Розділ III. Питання та проблеми розвитку науки.

3.1. Проблеми мови науки.

Емпіричні та теоретичні знання існують у певному виявленні - мові науки, вивченням і формуванням якої займається наукознавство. Мова науки - це розробка міжнародної і національної систем понять і термінології, стильових особливостей викладання наукових досліджень. Наукові знання не існують поза мовою науки і поза певними науковими групами людей. Будучи єдиною для всіх членів такої групи, наукова мова перетворює індивідуальні наукові знання у колективне надбання.

Оскільки мова науки включає певну систему понять, то сприйняття вченим мови науки означає також сприйняття відповідної системи мислення. Формальні особливості мови науки тісно пов'язані з її концептуальною основою. Математичний апарат мови науки дає можливість вводити точні кількісні наслідки із основних положень (законів) теорій, отримувати кількісне уявлення. В результаті можна зробити висновок, що у певних випадках математичний апарат не адекватний теоретичному уявленню. Одночасно математичний апарат науки сам по собі не виконує функції наукового пояснення,

На жаль, спостерігаються і такі випадки, коли мова однієї науки без усякого теоретичного результату використовується в іншій. При цьому цей новий запис ніяким способом не веде до одержання нових наукових результатів і виявлення нових аспектів уже досягнутого знання. Більш того, як правило, переклад твердження відповідної науки на формальну мову сучасної логіки веде до втрати відомої частини його утримування. Звичайно, якщо при цьому ми одержуємо нове знання, що не могло бути отримане без застосування цієї мови, то ця втрата при її усвідомленні компенсується. А простий переклад відомого з однієї мови на іншою, із змістовного на формальний, нічого істотного не дає.

Продуктивне перенесення методу і мови однієї науки на другу приводить не тільки до вирішення нових проблем, але і сприяє розвитку самих цих методів і мов. Широке застосування кібернетики і її методи до вирішення завдань у біології, медицині, економіці важливо не тільки для розвитку цих наук, але і для самої кібернетика, веде до розширення її утримування і збагаченню її апарата і методів. Інтеграція шляхом переносу методів і мов науки є одним із свідчень глибокої єдності сучасного наукового знання.

Мову науки можна досліджувати в трьох аспектах: синтаксичному, семантичному і прагматичному. Перший аспект полягає в дослідженні правил утворення і формального перетворення знакових систем які розглядаються як мова або призначених в подальшому виконувати її функції. Другий полягає в дослідженні правил І процедур встановлення змісту і значення мовних конструкцій. Третій полягає у вивченні використання мови в практичній діяльності як засобу спілкування, передачі і збереження інформації [14, 32].

3.2. Еволюційні та революційні злети та кризи в розвитку науки, їх зумовленість.

Революція в науці - це перерва поступовості, розрив формально-логічних послідовностей розвитку, стрибок у історичному русі знань. Наукова революція зламує існуючі наукові уявлення, здійснює перегляд фундаментальних понять і приводить до народження нових відкриттів, нової системи знань, що є рушійною силою у розвитку техніки.

Наукова революція представлена в наступних ракурсах: фактуальному (найбільш значні події, що визначають ту чи іншу наукову революцію, наприклад, відкриття тих чи інших принципово нових фактів, створення нової експериментальної техніки і т.д.); концептуальному (аналіз основних понять, які стали ключовими в результаті трансформації наукового знання, причин і наслідків фундаментальних змін в концептуальному апараті науки):, методологічному (аналіз основ знань і виникаючого в процесі революції нового типу "образу" науки); гносеологічний (виявлення гносеологічних особливостей тої чи іншої наукової революції, а також тих гносеологічних уроків, які випливають із цієї революції [15,7].

Революція в науці почалася на рубежі двох століть в природознавстві. Ця революція характеризується декількома етапами, у різний час вона охоплювала різні області знання. Сутність революції вбачають у відкриттях нових фундаментальних закономірностей,, у проникненні в таку область, що раніше була недоступна.

Перша науково-технічна революція (XV - XVII ст.) відкинула систему Аристотеля і геоцентричне вчення Птоломея, подолала середньовічну схоластику і зусиллями Коперника, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та ін. вчених створила наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини, тобто самого природознавства. Цей період характеризується масштабним розвитком промислового виробництва. На зміну феодальній суспільно-економічній формації приходить капіталістична, що характеризується розвитком продуктивних сил і ускладненням виробничих відносин.

Друга науково-технічна революція (XIX ст.) зруйнувала метафізичні ідеї незмінності природи і утвердила діалектичні ідеї загального розвитку і зв'язку у природі на основі атомістичної теорії і періодичного закону в хімії, вчення про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинна та еволюційна теорії у біології. Вплив науки ще більше виявляється у розвитку продуктивних сил, з'являються нові галузі виробництва, загострюються суперечливості з виробничими відносинами у суспільстві.

Третя науково-технічна революція ( з кінця XIX ст.) почалася з руйнування концепції неподільності атома і створення квантово-механістичної системи світосприйняття, яка характеризується кількісними фізичними властивостями мікросистеми, У ході цієї революції наука проявляє революційний вплив на розвиток виробництва і виробничих відносин [4, 12].

Дійсно, наука безупинно розширюється, включаючи у свою сферу нові об'єкти для дослідження, виявляючи в них нові властивості і відношення. При цьому відбувається перебудова старих понять, зміна теоретичних побудов. Але для теорії знання в цій революції важливо не тільки те, що на зміну одному поняттю приходить інше, одна теорія поступається місцем іншою. Це було і раніш. Відбулися істотні зміни в структурі наукового знання, у побудові наукових теорій, у формах рухів до нових результатів у пізнанні.

Насамперед впадає в око елімінація наочності з утримування наукової теорії. Поняття науки стали носити вкрай абстрактний характер, а сама наукова теорія на поверхні виступає у вигляді системи знаків, що допускають різну інтерпретацію. А це і створило основу для широкого використання математичного апарата у різних галузях науки.

Змінився і шлях науки до нових результатів. Як правило, раніш у природознавстві досвід передував новій теоретичній побудові. Тепер же досвід нерідко виступає тільки ланкою в процесі перевірки теоретичної побудови, що виникає часто шляхом екстраполяції колишніх теоретичних принципів, висування розумом нових понять. Але при всьому цьому не заперечується значення досвіду як джерела нових ідей у науці. "Чисто логічне мислення,— пише А. Ейнштейн,— саме по собі не може дати ніяких знань про світ фактів; усе пізнання реального світу виходить із досвіду і завершується ним. Одержані чисто логічним шляхом положення нічого не говорять про дійсність '' [12, 62]. Тому мова йде не про применшення ролі досвіду в сучасній науці, а про зміну цієї ролі, про нове відношення між досвідом і мисленням.

Узгодження деяких ланок теорії з досвідом стало одним із головних моментів в узаконенні самої теорії і її вихідних принципів. Поняття науки не виникають шляхом висновку з даних досвіду, але досвіду належить вирішальна роль у їхньому укріпленні. Отже, досвід не формує утримування понять і принципів сучасної науки, але стверджує їх.

Сучасний етан науково-технічної революції пов'язаний із широким використанням у всіх сферах практики методів науки, з поглибленим науковим підходом до вирішення тих чи інших практичних проблем [11, З]. Серед факторів, які сприяють розвитку науки в епоху сучасної науково-технічної революції можна чітко виділити наступні [4, 15]:

– наука перетворюється в безпосередню виробничу силу, і тому більше піддаються аналізу її зв'язки як між окремими видами досліджень, так і між наукою, технікою, виробництвом і суспільством;

– сучасна наука є типово масове явище, що сприяє статистичному аналізу її досвіду;

– досвід системного аналізу і інформатики дає можливість сформулювати концепції науки як цілісної системи, а також забезпечити засоби конкретного здійснення аналізу інформації про досвід функціонування науки;

– досвід соціології і історичної науки дозволяє проводити порівняння досвіду функціонування наукових систем;

– сьогодні майже всюди існують різноманітні державні органи управління науки, що відкриває перспективи централізованого збору уніфікованих даних, проведення наукових експериментів і т.д.