Тема 8. Проблеми наукової творчості (1)

План

Вступ

1. Філософська концепція творчості

2. Історико-філософський контекст творчості

3. Розуміння сучасної творчості. Рівні і форми наукової творчості.

4. Інтуїція і творчість

5. Творчість і особа

Висновки

Література

Вступ

Пам'ять людини зберігає і проносить через віки і тисячоліття лише ті соціально-духовні цінності, без яких народ втратив би свою ментальність, самобутність, неповторність, можливість сходження до найвищих вершин прогресу. Серед них такі привабливі ідеї сучасності, як свобода, гуманізм, мир, істина, дружба, добро, справедливість. З повним правом до числа цих цінностей можна віднести і феномен творчості, адже в ньому закладено життєстверджуючу, зорієнтовану на майбутнє енергію.

Як великі мальовничі ріки народжуються тисячами джерел і сотнями малих рік, так і суспільний, науковий і духовний прогрес складається із діяльності тисяч і мільйонів творчих особистостей, люди творчої наснаги порушують інертність суспільства, реформують його, а то й руйнують все те, що для суспільства стало звичним, стабільним. Реформатори - це провидці, які бачать нові шляхи розвитку суспільства, науки, докладають зусиль для реалізації своїх ідей, планів, здогадок. Кожний наступний виток людського прогресу - це згусток енергії, розуму, почуття, волі творчих особистостей.

Проблема творчості торкається кожного: політика, діяча науки, педагога і того, хто вчиться, молоді, яка шалено кидається в безконечний вир життя, а також того, хто робить лише перші кроки в цьому таємничо-дивовижному світі.

Кожна людина в тій чи іншій мірі володіє творчими здібностями, тобто здібностями за допомогою яких людина виробляє нові прийоми діяльності, оволодіває новими знаннями, пізнає невідоме. Кожна дитина, пізнає новий для неї оточуючий світ, оволодіваючи мовою, культурою, по суті займається творчістю. Але з точки зору дорослих, дитина оволодіває вже відомим, відкритим, перевіреним, тому нове для індивіда не завжди є новим для суспільства. Справжня творчість в науці, культурі і виробництві визначається принциповою новизною отриманих результатів в масштабі їх історичної вагомості.

Механізм творчості до цих пір вивчені ще недостатньо. Але тим не менше можна з впевненістю сказати, що творчість представляє собою продукт біосоціальної еволюції людини.

Розділ 1. Філософська концепція творчості.

У сучасному світі, відбуваються складні багатогранні процеси в соціальному, економічному і духовному житті країн, націй, народів. Перед людством все більше постають завдання осягнути таємниці світу, природи, буття. Успішне розв'язання їх можливе лише на грунті постійного творчого розвою потенціалу суспільства. Методологічною парадигмою сучасної діяльності людини має стати творчість. Саме ж місце творчості в структурі діяльності буде зростати в міру перетворення середовища існування людей із природного в створюване, техногенне. Формування нової соціально-економічної та політико-ідеологічної реальності перебуває в прямій залежності від того, якою мірою ці процеси будуть пронизані стратегією творчо-синтезуючої діяльності.

Творчість - це духовно-практична діяльність, яка породжує щось нове, такі матеріальні і духовні цінності, які ніколи раніше не існували. Традиційно по-справжньому творчими процесами вважали наукову і художню творчість. Певні підстави для цього є, тому що в цих сферах творчий акт має найбільш явний і яскравий вираз. Але за своєю сутністю вся людська діяльність як така, у всіх її проявах має творчий характер. Творчість бере свої витоки у соціально-практичному способі буття, у цілепокладаючій діяльності. Творчість виявляється в праці, соціальній, моральній, правовій діяльності, у філософії, у сфері релігії тощо.

Творчість є найскладнішим явищем, яке містить у собі психологічні, соціальні, моральні, педагогічні, філософські аспекти тощо. Але два аспекти творчості можна вважати головними - це психологічний і філософський аспекти. Психологія аналізує процес творчості з боку його психологічного механізму, філософія ставить питання про сутність і сенс творчості.

Творчий акт як психічна діяльність складається з усвідомлених і неусвідомлених (підсвідомих) процесів. Так, наприклад, свідомі етапи наукової творчості включають в себе накопичення знань і навичок, освоєння логічних правил і алгоритмів вирішення задачі, саме формування проблеми, а також перевірку і логіко-теоретичне обгрунтування нової ідеї. Проте творчість можна розуміти лише як результат свідомого задуму, як тільки раціональну діяльність. Психіка суб'єкта творчості включає в себе численні компоненти несвідомого, серед яких головне місце належить інтуїції, раптовому осягненню сутності проблеми. Підсвідомі процеси мають настільки вагоме значення творчості, що психологи шукають спеціальні засоби розгальмування стимулювання несвідомої психічної діяльності. Але це не означає, що творчий потенціал індивіда зосереджений здебільшого у сфері підсвідомого, у стихії неконтрольованих біологічних сил, потягів і спонукань. Та й взагалі продуктивна, творча діяльність не може бути розкрита лише як психічна діяльність в єдності її свідомих і несвідомих компонентів. Вона має свої коріння в культурно-історичній сфері, саме тому творчість часто називають надсвідомою діяльністю.

Проблема творчості є предметом особливої уваги фахівців у галузі філософії, педагогіки, кібернетики, логіки, історії, культури, інформатики. наукознавства, соціології тощо.

Творчість своєю сутністю, внутрішньою логікою переплітається з такою проблемою як пізнання. Пізнання здійснюється лише з допомогою і на основі творчості. Функції пізнання пов'язані з вивченням певних сторін об'єкта пізнання, його особливостей, тенденцій розвитку, тобто з'ясовується спосіб буття предмета, що таке буття в собі і для себе. Пізнання спрямоване на розкриття мовби "заднього" плану буття. Результати пізнання відображаються в істинах, які кристалізуються в певні абстрактні форми: поняття, категорії, наукові висновки, теорії тощо.

Процес пізнання - це перехід від абстрактного до конкретного в мисленні. Кажучи словами Гегеля, в пізнанні відбувається заглиблення в сутність буття, перехід від буття до сутності. Будь-який тип творчості завжди пов'язаний з формоутворенням, трансцендуванням, виходом за межі даного, спрямований на реалізацію можливостей буття, перетворення їх у дійсність.

Творчість збагачує буття новими предметними формами та духовними надбаннями. Творчість додає до об'єкта світу реального буття такі нові форми, предмети, ознаки, духовні цінності, яких раніше не було. В творчості відбувається пластичне перетворення об'єкта, а також внутрішнього світу,

інтелектуальної енергії, духу суб’єкту в світ реальних речей, ідей, думок, теорій. Дотик до творчості розкриває нові потенції та можливості людини, сприяє народженню ніби нової людини. Якщо пізнання має бути найменш антропаморфним, то творчий процес має антроморфний характер. Разом з тим слід врахувати, що пізнання здійснюється лише з допомогою і на основі творчості. Творчість же здійснюється на основі відповідного духовного-теоретичного і соціокультурного фонду, минулого практичного досвіду.