МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАIНИ

КРИВОРIЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

Методичні вказівки до вивчення дисципліни

“Експлуатація та обслуговування машин”

для студентів усіх форм навчання

напрямів 6.070101 – «Транспортні технології» та

6.070106 – «Автомобільний транспорт»

Затверджені радою транспортного факультету

Протокол N__від_____________2012 р.

Декан ____________Е.А.Крейсман

Розглянуті на засіданні кафедри

" Автомобільний транспорт "

Протокол N__від___________2012р.)

Зав. кафедри ______________В.С.Гірін

Кривий Ріг-2012

Методичні вказівки до вивчення дисципліни “Експлуатація та обслуговування машин” для студентів всіх форм навчання напрямів 6.070101 – «Транспортні технології» та 6.070106 – «Автомобільний транспорт /Упорядник Монастирський Ю.А.- Кривий Ріг: ДВНЗ КНУ.-2012.- с.

Упорядник Монастирський Юрій Анатолійович – канд.техн.наук, доцент

Мета викладання дисципліни вивчення методів та показників оцінювання ефективного використання машин, факторів, як впливають на продуктивність машин та методів їх визначення, режимів роботи та галузей раціонального застосування машин, принципів формування та організації роботи парку машин, систем технічного обслуговування та їх організації.

Задачі вивчення дисципліни. Після вивчення дисципліни студенти повинні мати знання i уміння: порядку введення машин в експлуатацію, основних експлуатаційних показників машин, принципи формування експлуатаційного парку машин, особливостей впливу різних факторів на працездатність машин, основних положень планово-попереджувальної системи технічного обслуговування машин та порядок організації робіт по відновленню працездатності машин.

Теоретичні заняття.

Теми для вивчення

1. Загальна структура процесу експлуатації машин. Монтаж: доставка, складання, наладка. Використання за призначенням: підготовка, робота, огляд. Технічне обслуговування і ремонт: діагностика, заміна, регулювання, змащення. Демонтаж: розкладання, навантаження, доставка.

2. Вимірювачі використання рухомого складу. Коефіцієнти: технічної готовності, випуску рухомого складу, використання рухомого складу, використання робочого часу, використання пробігу, нульових пробігів. Технічна, експлуатаційна швидкість та швидкість сполучення. Коефіцієнти статичного та динамічного використання вантажопідйомності вантажівок та місткості автобусів.

3. Продуктивність рухомого складу автотранспорту: Продуктивність вантажівок, автобусів, робочого та списочного парку.

4. Собівартість автомобільних перевезень. Структура витрат. Залежності собівартості перевезень від основних показників транспортного процесу.

5. Оцінювання автомобіля по експлуатаційним властивостям. Використання маси. Швидкість руху. Безпека. Паливна економічність. Прохідність. Надійність. Зручність використання. Простота технічного обслуговування; ремонту. Довговічність

6. Оцінювання ефективності використання автомобіля. Приведені витрати на перевезення. Річна продуктивність. Трудомісткість використання. Енергоємність, металоємкість, якість, нешкідливість перевезень.

7. Техніко-економічна оцінка досконалості конструкції автомобіля. Залежності продуктивності, трудомісткість використання, металоємкості та грошових витрат від елементів конструкції. Системний зв'язок між конструкцією автомобіля та його використанням

8. Загальні відомості про техніко-економічні показники машин. Вірогідність безвідмовного спрацювання. Напрацювання на відмову. Параметр потоку відмов. Технічний ресурс. Середній ресурс. Гамма-відсотковий ресурс. Термін роботи. Еквівалентний час роботи. Рівень навантажень Вірогідність та середній час відновлення. Рівень ремонтопридатності.

9. Експлуатаційна технологічність машин. Середня сумарна оперативна трудомісткість процесів. Питомий показник технологічності. Теоретичний, технічний та експлуатаційний функціональні критерії. Рівень технологічності конструкції. Комплексний показник технологічності.

10. Матеріали для виготовлення і ремонту машин. Загальні відомості про матеріали, їх види та маркування.

11. Види руйнування деталей машин. Проектні, технологічні та експлуатаційні причини руйнування. В'язке та крихке руйнування. Хімічна та електрохімічна корозія.

12. Методи визначення спрацювання деталей машин. Мікрометрування, зважання, визначення кількості заліза та інших продуктів спрацювання в мастилі, радіоактивних ізотопів, профілографіювання, метод штучних баз.

13. Конструкційні, технологічні, експлуатаційні фактори, які впливають на спрацювання деталей машин. Гранично допустиме спрацювання. Періоди спрацювання та їх характеристика. Гранично допустиме спрацювання підшипників качання та зубчатих коліс.

14. Сутність та загальний склад системи планово попереджувальних робіт. Структура ремонтного циклу.

15. Загальні відомості про організацію технічного обслуговування автомобілів. Планування ремонтів машин.

Вимірювачі використання рухомого складу у часі.

Час перебування кожної одиниці рухомого складу в тому чи іншому стані визначається в днях Д чи годинах Т. Календарний час перебування автомобіля на підприємстві Ди (Ти) розділяється на час перебування його в стані готовому до експлуатації Дге (Тге), в експлуатації Де (Те), у технічному обслуговуванні і ремонті Др (Тр), час простою в справному стані Дп (Тп)

Ди = Дге + Др = Де + Др + Дп

Для усього парку рухомого складу використовується сумарне число авто днів АД (авто годин, Аt) перебування в тому чи іншому стані всіх одиниць рухомого складу. За допомогою цих вимірників розраховується тільки загальний час перебування автомобілів у різних станах. Для оцінки ступеня використання рухомого складу за часом застосовується система відносних показників.

Коефіцієнт технічної готовності (_т ). Характеризує готовність рухомого складу до виконання перевезень.

Для парку машин:

_т = АДге / АДи;

для одиниці рухомого складу:

_т = Дге / Ди

для парку рухомого складу на даний час

_т = Аге / Аи.

Коефіцієнт випуску рухомого складу (_в) характеризує ступінь використання парку за робочий час.

Для парку машин за Ди календарних днів:

_в = АДе / ( АДи – АДнп );

для одиниці рухомого складу:

_в = Де / ( Ди – Днп )

де АДнп та Днп – автомобіле-дні та дні нормованих простоїв ( вихідні та святкові).

Коефіцієнт використання рухомого складу (_и) Характеризує ступінь використання парку за весь календарний період, включаючи неробочі дні.

Для парку машин:

_и = АДе / АДи;

для одиниці рухомого складу:

_и = Де / Ди

За допомогою коефіцієнтів технічної готовності, випуску рухомого складу, використання рухомого складу оцінюється використання парку у повних днях (цілодобові простої). Однак у робочі дні автомобілі знаходяться на лінії тільки частину доби. Ступінь його використання в перебігу часу доби оцінюється за допомогою коефіцієнта використання часу доби:

 = АТл / АТе = АТл / ( 24 * АДе )

Час перебування на лінії АТл складається з часу перебування його в русі (включаючи простої зв'язані з регулюванням руху) АТдв, часу простою під навантаженням і розвантаженням АТпр і простої за іншими причинами (організаційні, технічні несправності) АТп.

АТл = АТдв + АТпр + Атп

Коефіцієнт використання робочого часу показує відсоток часу руху по відношенню до часу знаходження на лінії.

Для парку:

 = АТдв / АТл = АТдв / ( АТдв + АТпр + АТп )

Для одиниці рухомого складу

 = Тдв / Тл

Вимірювачі використання рухомого складу по пробігу.

Загальний пробіг L одиниці рухомого складу за час перебування на лінії включає: пробіг з вантажем Le, пробіг без вантажу: холостий Lх та нульовий Lн. Холостий пробіг Lх – пробіг, що виконується без вантажу при подачі автомобіля від пункту розвантаження до пункту навантаження. Нульовий пробіг Lн - пробіг пов’язаний з подачею автомобіля від пункту стоянки до пункту навантаження і з пункту розвантаження до пункту стоянки. До Lн відносяться всі пробіги, зв'язані з заїздами на заправку, на технічне обслуговування і ремонти, зміни водіїв.

L = Lr + Lх + Lн.

Коефіцієнт використання пробігу: показує яку частку пробігу автомобіль був з вантажем.

 = Lг / L.

Коефіцієнт нульових пробігів: характеризує розміщення автотранспортного підприємства відповідно до пунктів навантаження-розвантаження.

 = Lн / L.

Вимірювачі швидкості руху рухомого складу.

Технічна швидкість характеризує середню швидкість руху автомобіля за час руху. На неї впливають: конструктивні особливості автомобіля; його тягові і гальмові якості; керованість; стійкість; маневреність; надійність; умови роботи автомобіля; тип дорожнього покриття; ширина проїзної частини; інтенсивність руху; кліматичні і метеорологічні умови; кваліфікація водіїв:

_т = L / АТдв .

Експлуатаційна швидкість це умовна середня швидкість автомобіля за час знаходження його на лінії, або за одну годину робочого часу, враховуючи простої під навантаженням-розвантаженням.

_е = L / АТл = L / ( АТдв + АТпр + АТп ),

також _е = _т  

Швидкість сполучення - середня швидкість руху вантажів і пасажирів за час перебування їх у шляху, визначається як добуток довжини перевезення вантажів до періоду часу від закінчення завантаження у пункті завантаження до початку розвантаження у пункті розвантаження:

_с = L / ( АТдв + АТп ).

Вимірювачі використання рухомого складу по вантажопідйомності.

Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності. Визначається як маса фактично перевезеного вантажу за Ze їздець до маси вантажу, який можна було б перевезти при повному використанні номінальної вантажопідйомності автомобіля. Мг.

Коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності показує відношення фактично виконаної транспортної роботи до роботи, що могла б бути виконана при повному використанні номінальної вантажопідйомності за пробіг з вантажем. Цей коефіцієнт дозволяє оцінити ступінь використання вантажопідйомності з урахуванням відстані перевезення вантажів.

Коефіцієнт статичного використання місткості автобусів визначається як відношення фактично перевезених пасажирів до числа пасажирів, які можна було б перевезти при повному використанні місткості і фактичному коефіцієнті змінності пасажирів (відношення перевезених за рейс пасажирів до середнього числа використаних місць в автобусі).

Коефіцієнт динамічного використання місткості це відношення фактично виконаної транспортної роботи (у пасажиро-кілометрах) до транспортної роботи, яку можна було б виконати при повному використанні місткості автобусів і фактичному коефіцієнті змінності пасажирів.

;

де n_п.ф.рі – фактична середня за їздку кількість пасажирів, _см.рі- коефіцієнт змінності пасажирів за їздку ( рейс), n_пн – кількість пасажирів, яку можна одночасно перевозити в автобусі, L_п.рі – середня дальність поїздки пасажиру за їздку.