Розділ III. Філософія науки. Її предмет та призначення

3.1. Сутність поняття філософії науки

Сьогодні розвиток науки являє собою досить складний феномен. Це значення випливає із ролі науки в життєдіяльності людини та суспільства в цілому. Тому в 2 половині 20 століття вчені почали активно займатися проблемами філософії науки.

Термін “філософія науки” зародився в західній філософії. В радянській науці цей термін не вживався, а вживався термін “філософські питання науки” (наприклад, філософські питання фізики, математики тощо). В інститутах філософії колишнього СРСР існували відділи: філософські проблеми хімії, біології тощо. Це пов’язано з тим, що радянська наука пішла по стежці, яку започаткував Фрідріх Енгельс. Якщо Карл Маркс вважав, що діалектика як метод наукового дослідження примінима в усіх сферах природи та суспільства, то Енгельс абсолютизував лише діалектику природи (зводячи все до природничих наук). Крім цього, радянська наука, зациклюючись на марксистсько-ленінській філософії, не визнавала інших філософських шкіл і критикувала їх. Та попри все, філософія науки пробивала собі шлях.

Існувало декілька визначень філософії науки:

• філософія науки – це дисципліна, яка вивчає будову наукового знання, механізми та форми його розвитку;

• філософія науки – це дисципліна, яка вивчає структуру наукового знання, знаряддя і методи наукового пізнання, способи обгрунтування і розвитку знання;

• філософія науки – це особлива дисципліна, яка намагається зрозуміти, що таке наука, в чому полягає специфіка наукового пізнання і методів науки, як розвивалася наука, яким чином наука здобуває свої результати;

• специфічною проблематикою філософії науки є проблематика будови підвалин та функцій наукового знання;

• філософія науки намагається відповісти на такі основні питання: що таке наукове знання, як воно влаштоване, якими є принципи його організації та функціонування, що являє собою наука як виробництво знань, якими є закономірності формування та розвитку наукових дисциплін, чим вони відрізняються одна від одної і як взаємодіють.

Існує два напрямки у визначенні феномену філософії науки.

1. Визнання філософії науки розділом відповідної філософської концепції в межах певних філософських напрямків, предметом вивчення якої виступають пізні проблеми та явища, пов’язані з існуванням науки в суспільстві. Тут філософія науки не відокремлюється від філософії історії, релігії, культури відповідної філософської концепції (наприклад, марксизм, неотомізм, екзистенціалізм). Це зумовлює вивчення в її межах проблем впливу науки на суспільство, культуру і навпаки.

2. Визнання філософії науки самостійним філософським напрямом, предметне коло вивчення якого становлять явища науково-пізнавальної діяльності. В цьому випадку філософія науки спрямована на аналіз явищ науки як реальності, що існує за своїми особливими законами. Тоді предметом дослідження філософії науки саме і є з’ясування особливих іманентних закономірностей буття науки, їх впливу на суспільство (а не підведення особливостей науково-пізнавальних процесів під загальні закони буття і пізнання, що часто призводить до втрати специфіки науковості взагалі).

Слід зазначити, що в рамках об’ємних філософських концепцій можуть поєднуватись обидва аспекти функціонування філософії науки. В наші дні філософія науки розглядається як самостійна галузь філософського дослідження. Філософські проблеми науки містять в собі онтологічні питання, що стосуються реальності теоретичних сутностей. Філософія науки вивчає також відношення між різними специфічними науками, розглядає методологічні питання, пов’язані з науковими розмірковуваннями.

Філософія науки – це самостійна галузь філософського знання, предметом дослідження якої виступає наука як специфічна пізнавальна діяльність. Завданням філософії науки є вивчення походження будови та приросту наукового знання, методів його отримання, способів його оформлення, проблем зміни наукових знань в процесі науково-пізнавальної діяльності людства. Філософія науки проявляється через філософські концепції та наукові теорії. Ці концепції можуть бути різноманітними, діаметрально протилежними, але вони дають поштовх для розвитку науки.

Кожний філософський підхід до дослідження науки відрізняється від інших проблематикою, методом аналізу, філософськими передумовами та результатами. Філософія науки, яка розвивається в рамках того чи іншого філософського напрямку або школи наділена не тільки своїм особливим змістом, але і методом аналізу. Цей метод зумовлений з однієї сторони вихідними філсофськими принципами та установками, а з іншої – рівнем розвитку науки і тими спеціальними методами та прийомами дослідження, які є домінуючими на даний період. Відповідно, можна зробити наступні висновки.

1. Філософські дослідження науки, які здійснюються в рамках різних філософських шкіл і напрямків, охоплюючи різноманітні проблеми, використовуючи різні методи аналізу, ведуть до різних, часом абсолютно протилежних результатів.

2. Тому немає причин стверджувати про можливість існування певної єдиної філософії науки, яка здатна замінити, а тим більше відкинути всі існуючі філософські підходи та напрямки в дослідженні науки.

3. Ці дослідження та їх проблематика історично залежать від рівня розвитку науки та культури в цілому.