Іі.2. Виникнення пограничних наук

Поступово і сама поява інших наук вже не розділяла науку, як раніше, а об'єднувала її. Мова йде про так звані пограничні науки, потреба в яких виникла вже в середині XIX ст. Предметом вивчення цих наук були зв'язки і переходи між об'єктами фундаментальних наук. Поява таких наук стала можливою перш за все завдяки тому, що до цього часу звузилися і зовсім зникли "нічиї області" природи Предмети дослідження різних наук почали стикатися. Відкрилася можливість для взаємодії різних галузей знання.

Вже у другій половині XIX століття склались, наприклад, дві пограничні науки — астрофізика, яка завдячує своєму виникненню спектральному аналізу, і фізична хімія, яка стала реальністю завдяки хімічній термодинаміці і електрохімії. Тоді почав зникати розрив між астрономією і фізикою, а також між фізикою і хімією. А вже в XX столітті з'являється і багато інших проміжних наук: біохімія, геохімія, геофізика і т д.

Диференціація наук, яка далеко зайшла, не дивлячись на своє прогресивне значення, почала перетворюватись у свою протилежність, все більше перешкоджаючи науковому пізнанню. Звичайно, такий стан речей в науці не міг тривати довго. Як будь-яке протиріччя, він повинен був знайти своє вирішення [4; 53].

Область пограничних суспільних наук, в яких поєднуються обидва головних методи наукового дослідження — структурний та генетичний (історичний), визначається із сказаного вище. Сюди належить історія будь-якого структурного елементу суспільства як у всесвітньому масштабі, так і в межах окремих країн чи історичних епох. Залежно від того, наскільки сильно представлений в тій чи іншій історії елемент загальногромадської історії, на фоні якого простежується даний історичний процес, що здійснюється з даним певним структурним елементом суспільства, історія цього елементу може зближуватися, а іноді майже зливатися з загальногромадською історією, як це спостерігається, наприклад, у випадку з історією партії, яка зливається з історією самої країни, де ця партія займає провідне положення (така історія КПРС). З іншого боку, якщо домінує сам по собі структурний елемент, який вивчається даною наукою, то його історія може виявитися органічною частиною науки про сам даний предмет, входити до нього в якості його складової частини, як це має місце, наприклад, у випадку вчення про державу і право чи про економічні формації попередніх історичних епох.

До числа пограничних наук належать також дві науки, які входять в число історичних наук, археологія та етнографія Археологія вивчає історію матеріальної культури специфічними для неї способами (розкопки та інші), тому вона належить до пограничних наук. Проте, оскільки тут чітко виділяються історичні епохи, археологія, будучи по суті справи пограничною наукою, зливається з історією взагалі.

Коли національно-географічна ознака, яка лежить в основі відповідного підрозділу історичних наук, починає сама висуватися на передній план, в результаті цього шляхом переходу з області історії в одну із суміжних з нею областей науки можуть виникнути наступні науки: етнографія (як частина історичної науки, що несе на собі відбиток структурних елементів суспільства, який стосується життя окремих народів); і географія (як комплексна наука] що розпадається на

1) економічну географію, політичну географію;

2) фізичну географію і біогеографію.

Через етнографію і географію народів відбувається зіткнення історичних наук з антропологією (як природничою наукою) і з демографією, соціальною статистикою (як структурною наукою) і частково з пограничними науками.

Оскільки людське суспільство виникло і існує у постійній взаємодії з природою, тому, звичайно, в області природничих наук виникає питання, а часто і цілі наукові дискусії, пов'язані з вивченням цих пограничних явищ, які лежать на межі суспільних явищ і явищ природи. Сюди належить також вчення про техніку, яке одночасно включає в себе технічні науки і разом з тим такі сторони, які складають предмет вивчення їх економічними науками.

Зв'язуючою ланкою між двома основними областями зовнішнього світу — природою і суспільством — служить техніка: техніка сільського господарства, техніка лікарської справи і охорони здоров'я людей, або медицина. Але зв'язок природничих і суспільних наук не обмежується тільки областю техніки, хоча тут вона виступає найбільш сильно і безпосередньо. Самі технічні науки, будучи зв'язуючою ланкою між суспільними і природничими науками, в свою чергу можуть вступати у складнішу взаємодію як з природничими, так і з суспільними науками. Це відбувається тому, що техніка впливає на багато сторін суспільного життя, відчуваючи зворотній вплив з їхнього боку.

Взаємодія між суспільними і природничими науками не обмежується тільки тим, що на їхньому стику утворюються різного роду особливі проміжні, або пограничні науки, такі як технічні. Ця взаємодія може прийняти й інші форми. Може статися так, що наука, що одночасно стосується і вивчення явищ природи, і суспільних явищ, ніби розщеплюється, роздвоюється на більш чи менш самостійні науки: 1 — соціально-економічні, 2 — фізичні, природничі.

Прикладом цього служить географія, яка надто різко, на нашу думку, розділена на фізичну та економічну географію. Проте саме в області географії з особливою силою повинна би була спостерігатися єдність природничих і суспільних наук, їх взаємозв’язок і перехід одних в інші.

Фізична географія має на даний час справу не з абстрактним природничо-історичним тілом (поверхнею Землі), а з таким об’єктом природи, в якому повсюди спостерігається перетворююча діяльність суспільної людини. Тому тут ніяк не можна ігнорувати вплив суспільства на природу, а значить, і взаємозвв’язок відображаючих цей вплив суспільних і природничих наук. Економічна географія цілком опирається на те, що дає фізична географія, наприклад, стосовно географічного розподілу природних ресурсів. Тому і вона повинна виходити із взаємозв’язку суспільних і природничих наук, але аж ніяк не з розриву, як це фактично іноді виходить.

Такого роду стан характерний і для статистики, яка, образно кажучи, розривається на частини між суспільними і природничими науками. Тут спроба диференціювати область знання, вивчаючого статистичні закономірності масових випадкових явищ, іноді доходить до крайнощів. Так, у деяких представників соціально-економічної статистики справа дійшла до утвердження, ніби ніякої іншої статистики, крім тієї, яка ними вивчається, немає. Але як тоді бути з фізикою і математикою, статистикою, з такими науками, як статистична фізика, квантова механіка і теорія імовірності? Така боязкість ні на чому не заснована, крім непорозуміння. Адже діалектичне розуміюча єдність наук не тільки не виключає, а прямо передбачає, що в неї входить і їх відмінність. Іншими словами, тут має місце конкретна тотожність, яка включає в себе різницю як свою протилежність.

На межі природничо-технічних і суспільних наук стоять історичне природознавство і техніка. Вона не входить у власне природознавство і техніку, а разом з цим не повністю входить і в "чисто" історичні науки. Історики кажуть, що це скоріше природознавство і техніка, а природничники і техніки — що це скоріше історія, тобто історичні, а відтак гуманітарні науки. В кінці науки, що зв'язують собою історію з природознавством і технікою, потрапляють у якесь невизначене положення. І це характерно взагалі для багатьох пограничних наук. Так відбувається тому, що розробка історії природничих і технічних наук вимагає об'єднання щонайменше двох спеціальностей: історик науки і техніки повинен бути по-перше, істориком, а по-друге, спеціалістом по вибраній ним галузі природознавства і техніки, історію яких він вивчає. Не може бути історика хімії, який би сам не був би справжнім хіміком.

Розберемо, які постають питання, що стосуються змісту таких пограничних наук. Історія природознавства і техніки є частиною всієї історії. Не може бути достатньо повного аналізу історичного процесу, якщо не врахована історія науки і техніки. В історичній літературі XIX століття нерідко характеризується як століття пари і Дарвіна, XX століття — як століття атомної енергії, кібернетики і космонавтики. Цим дається характеристика тієї чи іншої історичної епохи з одного її боку, а саме з науково-технічного, який, звичайно, не є вичерпною характеристикою епохи [5; 90].