Висновки:

1. СРСР став унітарною тоталітарною державою.

2. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але цього ніколи не було.

ПЕРЕМОГА Й. СТАЛІНА В БОРОТЬБІ ЗА ВЛАДУ Після смерті В. І. Леніна (січень 1924 р.) в партійно-держав­ному керівництві загострилася боротьба навколо питань по­дальшого розвитку країни. Прагнення встановити контроль над партією і державою, захопити всю повноту влади було ха­рактерним для 20-х рр.

Основними суперниками в боротьбі за політичне лідерство були Й. Сталін і Л. Троцький.

В партії Л. Троцький очолив "ліву опозицію", що виступи­ла з критикою бюрократичного партійного апарату та спро­би Й. Сталіна зосередити владу в своїх руках. Січень 1925 р. Пленум ЦК ВКП(б) засудив позицію Л. Тро-цького, якого було усунено з посад члена Політбюро і го­лови Реввійськради.

Після XIV з'їзду партії (грудень 1925 р.) Г. Зінов'єв і Л. Ка-менєв, які до цього виступали проти Троцького, об'єдналися. Вони розкритикували зростаючу бюрокра­тизацію партійного і державного апарату, виступили за прискорення темпів капітального будівництва у проми­словості, за індустріалізацію, яка повинна була здій­снюватися за рахунок селянства.

Жовтень 1927 р. Було опубліковано тези ЦК ВКП(б) до XIV з'їзду партії з критикою Л. Троцького та його при­бічників.

Грудень 1927 р. На XV з'їзді ВКП(б) Л. Троцького та всіх його прибічників було виключено з партії. Також виключено з партії 75 активних діячів опозиції, в тому числі Г. П'ятакова, К. Радека, X. Раковського.

112

1928 р. Л. Троцького було вислано за межі СРСР.

Так звана "права опозиція"(М. Бухарін, О. Риков, М. Томський) звинувачувала Й. Сталіна у "воєнно-фео­дальних методах експлуатації селян" у роки "воєнного комунізму", наполягала на збереженні й розширенні ринкових відносин, збалансованому розвитку всіх галу­зей народного господарства, розумних темпах індустріа­лізації тощо.

М. Бухаріна та його прихильників звинувачено в капіту­ляції перед куркульством, намірі реставрувати капіталізм і розколоти більшовицьку партію.

Листопад 1929 р. Пленум ЦК ВКП(б) вивів М. Бухаріна зі складу Політбюро.

30-ті роки. Всіх активних учасників опозиції 20-х років за наказом Й. Сталіна було заарештовано і фізично зни­щено. Вони стали "ворогами народу" та "іноземними шпигунами".

1988 р. Вироки над колишніми учасниками опозиційних блоків було відмінено як безпідставні.

Висновки:

1. Політичні дискусії 20-х рр. відобразили складний процес соціалістичного будівництва і гостру боротьбу за владу.

1. Політичні опоненти Й. Сталіна були позбавлені влади.

2. Й. Сталін здобув диктаторську владу в партії та державі.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

Індустріалізація — це процес створення важкої промислово­сті, необхідної для перебудови всього народного госпо­дарства на базі передової машинної техніки; прискорений розвиток промисловості з метою забезпечення обороно­здатності країни.

Причини індустріалізації:

1. Значне економічне відставання СРСР від країн світу. 2. Необхідність технічного переозброєння основних галузей народного господарства країни.

3. Необхідність створити потужний військово-промисловий комплекс.

4. Потреба необхідної техніки (машин, тракторів тощо) для проведення колективізації.

113

5. Намагання сталінського керівництва перейти до побудо­ви соціалізму, складовими якого були: індустріалізація, колективізація, культурна революція.

Особливості проведення індустріалізації:

1. Країна могла розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування.

2. Бракувало кваліфікованих спеціалістів.

3. Почалася не з легкої промисловості, щоб накопичити кошти, а з важкої промисловості.

4. Проводилася форсовано, завищеними темпами.

9. Використовувалася безкоштовна праця у вихідні (субот-

ники, недільники). 10. Здійснювалася експлуатація селян, робітників, інших

верств населення, яка досягла небаченого рівня.

11. Експлуатувалися мільйони в'язнів ГУЛАГу.

12. Був запроваджений суворий режим економії.

13. Використання народного ентузіазму, ініціативи трудя­ щих і масової ударної праці (стаханівський рух, різні види соціалістичного змагання).

Метод індустріалізації — військово-більшовицький штурм надвисоких темпів зростання важкої промисловості.

Грудень 1925 р. XIV з'їзд ВКП(б) проголосив курс на приско­рення індустріалізації.

Джерела фінансування індустріалізації:

1. Перерозподіл коштів із легкої та харчової промисловості у важку.

2. Вилучення коштів із сільського господарства, пограбуван­ ня і поневолення села.

3. Податки з населення.

4. Внутрішні позики "під контролем громадських організа­ цій", тобто примусові.

Протягом 1927-1929 рр. було випущено три державні по­зики індустріалізації.

У 1930-1932 рр. — ще три державні позики першої п'ятирічки:

1930 р. — позика "п'ятирічки за чотири роки"; 1931р. — позика "третього вирішального року п'ятирічки"; 1932 р. — позика "четвертого завершального року п'ятирічки".

5. Держава здійснювала випуск паперових грошей. Тільки за першу п'ятирічку інфляційні покриття державних потреб становили 4 млрд крб.

6. Держава збільшувала випуск спиртних напоїв.

У 1927 р. завдяки продажу спиртних напоїв бюджет одер' жав понад 500 млн крб., 1930 р. — 2,6 млрд крб., 1934 р. -6,8 млрд крб.

7. Збільшувався вивіз за кордон за низькими цінами нафти, лісу, хліба, хутра.

8. Держава продавала за кордон твори мистецтва.

Здійснення індустріалізації почалося з перших п'ятирічок. 1928-1932 рр. — перший п'ятирічний план розвитку народно­го господарства СРСР.

1929 р. Було здійснено перехід до форсованої індустріалі­ зації.

Й. Сталін у статті "Рік великого перелому" обнародував темпи приросту промислової продукції другого року п'ятирічки — 32%.

Ця цифра не підкріплювалася відповідними матеріаль­ними ресурсами.

1930 р. Й. Сталін на XVI з'їзді ВКП(б) виступив з пропозиці­ єю досягти темпів приросту промислової продукції на третьому році п'ятирічки 45%.

Видобуток вугілля мав зрости до 150 млн т (фактично було видобуто лише 60 млн т), виплавлення чавуну мало досягти 20 млн т, а фактично становило 6,2 млн т.

Політика форсованого розвитку зазнала провалу. Плани Першої п'ятирічки не були виконані. Середньорічний при­ріст промислової продукції не перевищив 10%.

Політбюро ЦК ВКП(б) заборонило всім відомствам дру-кувати будь-які цифрові дані про виконання першої п'ятирічки. Країні було оголошено, що п'ятирічний план ви­конано за 4 роки і 3 місяці.

1933-1937 рр. — другий п'ятирічний план розвитку народно­го господарства СРСР, який теж не був виконаний.

114

115

Позитивні наслідки індустріалізації:

1. Було збудовано багато нових підприємств:

• тракторні заводи в Сталінграді, Харкові, Челябінську;

• автомобільні заводи в Москві, Нижньому Новгороді;

• металургійні комбінати в Кузнецьку і Магнітогорську.

2. Створювалися нові галузі промисловості.

3. Було створено потужну індустріальну базу.

4. СРСР з країни аграрної перетворився на індустріальну державу.

5. У 1937 р. за обсягом промислової продукції СРСР вийшов на друге місце у світі після США.

6. Була забезпечена техніко-економічна незалежність СРСР від західних держав.

6. Зміцнилася обороноздатність країни.

7. Було ліквідовано безробіття.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ

Колективізація — перебудова сільського господарства шля­хом об'єднання дрібних одноосібних селянських госпо­дарств у колективні господарства.