§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле

Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так і ре­чення повніше розкриває свій зміст у контексті, у поєднанні з іншими реченнями. У мовленні окремі речення зазвичай не ви­ступають ізольовано, а поєднуються між собою за змістом і за допомогою граматичних засобів, утворюючи своєрідні блоки речень, тісно пов'язаних єдністю думки, теми, а також специфіч­ними засобами зв'язку. Ці своєрідні блоки речень, пов'яза-

253

них між собою як семантично, так і граматично, і є складне синтаксичне ціле, або надфразна єдність, чи, за іншою термі­нологією, складна синтаксична єдність, текст (контекст), про­зова строфа.

Складне синтаксичне ціле, або надфразна єдність, — це гру­па взаємопов'язаних за змістом і за допомогою синтаксичних засобів речень, які порівняно з окремими реченнями виража­ють розвиток думки, тобто складне синтаксичне ціле — низка речень, поєднаних між собою в одне ціле семантико-граматич-ними відношеннями.

Окремі речення у складному синтаксичному цілому станов­лять структурно-семантичну єдність. Вони настільки тісно по­в'язані між собою за змістом, що, взяті окремо, ізольовано, як правило, мають вигляд неповних, незавершених. Отже, з по­гляду змісту складне синтаксичне ціле характеризується єдністю думки, вислову, теми, тісною змістовою пов'язаністю компо­нентів, окремих речень, що входять до його складу. Із граматич­ного, синтаксичного погляду воно характеризується специфіч­ними синтаксичними засобами зв'язку між реченнями, що нале­жать до його складу, а також єдністю суб'єктивно-модального забарвлення і ритмомелодики.

Єдність суб'єктивно-модального забарвлення складного синтаксичного цілого виявляється в тому, що воно становить внутрішньо єдине, цілісне синтаксичне утворення, в якому окре­мі речення тісно пов'язані між собою певним ставленням мов­ця (автора) до висловлюваного. Ритмомелодійна оформленість складного синтаксичного цілого виявляється в тому, що паузи між реченнями цього утворення зазвичай коротші за паузи між окремими блоками пов'язаних між собою у складне синтаксичне ціле речень.

Отже, складне синтаксичне ціле, або надфразна єдність, — це поєднання в одне ціле низки речень, що характеризуються відносною завершеністю теми (мікротеми), семантичною і син­таксичною пов'язаністю компонентів. Його характерною озна­кою є також композиційно-тематичне членування, яке полягає в можливості виокремити в ньому зачин (початок думки, теми), який зосереджується в першому реченні, що може навіть ста­новити окремий абзац, середню частину (розвиток, виклад теми) й кінцівку, в якій підбивається підсумок усього вислову (теми) як з погляду змісту, так і з погляду синтаксичної струк­тури.

Окремо треба зазначити, що надфразну єдність, або склад­не синтаксичне ціле, не можна ототожнювати з абзацом. Це зовсім різні категорії, які ґрунтуються на різних засадах. Хоч абзац нерідко й збігається з надфразною єдністю (складним

254

синтаксичним цілим), проте він не є синтаксичною, структур­но-семантичною категорією, а лише засобом членування тек­сту на композиційно-стилістичній основі.