1. Вибір між добром і злом

2. Конструктивність зла

1. В умовах морального конфлікту головним завданням людини є правильний моральний вибір.

Перший етап морального вибору полягає у виборі способу мислення і дії, відмові від зла, пороку.

Іноді вирішення проблеми відбувається поза протистоянням добра і зла. Людині слід зробити вибір між позитивними цінностями (здоровий глузд, щастя, користь і т. д.) і способом дії та мислення. Наприклад, людині доводиться робити вибір між сімейним щастям і професійною кар’єрою.

Найбільш складним є моральний вибір «меншого із двох зол».

Такий вибір:

• сприймається людиною як трагічний;

• вимагає життєвої мудрості і відповідальності;

• має непередбачувані наслідки;

• його результатом в будь-якому випадку є зло.

В моральній свідомості добро і зло мають різні підстави для оцінки людських вчинків. Наприклад, сприяння добру морально нейтральне, вважається за належне; сприяння злу прирівнюється до скоєння зла.

Боротьба зі злом часто оцінюється вище, ніж благі діяння.

2.Багато мислителів в своїх філософсько-етичних працях описували ідею конструктивності зла, його позитивної ролі в системі світобудови. Наприклад, Н. Макіавеллі в трактаті «Державець» писав про доцільність зла в політиці. Обман, насильство, несправедливість можуть слугувати інтересам держави («мета виправдовує засоби»).

Ф. Ніцше запевняв, що зло – це такі якості, як:

• розум, хитрість;

• діяльність;

• цілеспрямованість, сила волі;

• аристократичність.

Бути злим, на думку Ніцше, - означає самостверджуватись. У своїх працях він висвітлював думку про неспроможність і лицемірство того, що більшість вважає добром.

До категорії зла можна віднести такі явища, які руйнують встановлений порядок: нестандартність, новаторство, нонконформізм (несприйняття думок, стандартів тих, хто оточує), творчість. Соціальний та технічний прогрес досягається ціною загибелі мільйонів людей у війнах, революціях і т. д.

Деякі філософи стверджували, що зло проявляє свою конструктивність, творчу силу через діалектику добра і зла (Маркс, Гегель). Благо, добро здійснюється тільки через зло. Добродій виявляється тільки при порівнянні з пророком.

Проте не можна стверджувати, що люди скоюють зо умисно, заради досягнення прогресу. В основі діяльності людини перед усе лежать егоїстичні мотиви.

Питання 52. Категорія етики. Моральний обов'язок

1. Імперативність моралі.

2. Моральний обов’язок

1. Цінність, яка усвідомлена як моральна, сприймається людиною як обов'язкова до виконання. Моральні цінності:

• імперативні (обов'язкові);

• безумовні (їм необхідно дотримуватися завжди і у всьому);

• надситуативні;

• універсальні (безособові);

2. Моральний обов’язок - це:

• форма контролю суспільства за поведінкою індивіда;

• відображення взаємодій між людьми.

Існує два підходи до питання співвідношення цінності і імперативності блага і обов’язку:

• евдемоністський підхід:

- людині відомо, у чому його благо;

- завдання людини - не ухилятися від блага;

- обов'язком людини є прагнення до свого блага і сприяння благу інших людей;

• деонтологічний підхід:

- людина недосконала від природи;

- суспільство є зосередженням зла;

- мораль дана людині, щоб приборкати зло;

- слідуючи обов’язку, людина досягає блага.

Моральні вимоги загальні. Загальність розуміється як:

- загальні уявлення всіх людей про правильне, доброчесне;

- прості норми, загальнолюдські цінності, які визнають все;

- загальнопоширені моральні вимоги і цінності.

Універсальність норм, суджень - це:

- безвідносність до конкретних ситуацій і людей;

- неупередженість (рівне ставлення до всіх у рівній ситуації);

- рівне ставлення до людини в різних обставинах (надситуативність);

- універсалізуємість - людина повинна приймати рішення стосовно інших людей виходячи з того, що подібне рішення в подібній ситуації може бути прийнято по відношенню до нього.

Для того щоб сприяти благу інших, людина повинна дотримуватися прав інших людей і виконувати свої обов'язки.

Обов’язок - усвідомлення людиною необхідності виконання того, що пропонується моральним ідеалом. Обов’язок людини полягає в:

• добродіяння;

• протистоянні злу;

• сприяння благу інших людей і т. п.

Обов’язок усвідомлюється людиною як внутрішнє спонукання. Деякі мислителі (Ніцше та ін.) розглядали усвідомлення обов'язку як резкльтат виховання особистості, впливу ідеології.

Обов’язок можна розуміти як тиск на особистість, примус з боку загальноприйнятих норм, соціальної дисципліни.

Моральні вимоги пред'являються у формі рекомендацій, формулювань бажаного (належного).

Санкції моралі (на відміну від права) носять ідеальний характер, звернені до свідомої, вільної особистості.

Обов’язок вимагає самопримушення. Свідомість обов’язок полягає в:

- усвідомленні людиною неприйнятності будь-якої своєї якості;

- опиранні цій якості;

- примусі себе у разі потреби до скоєння того, що суперечить бажанням людини.

Вимоги обов’язку самоцінні: людина виконує обов'язок безкорисливо, незалежно від зовнішніх норм, стверджуючи його пріоритет по відношенню до своїх пристрастей, користі і т. п.

Автономія особистості проявляється у виконанні морального обов’язку. Людина:

- виконує його вимоги без примусу ззовні;

- ставиться до них так, як ніби встановив їх сам;

- діє, будучи впевнений у своїй правоті.

Питання 53: Категорії етики. Сумління.