10 Заповідей (десятислів’я , Декалог):

1.Я, Господь, Бог твій ... Хай не буде тобі інших богів.

2.Не сотвори собі кумирів ... не вклоняйся їм ...

3.Не призивай ім’я Господа, Бога твого всує.

4.Пам'ятай день суботній.

5.Шануй свого батька та матір.

6.Не убий.

7.Не чини перелюбу.

8.Не вкради.

9.Не свідкуй.

10.Не пожадай нічого ... що є у ближнього твого.

Заповіді 1-3:

• відносяться до сфери сакрального права;

• застерігають народ від варварства (багатобожжя, чаклунства, людських жертвопринесень);

• стверджують віру в єдиного Бога.

4. - а заповідь стверджує:

• в'язок народу і Бога (субота - день духовного зосередження, думок про Бога);

• духовну єдність народу (день відпочинку обов'язковий для всіх верств суспільства, включаючи рабів).

5 - а заповідь - найдавніший закон шанування батьків, який увійшов до кодексу Мойсея.

6-а - 10-а заповіді:

• є нормами відносини до ближніх;

• поширюються лише на представників свого народу ("... НЕ злобують на сина свого народу ...");

• задають міру справедливості.

Змістом справедливості є відплата древньому принципі таліона ("око за око").

Під впливом навчання Мойсея, в рамках єдиного духовного простору родинні племена сформувалися в націю. Народ усвідомив своє особливе призначення у світі ("... хто той великий народ, у якого закони ... праведні так, як все це Вчення, яке я даю вам ?.."), у нього сформувалися загальні моральні принципи.

Мойсей заклав основи життя народу:

• релігійні (єдинобожжя);

• моральні (любов до свого народу);

• законодавчі (справедливість).

Заповіді Мойсея - один з найдавніших і значущих моральних кодексів. Його ознаки:

• безумовність: мораль, моральні вимоги абсолютні, споконвічні, виступають як воля Бога;

• категоричність: вимоги не обговорюються, не допускають відхилень, так як дані Богом;

• загальність: моральні вимоги Декалогу:

• стали основою загальнолюдської моралі;

• увійшли до складу морально-релігійних навчань християнства та ісламу.

Особливості Декалогу. Його норми:

• регулюють тільки дії людей, але не їх моральне мислення;\

• не встановлюють індивідуальної моральної відповідальності - покарання і нагороди поширюються на нащадків (наприклад, прокляття до 7 коліна);

• є примусовими законами - Мойсей не прагнув закріпити їх у моральній свідомості людей;

• не містять ідеї загробного возздаяння за земне життя.

Милосердя у вченні Мойсея не має само цінного значення. Воно виступає тільки як форма справедливості і часто збігається з формою справедливості - відплатою ("... вдову і сироту не гнобити ... якщо будеш гнобити ... будуть ваші дружини вдовами, а ваші сини сиротами"). Милосердя виражається не у прощенні, а в більш м’якішій формі покарання.Прослушать

Пример. Введите "privet" и нажмите пробел, чтобы получить "привет".

Питання 42. Вчителі людства. Ісус Христос

1. Боголюдина

2. Основні положення християнства. Заповіді Божі

3. Найважливіші християнські доброчинники.

1.З момента народження Ісуса Христа ведеться відлік нашої ери. Описання життя і вчення Христа (Євангеліє) склали його ученики і послідовники. Канонічними вважають Євангеліє від Матвія, Марка, Луки, Іоана.

Христос був посланий до світу людей Богом-Батьком для того, щоб тяжкою смертю спокутувати провини людства і вказати людям шлях до спасіння.

Ісус Христос був одночасно :

• Богом, сином Божим, після смерті тим, хто піднявся до небес;

• Людиною, яка народилася від земної жінки, він жив життя людини і відчув смертельні муки. (Це виражає єдність Бога-Творця та людини).

А.А. Гусейнов в праці «Великі моралісти» пише що про Христа «… можна казати і на мові теології, і на мові науки, він може бути предметом віри, і предметом раціональної критики».

Ще в ранньому дитинстві Ісус Христос виявляв цікавість до духовних проблем. В 30-ти річному віці він виступив із власним повченням. Про свою місію Христос казав : «Благовіщати я маю Царство Боже, бо на то я и посланий».

2. Основні положення вчення Ісуса Христа. Християнська релігія основана на уявленнях в тому, що Бог:

• Являється творцем всього сущого, «баченого и не баченого»(емпіричного та ідеального світу);

• Єдиний в трьох облич ах – Батько, син і Дух Святий;

• Являється ціллю та сенсом світу;

• Являється моральним абсолюто;

• Є коханням.

Людина:

• Створена Богом за образом та подобою Божою;

• Наділена духом, душею та волею;

• Грішний первинним гріхом, успадкованим праотцями Адама та Єви, що прогнівали Господа;

• Може отримати спасіння лише завдяки Богу і церкви, яка представляє Творця на землі.

Головною ціллю християнства являються:

• Спокутування гріхів, каяння;

• Возз’єднання з Господом;

• Отримання Царства Божого після смерті.

Емпіричний світ не цінується. Людина, яка понурена в земні інтереси, приречена пекельне полум’я.

Царство Боже, Царство небесне розуміється як:

• Апокаліпсис, кінець світу, другий прихід Месії;

• Царство духа: «Царство Боже в середині нас»;

Воно слугує, за словами Христа, для:

• Дітей та людей, схожими на дітей своїми духовними якостями («Блаженні нижчі духом… Блаженні чистим серцем» і т.д.);

• Тих, кого образили, жертвам соціальної несправедливості («Блаженні ті, що плачуть, бо втішаться…»;)

• Смиренні люди («Блаженні лагідні…»).

На передодні Царства Божого людина має зробити остаточний вибір між Богом, добром, вічним життям і Дияволом, злом, смертю: «… Покайтесь, бо приблизилось Царство небесне» (Євангеліє від Матфія).

Моральна людина має дотримуватись заповіді Христа, не зосереджуватись на земних благах та чуттєвих задоволеннях.

Причиною страждань людей являється турбота про матеріальні блага («Хліб насущний.»). Ісус казав : «Шукайте передусім Царства Божого Його і це все воздасться вам».

Вчення Ісуса Христа звернене до всих людей без виключення, і в першу чергу до грішників : «Я прийшов прикликати не праведників,а грішників до каяття» (Євангелія від Матфея).

Ісус Христос в Нагорній проповіді надав заповідям Моїсея характеру гуманізма, пояснив істиний зміст заповідей.

«Не вбий». Не можна не тільки вбивати але навіть :

• «Гніватися на брата свого даремно», сваритися з ним;

• Виражати неповагу до іншої людини;

• Заперечувати наявність розуму і глузду у іншої людини, «не прелюбодій».

Христос казав : «… Всякий хто дивиться на жінку з бажанням, уже прелюбодіє з нею в серці своєму». (Гріхом являються не тільки дії, але й помисли.)

«Не порушуй клятви». «… А я кажу вам : не присягайтесь ніколи» (Христос).

Людина не має права присягатись нічим, так як все у світі у володінні Бога.

Закону помсти Ісус Христос протиставить заповіді милосердного кохання:

• «не супротився злому» (терпляче витримуй образи та зло);

• «хто вдарив тебе в праву щоку твою, підстав іншу»;

• «тому, хто просить тебе - дай»;

• «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, які проклинають вас,моліться за тих хто ображає вас і які гонять вас.» Христос пояснив: « Якщо ви будете любити тільки тих хто вас любить…чи не те роблять і всі грішники.»

Христос попереджує віруючих від блюзнірства:

• «…не творіть милостиню… перед людьми і з тим, щоб вони бачили вас…»;

• «коли молишся не будь як блазні, які люблять … молються, щоб показаться перед людьми»;

• Коли поститесь, не будьте похмурі як блазні…».

Також Ісус заповідав:

«…пробачати людям їх гріхи…»;

«…не збирати собі скарбів на землі…».

«… не засуджуйте інших…».

«… бережіться брехливих пророків…».

В Нагірній проповіді було сформульовано « золоте правило моралі»: І так в усьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, так поступайте і ви з ними».

3.Основними християнськими добро чинниками являються:

Смиренність. Істинний християнин повинен:

• Підкорятися волі Божій, покірно приймати насланні йому біди та випробування;

• Приймати те місце в світі, яке йому дано Богом ( миритися з бідністю, низьким соціальним положенням );

• Не примножувити кількість зла в світі, бути покірним не гнівливим;

• Вгамовувати свої пристрасті та амбіції;

Віра:істина покірність, доброта, смиренність можуть бути основані тільки на істинній вірі в Бога;

Надія. Вона складається з:

• Уповання на милість Бога ,його милосердя та справедливість. Сум

• Зневіра в милосердя Бога. Являється смертним гріхом, який веде до загибелі душі;

• Віра в утіху після смерті, набуття вічного життя в Царстві Божиєм;

Любов.

Притаманність християнської любові:

• Бескористність;

• Діяльність ;

• Милосердя;

• Однакове відношення до всіх людей.

Християнська любов та милосердя вище об’єктивної оцінки особистих якостей людини.

Ісус Христос говорив: «… будьте синами Батька вашого небесного,який наказує соню своєму сходити над злим і добрим…»

Питання 43. Вчителі людства. Мухамед