Тема 15. Наука і цінності.

План

Вступ

1. Аксіологічна функція науки.

2. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності.

3. Цінності як ядро світоглядної проблематики.

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Динамічні процеси сучасного суперечливого світу ставлять кожну людину в складні умови соціального життя. Зростаюча напруга, пов‘язана із зміноюцінністних орієнтацій, необхідність пошуку і швидкого знаходження рішень, стресові ситуації – все це проблеми людського буття, збереження і розвиток особистості, її внутрішнього світу, світоглядної культури, науки.

У сучасних умовах світоглядні уявлення і переконання молоді формуються в контексті переоцінки нашого історичного минулого, утвердження плюралізму, розмаїття думок, поглядів на різні питання суспільного життя.

Сучасна філософія є узагальненою філософською думкою людства, що грунтується на теоретичних надбаннях, здобутих у лоні кожної національної філософії. Ідейною основою сучасної філософії є загально людські пріорітети і цінності. А ті у свою чергу тісно пов‘язані наукою. Цінності, наука, пріорітети, інтереси завжди необхідні людині, без яких людина часто не може обійтися. Тепер ми можемо відповісти на питання, в чому ж специфіка наукового пізнання і його відмінність від інших форм пізнання. В склад науки завжди включаються теоретичні знання. Вони містять окремі гіпотези, більш або менш чітко сформульовані припущення, закони і в врешті решт чітко побудовані наукові теорії. Звичайно. Теорії такого зразку виникають не відразу. Вони – результат історичного розвитку наукового пізнання. Хоча фізика виникла ще в Стародавній Греції чіткі фізичні теорії почали складатися лише в XVII ст. В хімії і біології подібні теорії появилися лише в XVIIІ і XІХ ст. В історичній науці теоретичні знання почали формуватись лише після виникнення матеріалістичного розуміння історії. До цього в історичному пізнанні пішло накопичення фактичних матеріалів, а саме існування об’єктивних законів історії або підлягало сумнівам або відмові. Виникнення в тій або іншій області знання і праткики наукових теорій означає, що дана область досягла високого рівня розвитку, свого роду гносеологічної зрілості. Якщо знання відносяться до якої-небудь сфери діяльності, піднімаються на рівень теоретичних, тобто це означає, що в цих сферах діяльності складаються відповідно до них певна наукова дисципліна. Наявність в складі певної системи знання теорії і чітко встановлених законів являється вірною ознакою, що ця система наукова.

Тепер легко зрозуміти і те, які переваги дає наукове пізнання світу. Певна людська діяльність являє собою рішення яких-небудь завдань або проблем. Одні із них – виробничі завдання – націлені на досягнення матеріальних благ, інші, політичні – на досягнення політичних цілей. Існують завдання ціль яких у збільшеннні об’єкту знань, створити нові знання необхідні для витрішення різних проблем. Подібні завдання називаються пізнавальними. Поки сучасна наука не виникла, пізнавальні завдання вирішувалися дуже повільно і довго. На це втрачалось деколи десятиліття і навіть століття, оскільки пошук рішень проводився в сліпу часто емпіричним шляхом або методом спроб і помилок.

Чи може людина, спираючись на власний розум, гармонійно і досконало влаштувати своє життя, чи вона мусить визнати існування вищих від розуму цінностей, які треба сприймати як закон.

Чи достатньо людині науки, чи можливо необхідна ще практична діяльність, інтелект? Теорія без практики нічого не варта. ХХ століття, яке характеризується небаченими в минулому темпами розвитку, часто визначають як “вік науки”. Постійно зростаючий вплив науки на життя суспільства, кожної окремої людини зробили її об‘єктом спеціального дослідження представників різних галузей знання. Виникла і успішно розвиває ться наука про науку – народознавство.

Перш за все впадає в око зростання кількісних показників, які характеризують прискорення темпів розвитку науки, наукових комбінацій, наукових кадрів, наукових знань, науково – дослідницьких закладів, витрат на науку тощо.

Часи перемін в які вступило наше суспільство, вносять суттєві модифікації у все соціальне життя, в тому числі і в духовну культуру. Не залишилась осторонь усього багатства філософської думки людства, та “єдино вірна” картина світобудови й відношення до світу, яку вивчали донедавна, змінюється, хоча й не просто, усвідомленням того, що палітра філософських поглядів минулого і сьогодення надзвичайно розмаїта і що кожен з цих поглядів має право на існування. Він є самодостатнім і самоцінним.

Розібратися в цьому багатстві концепцій, а, отже, і досягти сучасного розуміння фундаментальних проблем людського буття і світобудови, є справою далеко не простою.

Яке ж значення має для людини наука, як на неї впливають цінності, чи чи можливо людина сама формує їх? Відповіді на ці питання розглядаються у розділах даного реферату.