- •1. Походження термінів
- •2. Зміст термінів
- •1.Мораль. Концепції її походження.
- •2. Варіанти структури моралі.
- •3) Категорії етики визначають:
- •1.Зв’язок моралі з формами суспільної свідомості (економікою, політикою, правом, релігією та ін.)
- •2. Мораль та суспільні відносини. Функції моралі.
- •1.Моральна свідомість
- •2.Моральна практика
- •3.Ознаки моралі
- •Імперативність моралі
- •Нормативність моралі
- •Оціночність моралі
- •Компоненти системи моральної регуляції
- •Моральна регуляція
- •2.Моральна регуляція носить характер:
- •2.Універсальність моральних правил. Етичні позиції людей можуть відображати:
- •3.Незалежність моральних мотивів. Дотримання правил моралі гарантує комфортне співіснування людини з іншими членами суспільства. Проте:
- •Формування моралі в первісному суспільстві.
- •Моральні відносини в класовому суспільстві.
- •Родоплемінна громада.
- •Патріархальна громада.
- •Мораль класового суспільства.
- •Філософія античної епохи.
- •Абсолютизм
- •Гедонізм
- •Ідеалізм Платона
- •Етика Арістотеля
- •1.Епікурійство
- •2.Евдемонізм Демокріта
- •3.Стоїцизм
- •Християнська мораль. Середньовіччя
- •Станово-корпоративний характер середньовічної моралі
- •1. Августин Блаженний
- •2. Фома Аквінський
- •3. Ансельм Кентерберийський
- •Буржуазна етика
- •Етичні погляди Монтеня
- •1. Томас Гоббс
- •2. Ф. Бекон, а. Сміт
- •1.Клод-Адріан Гельвецій
- •2.Поль-Генріх-Дітріх Гольбах
- •1.Емпіричний світ. Світ ноуменів.
- •2. Класифікація імперативів.
- •3.Формування категоричного імперативу.
- •«Світ як уявлення»;
- •«Світ як воля»;
- •Моральність.
- •1.Принцип користі.
- •2.Моральні санкції. Рівні морального щастя.
- •1.Вчення к. Маркса і ф. Енгельса
- •2.Мораль соціалістичного суспільства
- •1. Егоїстичний і моральний періоди життя. «Подвижничество».
- •2. «Благословення перед життям». Етика.
- •1. Сенс життя людини.
- •2. Несупротия злу насиллям.
- •1.Революційні демократии.
- •2.Ідеалістична філософсько-етична думка (філософія «всеєдності» і екзистенційна філософія).
- •Шлях до просвітлення.
- •« Серединний шлях», «Благородні істини».
- •10 Заповідей (десятислів’я , Декалог):
- •Боголюдина
- •Основні положення християнства. Заповіді Божі
- •Найважливіші християнські доброчинники.
- •1.Виникнення і сламу
- •2.Основи мусульманського віровчення
- •3.Особливості етики Корану
- •2. Засади ісламу
- •3.Особливості етики Корану
- •«Прогресивістський» погляд на розвиток моралі
- •Скептичний погляд на розвиток моралі
- •1. Цінності. Вище благо.
- •2. Різні підходи до розуміння ієрархії цінностей.
- •1. Визначення ідеалу, дані і. Кантом, в. Ф. Гегелем та ін.
- •2. Ідеал з точки зору сучасної етики.
- •3. Особистий ідеал. Функції ідеалу. Соціальний ідеал.
- •1.Ідеал єдності
- •2.Ідеалізм
- •3.Зміна ідеалів. Моральний конфлікт поколінь.
- •1. Поняття добра. Доброта. Доброчесність. Релятивізм
- •2. Користь
- •1.Зло. Види зла.
- •2. Релігійні теорії походження зла.
- •Взаємовизначення добра та зла.
- •Протиріччя в розумінні добра та зла.
- •Вибір між добром і злом
- •Конструктивність зла
- •1. Імперативність моралі.
- •2. Моральний обов’язок
- •Поняття сумління.
- •Формування сумління.
- •"Чисте сумління"
- •Поняття відповідальності.
- •Умови моральної відповідальності.
- •Перед ким відповідальна людина?
- •1. Щастя. Уявлення людей про щастя
- •2.Евдемонічний напрям етики. Характер етичної категорії щастя
- •3. Щастя и страждання
- •1. Умови досягнення щастя
- •2. Щастя і сенс життя
- •3. Система цінностей, яка задає сенс життя
- •1. Поняття правди, істини
- •2. Омана, хитрість, наклеп, ханжество
- •3. Чесність, довіра
- •Поняття справедливості. Справедливість розподільна та зрівняльна
- •Розвиток уявлень про справедливість
- •1. Принципи справедливості, сформульовані Дж. Ролзом.
- •2. Справедливість у відносинах людей.
- •1.Моральні принципи спілкування. Культура спілкування
- •2. Виховання моральної культури спілкування.
- •1. Милосердя-це:
- •1. Поняття задоволення. Гедонізм
- •2. Користь. Успіх. Ефективність. Прагматизм
- •Поняття досконалості. Перфекціоністські етичні погляди
- •Духовність. Шлях вдосконалення
- •1. Поняття професійної етики. Зміст та предмет професійної етики
- •2. Економічна етика
- •1.Егоїзм.Альтруїзм.Егоцентризм.
- •2.Розумний егоїзм.Принцип взаємокористі.
- •3.Обмеження егоїзму.
1. Щастя. Уявлення людей про щастя
2.Евдемонічний напрям етики. Характер етичної категорії щастя
3. Щастя и страждання
1. Щастя - це:
- одна з глобальних моральних цінностей;
- регулятор моральної діяльності людей;
- почуття глибокого задоволення від досягнення мети, набуття предмету бажань;
- комплекс переживань, пов'язаний з позитивною оцінкою людини свого життя, і т.д.
Єдиного, загальновизнаного поняття щастя в етиці не існує. Бажання, цілі людей різноманітні, кожна людина має своє уявлення про щастя.
Узагальнений погляд на щастя: це стійке, довготривале володіння благами ( або вищим благом ).
Люди асоціюють щастя з:
- матеріальним статком;
- фізичним здоров'ям;
- високим соціальним статусом;
- повагою з боку інших людей;
- успішним самовираженням себе у праці, творчості;
- благодатю Божою (для віруючих людей).
Щаслива людина позитивно оцінює себе, інших людей, дійсніть. Вона переживає емоціональний підйом, задоволення.
Для досягнення щастя дуже важливе вміння людини задовольнятися тим, чого вона досягла на даний момент.
Перешкодою до досягнення щастя є занижена самооцінка людини, нездатність до самореалізації, з одного боку, і висока самооцінка, непомірні амбіції, що викликають незадоволення дійсністю, - з іншого.
Щастя не статичне, воно включає моменти боротьби за нього. Відсутність проблем викликає нудьгу, перенасиченість.
Щастя можна розуміти як успішний збіг обставин. У випадку, коли на шляху до досягнення мети не виникло нездоланних перешкод, здобута мета приносить задоволеня Можна припустити, що успішний збіг обставин свідчить про вірно вибрану мету діяльності і засобах її досягнення.
Відчуття щастя – почуття , що супроводжує прагнення до значущої мети.
Щастя як глибокі позитивні емоції є:
- станом радості;
- відсутністю тривоги;
- відчуттям наповненості, гармонійності життя.
Подібне щастя людина переживає в моменти творчого натхнення, кохання, піднесеної дружби і т.д.
2. Представники евдемотичного напряму етики стверджували, що щастя є найвищим благом, і з цієї точки зору вирішували важливі моральні проблеми.
Евдемонія – уявлення про єдність щастя і правильного відношення до життя. Евдемоністи вважали, що обов'язковими умовами щастя є:
- доброчесність;
- керівна роль розуму в діяльності людини;
- пріоритет духовного фактору;
- помірність.
Як етична категорія щастя носить характер:
оціночний – виражає позитивну оцінку життя, відображає життя, вторинне по відношенню до нього;
мотивуючий – щастя є мотивом діяльності, програмує її (первинне по відношенню до неї);
імперативний – прагнення до щастя природне, визначене природою людини.
Щастя є гармонійною взаємодією об'єктивного (суспільного) і суб'єктивного (особистого). Суспільство впливає на систему ціннісних орієнтацій особистості, її уявлення про щастя та практичну реалізацію цих уявлень.
Соціальна (об'єктивна) детермінація не визначає долю і щастя людини. Активна, діяльна людина може перемогти несприятливий збіг обставин.
Щастя людини передбачає її соціальну значимість, утверджену в суспільстві, перемогу людиною негативних особливостей особистості.
Егоцентрична орієнтація діяльності людини приносить шкоду не тільки іншим, але й самій людині, перешкоджає досягненню щастя. Разом з тим орієнтація на інших людей може перешкоджати розвитку особистості людини, збереженню його індивідуальності, тому не повинна ставати самоцілю.
3. Досягненню щастя можуть перешкоджати негативні особливості особистості, несприятливі соціальні умови життя. Щастя є емоціональним переживанням, заснованим на позитивній оцінці людиною свого життя и включає в себе різноманітні емоціональні стани ( в тому числі і негативні).
Різноманітність емоціонального сприйняття життя людини заснована на її складності, суперечності. Уявлення про щастя як про нескінченну насолоду спотворює ціннісну систему людини, може перейти у перенасичення, розчарування життям.
Прагнення до щастя повинно включати в себе готовність до можливих страждань, правильне ставлення до них. Страждання можуть бути:
- конструктивними, що збагачують емоціональні переживання щастя;
- деструктивними, що руйнують ціннісну систему людини, знижують оцінку життя.
Індивідуальні особливості людини визначають міру та вид страждань. Філософи давнини відмічали:
- надлишок задоволень призводить до страждань;
- довга відсутність задоволень, утримування дозволяють досягнути вищого ступеня задоволення;
- очікування задоволення здатне полегшити страждання.
Питання 59: Категорії етики. Щастя. Сенс життя