- •Частина 1:
- •«Феномен релігії»
- •Орієнтовний тематичний план для студентів за кредитно-
- •Модульною системою навчання
- •Орієнтовний тематичний план для студентів за заліково- екзаменаційною системою навчання
- •1. Релігієзнавство як наука. Філософія релігії. Релігія як духовний феномен людства.
- •2. Первісні форми релігійних вірувань. Етнонаціональні релігії.
- •3. Світові релігії: Буддизм. Християнство. Іслам.
- •4. Розкол християнства. Православ’я, католицизм, протестантизм.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Завдання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •10 Християнських заповідей
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Релігії Стародавнього Китаю.
- •Даосизм
- •Релігії Стародавньої Індії.
- •Релігія давніх євреїв - іудаїзм
- •Релігія давніх персів - зороастризм
- •Тема: «Світові релігії: Буддизм. Християнство. Іслам»
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного Логічного опрацювання
- •Євангелія від Матея (5 ).
- •Євангелія від Матея (6)
- •Нехай буде воля твоя
- •Євангелія від Матея (7)
- •Запитання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Тема: «Розкол християнства. Православ’я, католицизм, протестантизм»
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Запитання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Інтернет сайти
- •Методичні поради
- •Зверніть увагу, що у православ’ї богослужіння отримало назву Божественна літургія (літургія – з грецької – «спільна справа»).
- •Тема 5: «Дохристиянські вірування українського народу. Особливість київського християнства»
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Небесні світила
- •Запитання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Існує декілька версій, чому український народ, зокрема, Володимир приймає саме християнську віру. Розглянемо їх.
- •Тема: «Українське православ’я»
- •Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Особливості української релігійної вдачі
- •На хреснім шляху Різниця духовної вдачі українців і росіян
- •Перепони до вільного розвитку релігійно-національної культури в Україні
- •Запитання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Методичні поради
- •Тема 7: «Українська греко-католицька церква»
- •Розуміти: умови, за яких була укладена унія; зміст і спрямованість сучасної греко-католицької церкви.
- •Питання для обговорення:
- •І. Соціально-політичні та історичні причини виникнення уніатства в Україні:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Артикули умов та вимог договору Берестейського Собору 1596 року.
- •Запитання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Тема 8: «Сучасні нетрадиційні релігії»
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Запитання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Додаткова література
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Першоджерела для додаткового самостійного опрацювання
- •Смерть та реінтеграція групи
- •Завдання 2. Опрацьовуючи працю в.Франкла «Релігійність як пошук сенсу життя», дайте відповідь на питання:
- •Релігійність як пошук сенсу життя
- •Конституція України
- •Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації." Розділ і. Загальні положення.
- •Розділ II. Релігійні організації в Україні
- •Розділ IV. Права релігійних організацій та громадян, пов'язані зі свободою віросповідання
- •Розділ VI. Державні органи та релігійні організації
- •Кримінальний кодекс України
- •Міжнародні правові акти Загальна декларація прав людини (га 00н, 10 грудня 1948 року)
- •Перелік тем рефератів для виконання самостійної роботи студента
- •Перелік підсумкових питань для студентів
- •Частина 2 «Філософія: сутність та історія» Орієнтовний тематичний план для студентів за кредитно-модульною системою навчання
- •Орієнтовний тематичний план для студентів за заліково-екзаменаційною системою навчання
- •Предмет філософії, коло філософських проблем. Світогляд.
- •Філософія Стародавнього Сходу.
- •Антична філософія.
- •Філософія Середньовіччя.
- •Філософія Відродження.
- •Філософія Нового часу.
- •Німецька класична філософія.
- •Некласична західноєвропейська філософія кінця хіх –хх ст..
- •Філософська думка в Україні.
- •Тема: «Предмет філософії, коло її проблем. Світогляд»
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Завдання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Тема: «Філософія Стародавнього Сходу»
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання:
- •Завдання для контролю і самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Інтернетсайти:
- •Методичні поради
- •Тема: «Антична філософія»
- •Заняття 1. Рання антична філософія питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання:
- •Завдання для контролю і самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Заняття 2: «Давньогрецька класична філософія» питання для обговорення
- •Завдання для самостійного Логічного опрацювання
- •Завдання для контролю і самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Заняття 3: «Елліністично-римська філософія» питання для обговорення
- •Завдання для самостійного Логічного опрацювання:
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Завдання для контролю і самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання:
- •Завдання для контролю і самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання:
- •Про ідеї взагалі та їх походження
- •Завдання для контролю і самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Тема: «Німецька класична філософія»
- •Заняття 1. Німецька класична філософія. І.Кант, й.Фіхте. Питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання:
- •Завдання для контролю і самоконтролю
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Інтернетсайти
- •Заняття 2. Німецька класична філософія. Г.Гегель, ф.Шеллінг, л.Фейєрбах питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання:
- •Контрольні питання для закріплення матеріалу
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Заняття 1. Зародження сучасної некласичної філософії питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання
- •Завдання для контролю і самоконтролю:
- •Рекомендована література:
- •Інтернетсайти
- •Заняття 2. Сучасна світова філософія та її трансформації питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання:
- •Контрольні питання:
- •Рекомендована література:
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Тема:«Філософська думка в Україні»
- •Заняття 1. Виникнення та зародження філософських ідей в україні питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного Логічного опрацювання:
- •Контрольні питання:
- •Рекомендована література:
- •Заняття 2. Виникнення та зародження філософських ідей в україні питання для обговорення:
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •«Матеріалізм і завдання філософії»
- •З приводу статей богословського змісту, вміщених у «філософському лексиконі»
- •Контрольні питання:
- •Рекомендована література:
- •Додаткова література:
- •Методичні поради
- •Перелік тем рефератів для виконання самостійної роботи студента
- •Перелік підсумкових питань для студентів.
- •Частина 3: «Основні філософські проблеми» Орієнтовний тематичний план для студентів за кредитно-модульною системою навчання
- •Орієнтовний тематичний план для студентів за заліково-екзаменаційною системою навчання
- •Онтологічні проблеми в філософії. Проблема буття.
- •Діалектика як теорія розвитку і метод пізнання. Основні категорії і закони діалектики.
- •3. Гносеологічні проблеми в філософії. Теорія пізнання.
- •4. Філософська антропологія.
- •5. Соціальна філософія.
- •Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання.
- •Запитання для контролю і самоконтролю.
- •Рекомендована література.
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Заняття 1: Діалектичні Принципи. Альтернативи діалектики. Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання.
- •Запитання для контролю і самоконтролю.
- •Рекомендована література.
- •Додаткова література.
- •Інтернетсайти
- •Заняття 2: Категорії діалектики. Загальні Закони розвитку. Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання.
- •Запитання для контролю і самоконтролю.
- •Рекомендована література.
- •Додаткова літератуРа.
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Тема: «Гносеологічні проблеми у філософії. Теорія пізнання»
- •Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання.
- •Запитання для контролю і самоконтролю.
- •Рекомендована література.
- •Додаткова література.
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання.
- •Шість стартових цілей
- •Запитання для контролю і самоконтролю.
- •Рекомендована література.
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Тема: «Соціальна філософія»
- •Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання.
- •Запитання для контролю і самоконтролю.
- •Рекомендована література.
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Заняття 2: Соціальна філософія. Проблеми глобалізації. Біоетика. Питання для обговорення.
- •Завдання для самостійного логічного опрацювання.
- •Про сенс історії
- •Запитання для контролю і самоконтролю.
- •Рекомендована література.
- •Інтернетсайти
- •Методичні поради
- •Перелік підсумкових питань для студентів
- •Філософсько-релігієзнавчий словник
- •Іменний покажчик
Про сенс історії
Історичний погляд створює конструкцію, яка визначає рушійні начала нашого розуміння людського існування. Картина історії стає чинником наших прагнень. Те, як ми мислимо історію, визначає межі наших можливостей, допомагає нам розкрити сенс речей або породжує спокусу, що відвертає нас від дійсності. В історичній свідомості, за всієї її достовірної об’єктивності, аж ніяк не байдужим є її зміст, вона є моментом нашого життя. Коли її використовують з метою пропаганди, вона справляє враження сущої брехні про історію. Це вимагає від нас максимальної відповідальності у розв’язанні завдання осмислення історії як цілісності.
Ми можемо по-різному ставитися до нашого історичного грунту: можна вбачати в ньому велич, таку втішну для наших сердець. У тому, що відбулося, що визначало наше становлення, що править для нас за взірець, ми черпаємо сили. Для нас не так важливо, коли саме жила велика людина. Все перебуває нібито в одній, позачасовій площині існуючого. За такого бачення історичну минувшину ми сприймаємо як щось нині наявне в нашому житті.
Проте минуле в його величі можна також розуміти як часову послідовність історичних явищ. Тоді ми запитуємо, коли і де відбулися ці явища. Цілісність поступово сповнює безодню часу. Час розчленований. Не все було завжди, кожній добі притаманна своя велич. У значимому минулому траплялися злети й падіння. Бувають спокійні епохи, які породжують те, що, здається, існуватиме завжди, й несуть на собі відбиток одвічного. Бувають також поворотні епохи, які у своїй завершеності начебто зачіпають самісінькі глибини людського існування. [...]
* * *
[...] Насамперед, завдяки чому ж існує історія? Завдяки тому, що людина є конечною, недовершеною й незавершеною істотою, позаяк перетворювана з часом людина мусить пізнавати вічне і може сягати цього тільки таким чином. Незавершеність людини та її історичність – одне й те саме. Межами людини зумовлені її можливості: на Землі не може бути ідеального стану. Немає правильного світовлаштування. Не існує довершеної людини. Остаточно усталені стани можливі лишень як повернення до природного плину подій. Усе мусить безперервно змінюватися, оскільки в історії постійно наявна незавершеність. Сама по собі історія неспроможна бути завершеною. Вона може наблизитися до кінця тільки через внутрішню недосконалість або космічну катастрофу.
Проте питання, чим же має бути в історії історичне як таке в його спрямованості до Вічного, змушує нас повернутися до нього, хоча неможливо остаточно з’ясувати, що таке історичне явище. Адже ми не божественні вершителі, ми всього-на-всього люди, котрі, вдаючись до власного розуму, прагнуть діткнутися історичного, яке шукаємо тим наполегливіше, чим краще його розуміємо. Історія - це воднораз і нині суще, і його самоусвідомлення; історія збігається зі знанням історії. Водночас історія межу»: :І безоднею. Звернена у безодню, історія перестає бути сама собою. Для нашої свідомості вона має бути єдиною І членованою таким чином:
по-перше, історія своїми межами відокремлена від інших реальностей – від природи й від космосу. Всюди її оточує безмежний простір багатоманіття існуючого;
по-друге, історії притаманні внутрішні структури, які формуються шляхом перетворення повсякденної реальності індивідуального й неминуче приреченого на загибель. Вона набуває самості через поєднання загального й індивідуального, але таким чином, що виявляє значимість неповторності індивідуального, розкриває одиничне як рівне загальному. Вона є перехід як вияв буття;
по-третє, історія стає ідеєю цілісного, коли постає питання: з чого складається єдність історії. [...]
МЕЖІ ІСТОРІЇ. Спадкування і традиція
...Історичний процес може перерватися через забуття, через втрату історичного надбання. Навіть майже неусвідомлювана усталеність способу життя й мислення, породжувана безсумнівною вірою, яка повсякденно формується усією сукупністю суспільних умов і нібито закорінена в глибинах нашого існування, – навіть ця сталість втрачає свою непохитність, коли даються взнаки зміни суспільного стану. Внаслідок цього переривається зв’язок повсякденності з традицією, руйнується історично явлений етос, усталені форми життя зазнають розпаду й утверджується суцільна невпевненість. Атомізована людина перетворюється на випадковий згусток життя, позаісторичний за своєю появою, утворюючи життєву масу, котра, будучи все ж таки людським життям, відверто чи приховано підвладна вітальній силі власного існування, і потерпає, сповнена тривоги й страху.
Коротше кажучи, ми є людьми не завдяки спадковості, а через традицію. Успадковане людиною є практично непорушним, проте традицію можна втратити абсолютно.
Своїм корінням традиція сягає доісторичних глибин. Вона охоплює усе, що не є біологічно успадкованим, і становить історичну субстанцію людського існування.
Довга передісторія й коротка історія – в чому сенс цього розрізнення?
На початку історії подибуємо капітал людського існування, нібито почерпнутий з доісторичної епохи, не успадкований біологічно, але такий, що становить субстанцію, яку можна й примножити, й розтринькати. Це дещо дійсно існуюче раніше від усякого мислення, дещо таке, чого не можна свідомо створити.
Ця субстанція вперше постає й виявляє себе через духовний рух, здійснюваний в історії. Завдяки йому відбуваються історичні зміни. В історії можуть утворюватися нові витоки, які, набуваючи реальності, – найяскравішим прикладом цього є осьовий час, – свого часу мають виявитися передумовами інших перетворень. Проте цей рух охоплює не все людство в цілому, він здійснюється на вершинах окремих особистостей, там розквітає, там зазнає забуття, там і лишається незрозумілим і зрештою зникає. [...]
ЄДНІСТЬ ІСТОРІЇ. Факти, що вказують на єдність
[...] Кажуть, не обов’язково все має залишатися тим, чим воно вже було. Варто лишень спрямувати розвиток належним чином, сприяти прогресові у боротьбі зі сліпою випадковістю. Але це є тільки утопічною вірою, ніби все можна зробити, ніби ми можемо справити вплив там, де йдеться про саму природу людини, де об’єкт (впливу) завжди незнаний, де він неприступний ані осягненню, ані уяві.
Кажуть: руйнації є наслідком провини. Усе зміниться, досить тільки покаятися та довести каяття чеснотою власного життя. Достоту, нас закликають до цього ще з часів пророків, але й досі нам невідомо, якими шляхами, коли та власне як має наблизити нас та моральна чеснота до сповненого блага світового порядку. Не варто заперечувати той факт, що ані мораль, ані добро не сприяють досягненню успіху, та й не заради успіху до них вдаються. Проте моральність і доброта, ніби перебираючи на себе відповідальність за успіх та наслідки, стають нашим єдиним серйозним шансом.
Як бачимо, прогрес приводить лише до спільності у царині знання, але не до спільності людства. Спільність загальнозначимої, доступної нам істини – в її безперервному прогресі, й саме у тому вигляді, як вона з'являється в науці чи в техніці; сама ця скрізь розповсюджувана й загальнодоступна істина, звернена виключно до розсудку, не зумовлює спільності людства. Такий прогрес веде до спільності у царині розсудку. Він об'єднує людей в їхньому розсудковому мисленні таким чином, що можна вести раціональну дискусію, але ж можна і знищувати один одного за допомоги однакової зброї, виготовленої однаковими технічними засобами. Адже розсудок об'єднує тільки свідомість як таку, а не людей. Він не створює ані справжньої комунікації, ані солідарності. [...]
Висновки
Ми намагаємося збагнути спільність історії як цілісний образ, де історичність людства постає як емпірично обгрунтовані структури, та засадовою обставиною є безмежна відкритість людської історії у бік майбутнього й короткочинність власне початку - ми ж бо тільки починаємо,
Наша історія фактично належить прийдешньому, як минуле вона є підвладна інтерпретацією безконечного світу смислових співвідношень, здатних утворювати щось на зразок, постійно зростаючого єдиного смислового потоку.
Нашою темою є не та чи та із загальних категорій, не історичні закони, а, власне, питання спільності історії в і фактичному, спостережуваному, одиничному вимірі, який становить таємницю історії. Цей вимір і визначає те, що ми називаємо структурою історії. Головне – з’ясувати історію як духовну дійсність людського буття у певних просторово-часових параметрах.
***
Інтерпретація, таким чином, стає моментом волі. Спільність – метою людини. Осягнення минулого збігається із цією метою. Воно є свідомо застосовуваним як прояв світового порядку у Всесвіті, встановлюваного через правові норми для звільнення від злиденності й забезпечення найможливішого щастя для всіх.
Проте ця мета передбачає лише створення спільного для всіх грунту існування. Щоправда, спільність умов стосовно всіх людських можливостей є, як така, безмежно важливою, але аж ніяк не становить кінцевої мети, а, знову ж таки - тільки засіб.
[..,] Усі твердження про абсолютну відчуженість людей, про неможливість порозуміння – це різні вияви розчарування, передчасної стомленості, відмови від виконання засадових вимог самої людської природи; це піднесення обмежень даного моменту до щаблів абсолютної неможливості, це заперечення
внутрішньої згоди.
***
Спільність історії як вияв єднання людства ніколи не матиме завершення. Історія є замкненою між витоками й метою, в ній діє ідея спільності. Людина прямує своїм великим історичним шляхом, але не завершує його з реалізацією певної кінцевої мети. Спільність людини – межа історії. Це означає, що досягнення, довершення спільності було б рівнозначним кінцеві історії. Насправді ж, історія є дух під прапором спільності, підпорядкований уявленням та ідеям спільності.