Висновки.

Підводячи підсумок вищевикладеному матеріалу ми можемо зробити такі висновки.

Творчість - це властива лише людині здатній створювати нові цінності, які є засобом самовираження людини і можливі лише за умови цілепокладаючої активності, свідомості та запитів суспільно-історичної практики.

Діяльність людини носить дійсно творчий характер лише тоді, коли вона є неповторною і по методах здійснення і по результатах. В творчості створюються соціальне значимі культурні цінності, відкриваються невідомі до цього часу факти, властивості і закономірності, розробляються нові методи пізнання дійсності, а також і самої творчості.

Людина пізнає безкінечну багатогранність світу речей явищ, взаємозв'язків у процесі предметно-матеріальної, духовно-практичної і духовно-теоретичної діяльності. З розвитком всесвітньої історії розширюються межі людської діяльності, в своєму просторовому вимірі вона набуває космічного характеру. Ці процеси великою мірою визначають різновиди творчої діяльності. Історія філософії та культури засвідчує, що спочатку основну увагу приділяли дослідженню різних аспектів художньої, пізніше — наукової творчості, а в XX столітті інтерес привертають особливості науково-технічної творчості. Такий підхід до природи творчості відігравав неабияку роль у вивченні феномена "творчість".

Творчість не може розумітися лише як результат свідомого задуму, як тільки раціональна діяльність. Психіка суб'єкта творчості включає в себе численні компоненти несвідомого, серед яких головне місце належить інтуїції, раптовому осягненню сутності проблем. Нові знання з'являються не у вигляді завершеного результату, не на грунті аналізу висновків, а у формі інтуїтивної здогадки.

Унікальність творчості — у неможливості розділити в ній об'єктивні і суб'єктивні сторони. Однак при всій своїй утаємниченості вона детермінована, тобто має суб'єктивну основу. З іншого боку, творчість продукується всією людською суб'єктивністю: свідомістю, волею, емоціями, пам'яттю, інтуїцією, інстинктами. Творчість корелюється із всією психічною діяльністю людини, зі світом ідеального, якого не було до людини. І який є онтологічною основою свободи і творчості.

Щастя людини — це творчість, бо вона сприймається як найвищий акт життя, джерело духовної насолоди. Саме тому вона може бути активним засобом формування особи.

Література.

1.Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. - М.: 1989, 291 с.

2.Бунге М.И. Интуиция и наука. - М.: Прогресс, 1967, 64 с.

3.Виготский. Психология творчества. - М.: Политиздат, 1988, 318с.

4.Вступ до філософії (за ред. Г.І. Волинки та Ю.0. Федєва) - К.; 1996, 137 с.

5.Героименко В.А. Личносное знание й научное творчество. - Минск.: Наука и техника, 1989, 208 с.

6.Давидова Г.А. Творчество и диалектика. - М.: 1976, 74 с.

7.Даль В.Й. Толковый словарь живого великорусского языка. В4Т. - М.: Русский язык, 1989, Т4, 57 с.

8. Ирина Р. В мире научной интуиции. Интуиция и разум. - М.: Наука, 1987, 297с.

9. Канке В.А. Философия. -М.: Логос, 1996, 310 с.

10. Ю.Коршунов А.М. Теория отражения и творчество. - М.: Политиздат, 1971, 24с.

11.Лук А.Н. Мышление и творчество. - М.: Прогресс, 1976, 213с.

12.Новиков Б.В. Творчество и философия. - К.: Либідь, 1989, 193 с.

ІЗ.Пономарев Я.А. Развитие проблем научного творчества й советской психологии.- М.:1971, 116с.

14.М.Спиркин А.Г. Основы философии. - М.: Политиздат, 1988, 592 с.

15.Філософія. Курс лекцій. - К.: Либідь, 1991, 456 с.

16.Філософія. Підручник, (за ред. Г.А. Заїченко) - К.: Вища школа, 1995, 360 с.

17.Философия. Учебник (под ред. В.Д. Губина) - М.: Русское слово, 1996, 432с.

18.Философская энциклопедия. В5Т. -М.: Л, 1970. -Т5. 185 с.

19. Філософський словник. -К.: 1986, 465 с.

20.Шумилин А.Т. Проблема теории творчества. - М.: Политиздат, 1989, 137 с.