1.Моральна свідомість

2.Моральна практика

3.Ознаки моралі

1.Мораль є одночасно і сферою суспільних відносин, і способом регуляції суспільних відносин.

Вона включає в себе моральну свідомість (духовна сторона) та моральну практику.

Моральна свідомість є:

● способом регуляції життя суспільства;

● способом суспільної спадкоємності;

● духовною стороною моралі (принципи, моральні почуття, переживання та ін.);

● сукупним досвідом людей.

Регуляція суспільного життя відбувається на двох рівнях: теоретично-раціональному (етика) та емоційному, чуттєвому (моральна свідомість людини).

Моральна свідомість людини формується в процесі виховання та самовиховання і проявляється у поведінці людини, її моральній культурі.

Теоретичною основою моралі є етика: сукупність етичних знань та принципів; суб’єктивні моральні переконання.

Емоційно-чуттєвий та раціонально-теоретичний рівні моральної свідомості:

● є суб’єктивною стороною моральності;

● тісно взаємопов’язані (це простежується у нормативно-оцінювальних властивостях моральної свідомості);

● формуються історично;

● постійно розвиваються (іноді регресують).

2.Моральна практика – діяльність людей, їх поведінка. Є складовою частиною усіх видів суспільних відносин (соціальних, політичних та ін.).

Моральна практика складається з моральних вчинків (дія чи відсутність дії) та сукупність вчинків (лінії поведінки). Дія вважається вчинком при наявності мотивів та цілей дії.

3. Всі складові моралі містять:

● мету моральної діяльності;

● мотиви діяльності:

● орієнтацію на моральні цінності;

● засоби досягнення (моральні норми);

● оцінку результатів діяльності.

Мораль як цілісна система характеризується наступними ознаками:

● гуманізмом (людина – найвища цінність);

● наявністю ідеалів, вищих цілей діяльності;

● вибірковістю у виборі засобів досягнення цілі;

● нормативною регуляцією відносин між людьми;

● добровільним вибором людьми орієнтацію на добро.

Питання 6: Властивості моралі

1. Імперативність моралі

2. Нормативність моралі

3. Оціночність моралі

1. Мораль є однією з форм суспільної свідомості. Мораль має суспільне походження, її склад визначено конкретно-історичними умовами. Духовними і матеріалістичними факторами.

Мораль володіє властивостями, загальними для усіх форм суспільної свідомості (релігії, науки тощо):

• соціально-економічна обумовленість змісту;

• вплив на процеси, що відбуваються у суспільстві;

• взаємодія з іншими формами суспільної свідомості.

Специфічною властивістю моралі є імперативність ( з латин. imperative - наказувати) – вимога певної поведінки, виконання розпоряджень моралі.

Імперативність:

• Узгоджує інтереси особистості з інтересами суспільства;

• Утверджує приорітет суспільних інтерсів;

• У той же час не обмежує свободу особистості (за вийнятком її негативних проявів)

Імануїл Кант (1724-1804) першим сформулював категоричний імператив – всезагальний моральний закон: «...Чини лише згідно з такою максимою, керуючись якою, ти у той же час можешь бажати, щоб вона стала всезагальним законом».

Максима – це суб’єктивний принципи волі індивіда, його емпіричний мотив поведінки.

Категоричний імператив:

• Є вродженим знанням;

• Його вимоги виконуються безумовно і добровільно;

• Виявляється в максимі лише тоді, коли мотивом вчинку є відчуття обов’язку;

• Виражає співвідношення між свободою волевиявлення і моральною необхідністю. ( «...Чини так, щоб ти завжди мав відношення до людства...як до мети і ніколи не мав відношення до нього лише як до засобу». І.Кант)

2. Нормативність моралі. Регулятивна функція моралі здійснюється через норми (правил, заповідей тощо), за допомогою яких:

• Направляється діяльність людей;

• Відтворюються суспільні відносини на основі позитивних якостей (чесність, взаємодопомога та інше);

• Співвідносяться етичні якості індивіда з вимогами суспільства;

• Спонукання ззовні перетворюються у внутрішню установку особистості, частину її духовного світу;

• Здійснюються етичні зв’язки покоління людей.

Існує два типи моральних норм:

• Заборони, що вказують на недопустимі форми поведінки (не вкради, не вбий та інше)

• Зразки – бажаний варіант поведінки (будь добрим, будь чесним)

3. Оціночна властивість моралі. Оціночність моралі полягає у самооцінці людини (оцінка своїх дій, переживань), в оцінці інших людей і суспільства поведінки людини, її мотивів, згідно норм моралі.

Форми оціночності:

• Схвалення, згода;

• Осуд, незгода.

Важливими проблемами етики є проблеми істинності моральних суджень і моральних оцінок.

Об’єктивний критерій істинності моралі – відповідність діяльності людини (або групи) інтересам суспільства.

Питання 7: Функції моралі

1. Виховна

2. Ціннісно – орієнтуюча

3. Комунікативна

4. Пізнавальна

5. Регулятивна

6. Гуманізуюча

1. До основних функцій моралі відноситься виховна функція, яка полягає у:

• Формуванні у дитини етичних установок, звичок, навіювання моральних заборон;

• Самовиховання дорослої людини (на протязі всього життя), усвідомлений вибір етичних орієнтирів.

Виховні функції можуть виконувати не лише люди, а і засоби масової інформації, література, мистецтво, взаємовідносини оточуючих людей.

2. Ціннісно-орієнтуюча функція. Мораль відіграє важливу роль у розвитку особи, дає моральну орієнтацію особистості («установка на добро»).

3. Комунікативна функція моралі полягає в:

• Ритуалізації людського спілкування, створення його нормативів (етикет тощо);

• Гуманізація спілкування, прагнення зробити спілкування максимально приємним для усіх сторін (орієнтація на добро у спілкуванні).

4. Пізнавальна функція моралі полягає у тому, що вона є засобом пізнання внутрішнього світу людини, дає людині етичні знання, які допомогають їй вирішувати моральні питання, керувати своєю поведінкою, почуттями і т.д.

5. Регулятивна функція моралі (є найголовнішою) полягає в регулюванні поведінки людей і суспільства у цілому за засобами:

• Обмеження негативних прагнень людини;

• Саморегуляції індивіда і соціального середовища;

• Керування суспільними стосунками;

• Втілення в життя гуманістичних норм моралі і т.д.

Регулятивна функція «високої моралі» є тенденцією, прагненням. Реальну регуляцію здійснює синтез загальнолюдських моральних та етичних уявлень і соціально-конкрених уявлень.

Мораль регулює поведінку і взаємовідносини людей за допомогою схвалення або осуду зі сторони суспільної думки і моральної самооцінки особистості.

6. Гуманізуюча функція полягає у:

• Прагненні моралі вдосконалювати людину;

• Обов’язковості етичних правил для всіх людей, їх рівності і т.д.

Питання 8: Моральна регуляція