кісток і, зрештою, звуження та ви­родливі зміни форми таза. Це особливо негативно проявиться у дів­чини, коли настане для неї пора стати матір’ю. Неодмінною умовою правиль­ного розвитку таза дівчини є рухливість.

Нога людини складається із стегна, гомілки і стопи. Стегнова кістка — найдовша кістка скелета. Верхній кінець її закін­чується кулястою головкою. За головкою йде шийка, яка утворює з цилін­дричним тілом кістки тупий кут. На місці переходу шийки в тіло є два гор­би — великий і малий вертели, до них прикріплюються м’язи і зв’язки. Головка стегнової кістки входить у вертлужну западину таза, утворюючи кульшовий суглоб.

Гомілка складається з великої і малої гомілкових кісток, які лежать паралельно і з’єднані між собою міжкістковою перетинкою. За розміром велика гомілка значно більша. Під час ходьби вона витримує на собі всю вагу тіла. На її поверхні дуже розвинені гребені — передній і міжкістко­вий, до яких прикріплюються сильні м’язи. Мала гомілкова кістка лежить назовні від великої.

Стегнова кістка з великою гомілковою утворюють колінний суглоб, до складу якого входить і колінна чашечка — маленька кісточка трикутної форми, розміщена в сухожилку чотириголового м’яза стегна. Колінний суглоб укріплений як зовнішніми, так і внутрішніми зв’язками і допускає лише згинання і розгинання ноги.

У стопі розрізняють передплесно, плесно і фаланги пальців. Передплесно складається з семи добре розвинених кісток, розміщених у два ряди. Найбільші з них — таранна і п’яткова. Таран­на кістка зчленовується з кістками гомілки. Нижче від неї, виступаючи назад, лежить п’яткова кістка. Спере­ду від таранної і п’яткової містяться човновидна, кубовидна і три клиновидні кістки.

Плесно утворене п’ятьма довгими кістками, які зад­німи кінцями зчленовуються з кістками передплесна, а передніми — з фалангами пальців; останніх по три в кожному пальці, крім великого, в якому їх дві. Гоміл­кові кістки утворюють з таранною надп’ятково-гоміл­ковий суглоб.

Завдяки прямоходінню та праці відмінності в будові рук і ніг людини стали далеко більші, ніж відмінності в будові грудних і тазових кінцівок тварин. Ноги людини довші, ніж руки, а кістки їх значно масивніші. У новонародженої дитини довжина верхньої і нижньої кінцівок майже однакова. За період росту відносна довжина (щодо довжини тіла) верхньої кінцівки лише трохи збільшується (з 41 до 45%), а нижня кінцівка інтенсивніше росте і досягає 50% довжини всього тіла.

Стопа людини має склепінчасту форму, що зумов­лює її пружність. Нога з вищим склепінням (підйомом) більш витривала під час ходьби, ніж нога з нижчим підйомом. Склепінчасте розміщення кісток стопи під­тримується численними міцними зв’язками. При роботі, зв’язаній з перенесенням вантажів або з довготрива­лим стоянням, стопа може втратити свою склепінчасту форму. Плоска стопа може розвинутись у дітей і внаслі­док постійного носіння взуття без каблуків (сандалі, тапочки). Сплющена стопа швидко стомлюється і бо­лить при ходьбі.

Велику увагу слід звертати на дитяче взуття, бо від нього в значній мірі залежить розвиток стопи. Розмір дитячого взуття повинен точно відповідати вели­чині ноги. Тісне і незручне взуття стискує кровоносні судини, спричиняючи застій крові, деформує ногу (пальці скручуються, налягають один на одного, вкриваються мозолями, деформується стопа), посилює пітливість. Крім того, в тісному взутті взимку холодніше, бо стиску­вання кровоносних судин перешкоджає нормальному кровообігові, немає також достатнього шару повітря між ногою і взуттям. Дуже велике взуття натирає ноги. Каблук дитячого взуття повинен бути на всю ширину ступні (навіть в учениць старшого віку) і не вище 2 см.

Літнє дитяче взуття повинно бути максимально відкрите. Не рекомен­дується дітям носити гумове, а також лаковане взуття, бо в ньому утворювана волога не випаровується, внаслідок чого на ногах появляються опрілості і потертості.