1. Фундаментальні і прикладні знання

Наука – це пізнання світу, яке закріплюється у формі знань як мисленного (понятійного, концептуального,інтелектуального) моделювання дійсності. Тому можна вважати, що наука – високоорганізована і високоспеціалізована діяльність по виробництву об’єктивних знань про світ, що включає і саму людину. Разом з тим виробництво наукових знань в суспільстві не є самодостатнім, воно необхідне для підтримання і розвитку життєдіяльності людини. Ця позиція пояснюється функціями, які наукові знання виконують в суспільстві.

Еврістична функція полягає у використанні знань, отриманих у результаті наукової дослідницької діяльності для подальшого розвитку наукового пізнання.

Суспільна функція виражається у використанні знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людського мислення для практичного застосування.

Управлінська функція науки набуває сьогодні все більшої ваги. Наукові досягнення використовуються в політиці, процесах управління взагалі.

Становлення і розвиток дослідницької науки в 17 ст. призвели до корінних змін у способі життя людства. Б. Рассел підкреслював, що майже все, чим відрізняється новий світ від ранніх віків, обумовлено наукою “.[1]

Сучасний розвиток науки веде до подальших змін усієї системи життєдіяльності людини. Особливо вражає її вплив на розвиток техніки та новітніх технологій, вплив НТР на життя людей. Наука створює нове середовище для існування людини. “ Як і мистецтво, - пише М.Хайдегер,- наука не просто культурне заняття людини. Наука – спосіб, причому вирішальний, за допомогою якого ми сприймаємо все так як воно є насправді. Тому ми повинні сказати, що дійсність, в середині якої рухається і намагається залишитись сучасна людина, все більше визначається тим, що називається західноєвропейською наукою “.[2]

Аналізуючи структуру науки, ми можемо зробити поділ на фундаментальні та прикладні дослідження та знання. Даючи коротку характеристику можна сказати, що фундаментальні дослідження відкривають нові явища та закономірності. Це знання про те, що лежить в природі речей, явищ, подій. Прикладна наука ставить перед собою завдання вирішити певні технічні проблеми, яка пов’язана безпосередньо з матеріальними інтересами суспільства.

При проведенні фундаментального дослідження можна ставити як чисто наукове завдання так і конкретну практичну проблему. При цьому не є важливим, які суб’єктивні наміри і установки дослідника. Дуже часто він сам не знає, а якщо і знає, то помиляється. Тільки час зможе показати, до якої сфери досліджень відносилась постановка завдання. Фундаментальні знання можна поділити на дві групи. До першої відносяться ті, що призвані задовільнити потреби людства взагалі і, перш за все конкретну людину – дослідника у все більш глибшому пізнанні об’єктивного світу. Друга група включає фундаментальні знання, які є необхідними для відповіді на питання про те, як досягнути того чи іншого практичного результату. Як правило, на певному визначеному етапі розвитку науки предметний зміст тієї чи іншої групи фундаментальних знань різний, але методологічно вони близькі і між ними неможливо провести чітку грань.[3] Помилковою є точка зору про те, що при вирішенні чисто наукового завдання не буває практичних результатів. Це справедливо і по відношенню до фундаментальних знань, які направлені на вирішення практичного завдання. Таке застосування може мати і загальнонаукову цінність. Свідком цього є історія розвитку науки.

Новітня історія говорить нам про взаємодію, взаємопереплетення цих двох груп фундаментальних знань. Але так було не завжди, так як прикладна цінність фундаментальних досліджень не була усвідомлена суспільством відразу. На протязі віків фундаментальні дослідження йшли окремо від прикладних і не вирішували ніяких практичних завдань. Відбувалось задоволення абстрактного інтересу. Великі відкриття Нового Часу ніяк не пов’язані з практикою в точному смислі цього слова. Скоріше наоборот, наука йшла позаду, пояснюючи, а не передбачаючи нове.

З цієї точки зору корисно глянути на таку фундаментальну науку як фізика.

Основою сучасної цивілізації є енергетика. Вирішення проблем використання теплової енергії та енергії пару для виконання механічної роботи було знайдене видатними самоучками, талановитими винахідниками Томасом Ньюкоменом, І.І. Ползуновим, Джеймсом Уаттом та іншими, які знайшли технічно можливе та економічно вигідне рішення, яке відкрило дорогу науково – технічній революції.

Підкреслимо, що все, що зробили ці люди, було зроблено до створення термодинаміки, до того, як були сформульовані закон збереження енергії, ККД ідеальної теплової машини, перше і друге начало термодинаміки – все це стало відомим в ході фундаментальних досліджень, поставлених і проведених, після того як технічний і технологічний прорив вже були зроблені. І таких прикладів в історії науки багато.

Будь – яка держава заінтересована в розвитку фундаментальної науки як основи нової, перш за все військової техніки.

Як бачимо, фундаментальні і прикладні знання виконують різні ролі в суспільстві і по відношенню до самої науки. Наука розвивається широким фронтом, має складну структуру, яку можна порівняти з структурою високоорганізованих живих систем. В живих системах є підсистеми і протікаючі в них процеси, що направлені на підтримання самих систем в живому, діяльному, активному стані, але також є підсистеми і процеси, направлені на взаємодію з навколишнім середовищем. Аналогічно і в науці можна виділити підсистеми і процеси, орієнтовані на підтримання науки в активному і діяльному стані. Також є підсистеми і процеси, орієнтовані на зовнішні прояви науки, її включення в інші види діяльності.

Розвиток фундаментальних знань направлений на внутрішні потреби і інтереси науки, на підтримання функціонування науки як єдиного цілого, що досягається шляхом розробки узагальнених ідей і методів пізнання, що характеризують глибинні основи буття. Відповідно говорять про “ чисту “ науку, теоретичну науку, про пізнання заради пізнання.

Прикладні знання направлені назовні, на асиміляцію з іншими, практичними видами діяльності людини, і особливо на асиміляцію з виробництвом. Тому і говорять про практичну науку, направлену на зміну зовнішнього світу.