§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними

Присубстантивно-атрибутивНими, чи просто присубстантив-

ними, називаються такі складнопідрядні речення нерозчлено-ваної структури, в яких підрядна частина, відповідаючи на питання який, яка, яке, відноситься до іменника чи субстанти-вованого слова, що входить до складу головної частини, й озна­чає його. Так, у реченні Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Т.) підрядна частина якого Правди сила ніким звойована ще не була відноситься до іменника народ голов­ної частини, означаючи його, а в реченні Між подвійними схо­дами, що вели на другий поверх, колись стояв величезний аква­ріум, у якому плескалися золоті краснопері риби (М. Р.) при одній головній частині маємо аж дві підрядні: перша {що вели на дру­гий поверх) відноситься до іменника сходами, а друга (у якому плескалися золоті краснопері риби) — до іменника акваріум го­ловної частини, означаючи їх.

У шкільних підручниках і 0 деяких посібниках для вищої школи складнопідрядні речення цього різновиду називаються означальними, тобто так, як у традиційній класифікації, побу­дованій за логіко-граматичниМ принципом.

Означуваний іменник може виконувати в головній частині функцію будь-якого члена речення і, отже, виступати в будь-якій формі, оскільки властивість поширюватися підрядною при-субстантивно-атрибутивною частиною пов'язана з його лекси-ко-морфологічною природою, а не із синтаксичною функцією. Так, у першому з наведених речень означуваний іменник на­род, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка, стоїть у називному відмінку однини, а у другому перший з озна­чуваних іменників сходами, виступаючи в ролі непрямого до­датка, стоїть в орудному відмінку однини, а другий—акваріум, що виконує функцію підмета, ^- ^в називному.

Засобом зв'язку предикативних частин присубстантивно-атрибутивних речень є сполучні слова-займенники який, чий, котрий, що, хто у будь-якій формі та сполучні слова-прислівни-ки де, куди, звідки, коли, як, а також сполучники що, щоб, мов, немов, наче, неначе, ніби: Картина, котру він побачив, дуже вра­зила його (М. К.); Любив я дуже ті дні, коли дома у нас збирали­ся гості (С. В.); Нехай посміє хтось загрожувать країні, де є такі батьки, де є такі сини (М- Б.); Я той день не забуду, як

184

привіт мені ти передав (В. Сос); Нимидорі знов приснився сон, ніби вона блукає з Миколою (І. Н.-Л.); Море було таке гладень­ке, синє, наче туго натягнений екран, на якому показували небо (М. К.); Єсть у нас могутні люди, що немов із сталі (П. Т.).

У головній частині присубстантивно-атрибутивних склад­нопідрядних речень сполучнику або сполучному слову підряд­ної частини може відповідати вказівний займенник той {та­кий), який супроводжує означуваний ним іменник і виступає в ролі підсилювального співвідносного (вказівного) слова: Не­хай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє (М. Р.); Савка робив таку міну, наче його в хаті не було (М. К.); Нема такого дерева, щоб на нього птиці не сідали (Ю. С); В очі Саливона зайшла така туга, що він уже не бачив нікого перед собою (М. С).

Підрядна частина присубстантивно-атрибутивних складно­підрядних речень завжди стоїть після означуваного іменника головної частини незалежно від того, чи ця головна частина стоїть перед підрядною, чи підрядна перебуває в середині го­ловної: Я честь віддам титану Прометею, Що не творив своїх людей рабами (Л. У.); При в "їзді в село вершників уже чекали діти, які здалеку помітили їх (О. Г.); А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою (П. М.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині галявини, тіні зійшлись і змішались (С. В.); Край дороги, якою котився віз, лежав білий пісок (М. К.); Під кручею, де розмістилася його вогнева позиція, діялось щось незвичайне (О. Г.).

Залежно від значення означуваного іменника і структури предикативних частин серед складнопідрядних присубстан­тивно-атрибутивних речень виокремлюються два різновиди: 1) власне атрибутивні; 2) атрибутивно-поширювальні.

Власне атрибутивні — це такі присубстантивно-атрибутивні складнопідрядні речення, головна частина яких потребує під­рядної частини, бо означуваний іменник, що міститься в го­ловній частині, має надто загальне значення й потребує кон­кретизації, звуження семантики. Так, у реченнях Благословенна та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина (Д. П.); Благо-словен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку схо­див Тарас Малими босими ногами (М. Р.) підрядна частина пер­шого речення {коли буквар до рук бере дитина) називає ознаку, яка виділяє предмет {година) з-посеред інших подібних; те саме маємо і в другому реченні, перша підрядна частина якого {коли прослалась килимами земля) також уточнює ознаку предметів (день і час), названих у головній частині, а друга {яку сходив Тарас малими босими ногами) характеризує, конкретизує озна­ку означуваного іменника земля.

185

Складнопідрядні присубстантивно-атрибутивні речення цьо­го різновиду будуються за схемою: той (та, те) — який, кот­рий, коли, де, або: такий (така, таке) — який, такий — коли, такий — де, причому співвідносні слова той, такий у головній частині можуть бути і відсутні, проте вони завжди потенційно можливі.

Атрибутивно-поширювальні речення — це такі складно­підрядні присубстантивно-атрибутивні утворення, головна час­тина яких може обійтися без підрядної, оскільки пояснюваний іменник має певне конкретне значення, а підрядна частина по­дає про нього лише додаткові відомості. У таких реченнях вжи­вання співвідносних (вказівних) слів-займенників при означува­них іменниках головної частини неможливе, оскільки іменни­ки означають конкретні предмети: 3 війни шляхами йде солдат у рідний дім, де матір сина жде під яворами (М. С); Його міно­метники, які звикли вести вогонь на рівнині, мусили особливо ре­тельно враховувати специфіку нових умов (О. Г.); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну (М. К.).