1. Поняття справедливості. Справедливість розподільна та зрівняльна

2. Розвиток уявлень про справедливість

1.Справедливість є:

• характеристикою людських відносин;

• принципом, що регулює взаємовідносини людей, розподіл соціальних цінностей (свободи, багатства, поваги і т.і.);

• головною соціальною чеснотою, що сприяє загальному благу.

Можна виділити справедливість:

• розподільну – вона пов’язана з розподілом матеріальних благ, почестей, тощо. Передбачає розподіл по заслугах (відповідно до заслуг);

• зрівняльну (комунікативну) – пов’язана з обміном, взаємодією (угоди і т.і.). Покликана захистити інтереси усіх учасників обміну, зрівняти сторони.

Справедливість не залежить від добробуту, соціального статусу, особистих симпатій людей та ін. Її конкретне розуміння залежить від правил, звичок, звичаїв, властивих даному суспільству. (Порушення встановлених правил, нехай навіть несправедливих, може сприйматися як несправедливість).

2.Перше відоме формулювання правила справедливості – правило талиона. Воно відображає зв'язок справедливості і рівності, фіксує відносини взаємної віддачі (кровна помста). Правило талиона потребує обов’язкової відплати, рівної нанесеним збиткам («життя за життя, око за око»), але не відновлює справедливість у повній мірі.

Зрівняльна справедливість існувала в первісних суспільствах. Вона передбачала заохочення дій, корисних для плем’я, і покарання за порушення табу, звичаїв.

У класовому суспільстві господарювала розподільна справедливість: розподіл благ відповідно становій, кастовій приналежності.

З появою додаткового продукту суспільство ділиться на бідних і багатих, з’являється соціальна несправедливість. Кожен клас відстоює свої інтереси, виражені в уявленнях про справедливість.

З виникненням держави закони, право закріпляють положення, що склалися в суспільстві і претендують на висловлення справедливості. Вони вступають в конфлікт з традиціями суспільства, що визначали колишнє розуміння справедливості. Місце талиона займає морально-правова свідомість:

• виникає заборона на індивідуальну помсту;

• проголошується «золоте правило моралі» та ін..

Платон першим створив концепцію справедливості як соціального явища (трактат «Держава»), де визначав справедливість як середнє між крайностями (несправедливостями). Платон вказав, що в основі справедливості лежить принцип нерівності, ввів поняття зрівняльної та розподільної справедливості.

У Середні віки християнські мислителі стверджували:

• Бог справедливий, віддає кожному за заслугами;

• людина не здатна осмислити промисел Божий, тому повинна змиритися зі своєю долею і соціальною роллю.

У Новий час провідною стає ідея правової рівності:

• економічна та статусна нерівність зберігається;

• проголошується рівність соціальних обов’язків, дотримання укладених угод;

• рівність прав;

• справедливе покарання за злочин проти людини і суспільства;

• недоторканість приватної власності;

• формальна рівність можливостей.

В СРСР, країнах Східної Європи та інших країнах соціалістичної орієнтації були зроблені спроби встановити справедливість за принципом суспільної власності. Однак відміна приватної власності, планова економіка не забезпечили рівності можливостей соціалістичного суспільства.

У сучасному суспільстві:

• справедливість включає в себе зрівняльний елемент;

• рівність є найважливішою умовою життя людини і розвитку її особистості;

• рівні права всіх людей закріплені законом, зафіксовані у Всезагальній декларації прав людини;

• справедливість включає матеріальну та організаційну віддачу (розподіл благ, покарання за злочин);

• соціально-правові установи держави виражають переважно інтереси правлячих груп, які не завжди співпадають з моральними уявленнями про справедливість;

• правлячі кола за допомогою ЗМІ нав’язують громадянам своє уявлення про справедливість.

Питання 62:Моральний досвід. Справедливість у відносинах людей