1. Християнська мораль. Середньовіччя

2. Станово-корпоративний характер середньовічної моралі

1. Етика середньовічної Європи V-XI ст.. (період феодалізму) складалася в жорстоких рамках релігії. В основу етичної думки було покладено Бога як морального абсолюту. Бог – об’єктивний, безумовний, єдине джерело моралі.

Середньовічна етична думка заперечує античну моральну філософію, ґрунтується на вірі, а розуму та волі людини відводить другорядну роль.

Для християнської етики Середньовіччя характерні:

• Песимістичний погляд на земне життя людей;

• Оптимістичне сподівання на Царство Боже;

• Затвердження ригоризму, аскетизму і повного підкорення волі Божій. Центром християнської етики є ідея любові до Бога. Ця ідея:

• Надає моралі загальнолюдський статус;

• Є універсальним принципом моралі;

• Народжує нову чесноту – милосердя, моральне ставлення до ближнього.

Ідея любові до Бога та ближнього отримує вираз у «золотому правилі моралі»: «У всьому, як хочете, щоб з вами поводилися люди, так само поводьтеся і ви з ними…» (Євангеліє від Матфея).

Для феодального суспільства характерна злитість моральної свідомості з іншими формами суспільної свідомості (релігією, філософією, наукою та ін.). Теологія Середньовіччя включає релігійну, філософську, етичну проблематику. Вирішення цих проблем обмежено християнською догматикою.

Релігія була господарюючою ідеологією феодального суспільства. Верховенство релігійної ідеології закріплювалось інтересами правлячих класів, монополією церкви в духовній культурі суспільства.

Церква монополізувала і освіту:

• Початкові школи існували при храмах і монастирях ;

• Богословський факультет був головним в університетах;

• Духовенство було найосвіченішим станом.

Освіта мала схоластичний характер.

Релігійні тексти не піддавалися раціональному осмисленню.

2. Феодальний устрій – ієрархія, в основі якої лежать:

• Корпоративні зв’язки (цехи ремісників, купецькі гільдії, селянські громади, рицарські ордени);

• Соціальна залежність людей (закріплення селян землевласниками, васальська служба феодалів);

• Громадська порука.

В феодальному суспільстві ідеали раннього християнства потерпіли змін: офіціальна релігійна ідеологія переслідувала інакодумців (єретиків), виправдовувала багатство, освячувала соціальну нерівність.

Людина знаходилась у моральній залежності від спільності, до якої належала. Існувати поза системою взаємозалежностей люди не могли.

Було сформовано корпоративну мораль, яка:

• Включала уявлення про справедливість по становій ознаці;

• Вказувала людині на місце в становій ієрархії, спосіб життя, розміри багатства, стиль поведінки та ін.;

• Визначала цінність людини в залежності від станової приналежності;

• Встановлювала станову субординацію.

Осмислення станово-корпоративної моралі проходило в рамках релігійного світогляду. Церква освячувала станову нерівність, проповідувала терплячість, покірність, непротивлення злу. Несправедливість, жорстокість суспільних відносин пояснювалась гріховністю кожної людини.

Офіційна релігійна ідеологія проголошувала труд долею черні, що обслуговує «благородні» стани, і одночасно засобом рятування душі. Вона здійснювала позаекономічний примус до підневільної праці.

В суспільній свідомості важливе місце займали традиції. Вони, як і релігія, закріпляли корпоративні зв’язки ті соціальну нерівність.

Норми моралі були різні для різних станів і груп. Вони були оформлені, як моральні кодекси (устави цехів і гільдій, кодекси рицарських орденів та ін.), які містили жорстоко регламентовані права та обов’язки.

Усі стани об’єднувало християнство:

• Кожна людина - раб Божий, що має безсмертну душу;

• вбивство будь-якої людини – смертельний гріх.

Питання 18: Філософсько-етична думка Середньовіччя (офіційна етична доктрина)