Питання 1: Походження і зміст термінів «етика», «мораль», «моральність»

1. Походження термінів

2. Зміст термінів

1. Термін «етика» походить від давньогрецького слова «етос» - дім, гніздо. Пізніше воно стало означати характер явища, його природу.

Аристотель ввів термін «етичний» для означення душевних якостей, властивостей характеру людини – етичних чеснот.

Етичні чесноти слід відрізняти від:

• природних афектів – властивостей тіла (страх і т. д.)

• діаноетичних чеснот - властивостей розуму (пам'ять і т. д.)

За Аристотелем, етика – це:

• сукупність етичних чеснот;

• особлива наука, галузь філософського знання.

Латинські аналоги грецьких термінів (переклад виконав Цицерон):

• moralis – моральний (етичний);

• moralitas – мораль (етика);

• моральна філософія (етика як галузь знання).

Найважливішою умовою виживання людства є саморегуляція суспільства, суть якої полягає в:

• узгоджені інтересів людей, їх дій;

• визначенні обов’язків людей перед іншими членами суспільства;

• дотримання певних норм поведінки і т. д.

У процесі історичного розвитку взаємні обов’язки членів суспільства осмислювалися людьми (розвивалася моральна свідомість) і отримували теоретичне обумовлення. Перша систематична робота – «Нікомахова етика» - була написана Аристотелем в VI ст. до н. е.

Більшість етичних вчень античної епохи існували у вигляді практичних моральних настанов і філософських дискусій.

В загальнокультурній лексиці слова «етика», «мораль», «моральність» взаємозамінні.

2. В етиці як галузі знання ці поняття мають такий зміст:

• етика – наука, область знання;

• мораль (моральність) – предмет, який вивчається етикою.

Найбільш поширеними є такі трактування категорій етики:

• мораль – суб’єктивна оцінка індивідами своєї діяльності; норми повсякденної поведінки людей;

• моральність – об’єктивна оцінка вчинків людей; високі принципи (наприклад біблійні заповіді).

Проте і донині не сформовано стійких, загальновизнаних визначень цих понять.

Незважаючи на те, що етика – стійка система знань, вона передбачає вибір індивідуальних позицій щодо тієї чи іншої проблеми. Явища, усвідомлювані етикою, надзвичайно складні та багатогранні. Більшість етичних проблем має дискусійний характер.

Питання 2: Предмет етики

• 1.Мораль. Концепції її походження.

• 2. Варіанти структури моралі.

1. Етика- наука, область знання , предметом якої є мораль. Основними умовами існування й розвитку людської спільноти є:

• гармонізація структури суспільства;

• узгодження інтересів членів суспільства, їх дій;

• визначення взаємних обов'язків членів суспільства й т. д.

У ході історичного розвитку суспільства норми поведінки людей, їх взаємні обовязки прийняли стійкі форми, осмислювалися людьми, ставали предметом моральної свідомості, одержували теоретичне обґрунтування.

Мораль - це:

• сукупність норм, правил поведінки людей ( реалізується в їхніх вчинках).

• універсальна форма відносин людей у суспільстві.

Виділяють три типи теорій походження моралі.

Ідеалістичні, креаціоністські концепції моралі, які включають уявлення про:

- божественне походження моралі (релігійна мораль);

- «апріорну сутність моралі» (ідеї І.Канта);

- «абсолютну ідеальну заданість моралі» (Платон) і ін.

Згідно з даною концепцією мораль має трансцедентальную заданість і не залежить від психічних або фізичних властивостей людей. Отже, етика не переплітається з науками, що вивчають людину.

Натуралістичні (гуманістичні) концепції стверджують :

-біологічну заданість моральних властивостей людей;

-еволюційне походження моралі ( у процесі розвитку людину).

Натуралістична етика взаємозалежна із психологією, антропологією й іншими науками, що вивчають людину. Прихильниками натуралістичних концепцій  були Л. Фейєрбах (XIX ст), Е. Фромм (XX ст.)

Соціально-історичні концепції моралі містять у собі різні варіації:

-теорію антропосоціогенези;

-деалектико - матеріалістичну  теорію етики;

-теорії, засновані на принципі історизму в розвитку моралі.

2. Структура моралі.

Існують різні підходи до розгляду структури моралі:

• нормативний (вивчення моралі як системи преднаписань);

• філософський;

• особистісний ( вивчення моральної свідомості індивіда);

• біологічний ( вивчення передумов моральності на природному рівні);

• соціологічний ( вивчення ролі моралі в суспільстві);

• психологічний ( вивчення психологічних механізмів моралі);

Елементами структури моралі є:

• свідомість (переконання, наміри та ін.);

• діяльність (учинки);

• взаємини між свідомістю й діяльністю;

• моральні норми (найпростіша форма тверджень, наприклад 7 біблійних заповідей і т.п.);

• моральні якості людини (чесноти), які проявляються в її вчинках

• моральні принципи, що становлять моральну орієнтацію людини (егоїзм, альтруїзм і т.п.)

• моральні ідеали (ціль розвитку особистості);

• вищі моральні цінності ( воля, щастя й т.п. ), загальнолюдські моральні орієнтири. Моральні уявлення людей історичні ( залежать від життя суспільства, його культури в даний час ) і мінливі ( міняються на кожному етапі історичного розвитку суспільства). 

Питання 3: Структура етичного знання. Основні категорії.

1) Структура етики. Моральна свідомість і практика.

2) Закони моралі.

3) Категорії етики.

1) Головні складові етики:

- зміст етики, загальна теорія моралі;

- теоретичне обґрунтування розвитку моралі, етичного вчення.

Склад загальної моралі (її предмет):

- сутність моралі;

- індивідуальна та суспільна постановка моралі;

- розвиток ціннісних орієнтирів.

Багаточисельні етичні вчення розрізняють за їх світоглядною основою і визначенням природи моралі.

Елементами структури етичного знання є сукупність моральних якостей особистості, а також моральні норми суспільного життя. Ці елементи відображаються в таких поняттях, як:

- моральна свідомість;

- моральна практика;

- закони моралі;

- категорії етики.

Моральна свідомість людини є соціальною (реалізується в системі соціальних відносин) і відображається в:

- теоретичному осмисленні моральних норм і правил;

- суб’єктивному обґрунтуванні моралі (розуміння людиною моральних норм, її моральних почуттів);

- оцінці явищ навколишньої дійсності;

- моральному співчутті і т.д.

Моральна свідомість людини нерозривна з її моральною практикою. Основною формою моральної практики є моральне ставлення.

Моральні стосунки реалізовуються в моральних діях (вчинках), які складають моральну поведінку людей.

Моральні дії можуть бути усвідомленими і інтуїтивно-чуттєвими.

2) Важливим елементом структури етичного знання є закони моралі. Вони одночасно:

- об’єктивні, універсальні, загальнозначущі, підкоряють всі процеси життя суспільства;

- суб’єктивні, є усвідомленим і добровільним вибором кожної людини.