Висновки:

1. До 1936 р. Німеччина в односторонньому порядку пере­глянула низку статей Версальського договору.

2. Крок за кроком Німеччина провадила ліквідацію Вер-сальської системи, створюючи в Європі нове вогнище війни.

3. Версальська система мирних договорів фактично зазнала краху.

4. Односторонній розрив Німеччиною Версальського дого­вору не зустрів належного опору правлячих кіл Великої Британії, Франції, США.

"... коли почалося озброєння Німеччини, інші країни не вжи­ли ніяких заходів. Порушення Версальського договору Ні­меччиною було сприйнято зовсім спокійно " (з виступу ко­лишнього гітлерівського міністра економіки Я. Шахта на Нюрнберзькому процесі).

5. Західні країни були пасивними. Вони намагалися відвер­нути загрозу від своїх держав і спрямувати її проти СРСР.

6. Щоб мати світове панування, гітлерівці посилено наса­джували свою агентуру в країнах Близького і Середнього Сходу, в Латинській Америці, йшли на зближення з япон­ськими мілітаристами.

ЕКСПАНСІОНІСТСЬКІ ПРЕТЕНЗІЇ ІТАЛІЇ

1. Переділ світу почався з "малих воєн". Італія взяла курс на відтворення "величі нації" та створення великої колоні­альної імперії в Африці й Середземномор'ї.

2. В Італії здійснювалося ідеологічне та військове навчання молоді, яка виховувалася в дусі обожнювання дуче та бо­ротьби за "велику Італію"; поширення ідеї перетворити Середземне море на "внутрішнє озеро" Італії.

3. Жовтень 1931 р. Була підписана німецько-італійська угода про спільні дії з основних питань міжнародної політики і про розмежування сфер впливу в Центральній і Півден-но-Східній Європі.

4. У 1934 р. було прийнято закон про воєнізацію нації. Поча­ли чисельно зростати збройні сили країни.

5. Особливу активність Італія проявила на Балканах і в ба­сейні Дунаю. Вона хотіла підкорити собі країни Балкансь-кого півострова і Близького Сходу, частину Східної і Пів­нічної Африки.

260

261

6. Жовтень 1936 р. Була підписана німецько-італійська угода про спільні дії з основних питань міжнародної політики і про розподіл сфер впливу в Центральній і Південно-Схід-ній Європі.

7. 1937 р. До Антикомінтернівського пакту, підписаного 1936 р. Німеччиною і Японією, приєдналася Італія. Дер­жави цього блоку зобов'язувалися інформувати одна одну про важливі міжнародні події, спільно боротися проти "міжнародного комунізму" та проводити спільні заходи проти СРСР.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА СРСР

1. Зовнішній політиці СРСР у передвоєнні роки завдали ве­ ликої шкоди ті негативні явища у радянському суспільст­ ві, які склалися внаслідок сталінських репресій і які при­ звели до послаблення:

економіки,

збройних сил,

радянської дипломатії. Багатьох спеціалістів народного господарства, офіцерів збройних сил, радянських дипломатів було репресовано.

2. В цей період на міжнародній арені СРСР самоізолювався, звузилися його міжнародні зв'язки, була підірвана довіра міжнародної громадськості до позицій і пропозицій СРСР.

3. Радянський Союз провадив двоїсту зовнішню політику,' про яку свідчать радянсько-німецькі відносини у 20-х рр. XX ст. Між СРСР і Німеччиною було декілька таємних до­мовленостей у військовій сфері, які суперечили статтям Версальського договору. Наприклад, німецькі збройні сили створили на території СРСР низку шкіл:

танкову — в Казані,

військово-повітряну — в Липецьку,

військово-хімічну — в Саратові. У свою чергу, радянські військові навчалися в німецьких навчальних військових закладах. Успішно розвивалося й економічне співробітництво:

• у 1931-1932 рр. СРСР займав перше місце з імпорту ма­шин із Німеччини;

• у 1932 р. до СРСР надійшло 43% німецького експорту.

4. Прихід А. Гітлерадовладиу 1933 р. призвів до погіршення радянсько-німецьких відносин.

5. Грудень 1933 р. Були визначені основні принципи радян­ ської зовнішньої політики:

• дотримання нейтралітету;

• невтручання у будь-які воєнні конфлікти;

• політика "вмиротворення" стосовно Німеччини та Японії;

• конкретні заходи у створенні системи колективної без­ пеки в Європі під егідою Ліги Націй.

6. Така зовнішня політика змінила становище СРСР на між­ народній арені. Радянський Союз поступово почав брати більш активну участь у міжнародному співробітництві:

• у листопаді 1933 р. СРСР був визнаний США;

• 1934 р. СРСР було прийнято до Ліги Націй;

• 2 травня 1935 р. в Парижі був підписаний франко-ра-дянський договір про взаємодопомогу на випадок вій­ни. Ефективність договору була обмеженою, оскільки не було підписано окремої військової конвенції;

• 1935 р. СРСР підписав договір про взаємодопомогу з Чехо-Словаччиною. Проте в окремій статті зазначало­ ся, що допомога СРСР Чехо-Словаччині могла надава­ тися одночасно з наданням допомоги Францією.

7. Однак у 30-х рр. радянська зовнішня політика була двоякою:

• у квітні 1939 р. одночасно з пропозиціями Великої Бри­ танії і Франції розпочати тристоронні переговори з пи­ тання колективної безпеки та забезпечення гарантій безпеки для європейських країн СРСР запропонував Німеччині встановити тісні відносини;

• в кінці липня 1939 р. СРСР відновив з Німеччиною пере­ говори, щоб підписати економічний договір і вирішити територіальні питання;

• 23 серпня 1939 р. у Москві було підписано пакт про не­ напад між СРСР і Німеччиною строком на 10 років. У секретній частині договору йшлося про розподіл сфер впливу між СРСР і Німеччиною. Внаслідок підписан­ ня договору Радянський Союз отримав значні терито­ рії, а Німеччина забезпечила собі підтримку з боку СРСР у війні з Польщею, а згодом і у війні проти За­ хідної Європи, бо на Сході вона мала надійний тил з боку СРСР.

262

263