1.2 Зміст категорії творчості

В літературі, присвяченій аналізу проблем творчості, спеціалістами в різних галузях знання, дано велику кількість визначень поняття творчості.

Творчість – процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні та духовні цінності. Творчість – здатність, здібність людини, що виникає в процесі праці, створювати(на основі пізнання закономірностей об’єктивного світу) з наданого дійсністю матеріалу нову реальність, що задовольняє багатоманітність суспільних потреб [10;526].

У філософському словнику творчість – це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріали і духовні цінності суспільного значення. Філософська енциклопедія дає таке визначення творчості: творчість – це діяльність, яка породжує щось нове, якого раніше ніколи не було.

Творчість носить всезагальний характер, але вона відрізняється по виду діяльності, по способу діяльності і обов’язково несе на собі відбиток індивідуального.

Серед багатьох виявлених ознак творчості теорія творчості виділяє, по-перше, ті, які є загальними для всіх видів творчості, і, по-друге, ознаки, істотні для філософії, для формування теорії творчості, для вирішення її власних проблем, тобто ознаки, які дозволяють виділити творчість з усіх інших явищ, визначити сутність творчості, її структури, специфічні форми, закони і логіку її розвитку, можливості оптимізації творчої діяльності, визначити роль творчості в розвитку середовища, яке оточує людину, місце в сукупній діяльності людини, визначити місце категорії творчості в системі філософських категорій, зв’язку її з ними. [11;48].

В цьому плані у визначенні змісту категорії творчості виділяють наступні ознаки:

1)Творчість є діяльністю, яка полягає у виробництві істотно нового: нових речей або нових способів(програм, технологій) діяльності, спрямованої на задоволення потреб людини в створенні нових духовних і матеріальних цінностей.

2)Творчість як процес завжди оригінальна, тобто в процесі творчої діяльності завжди використовуються або нові засоби, або нові способи, або нові програми діяльності.

3)Творчість в генетичному плані являє собою створення нових корисних комбінацій з елементів різних систем.

4)Творчість органічно пов’язана з пізнанням, відображенням дійсності, законів її розвитку і функціонування. Відображення – основа і база творчості. Розкриваючи в процесі творчості можливості нових зв`язків речей дійсності, їх нових комбінацій, людина тим самим розширює і поглиблює свої знання дійсності. Творчість, таким чином, виступає і як форма пізнання дійсності. Перетворюючи світ на основі пізнаних законів його, людина робить подальші кроки в їх пізнанні. Кожен акт творчості в той же час являється і актом подальшого пізнання світу. Пізнання, таким чином, здійснюється не лише в процесі відображення дійсності, але і в створенні нової дійсності.

5)Творчість є процесом, який полягає в постановці і вирішенні проблем, нестандартних завдань, або процес вирішення протиріч між потребами людини(суспільства) і засобами їх вирішення, тобто процес задоволення нових потреб суспільства.

6)Отже творчість є формою якісного розвитку суспільства і навколишнього середовища, всієї культури.

7)Творчість – найвища і специфічна форма розвитку, характерна для людини.

8)Творчість – найвищий вид діяльності людини, воно є первинним по відношенню до виконавчої, стереотипної діяльності.

9)Творчість являє собою єдність матеріальної і духовної творчості. Причому ідеальне перетворення передує матеріальному. Створення програми, плану, проекту, моделі майбутньої дійсності відбувається в процесі мислення (духовна творчість); матеріалізація, уречевлення їх – в процесі практики (матеріальна творчість).Сутність мислення розкривається в двох його функціях – відображенні і творчості. Основний зміст і необхідність виникнення і розвитку свідомості – мислення полягають саме в створенні, розробці програм, проектів, у відкритті способів, можливостей творчого перетворення дійсності, в творчості, в зміні світу, який не задовольняє людину.

10)Творчість – родова ознака і родова сутність людини, спосіб її буття, форма її самодіяльності, саморозвитку і самоутвердження.

11)Творчість є втіленням і проявом діалектики, ареною дії її законів і категорій. Саме в творчості, найбільш яскравому прояві життєдіяльності людини, найбільш повно проявляються всі закони і категорії діалектики, її суть. Діалектична логіка – логіка творчого мислення. Діалектика, мислення, практика поєднані в творчості, являють собою тісну органічну єдність [11;51].

Л.А.Андрєєв пише: “Перш за все наука як форма творчої діяльності також характеризується сильно вираженим особистісним відношенням до тих чи інших відкриттів, теорій, гіпотез, а нерідко і до об’єкта дослідження. В реальному творчому процесі вчений завжди виступає як особистість” [2;148].

Процес наукової творчості особистісний, а результат повинен представлятись у без особистісній формі. Однак ця вимога носить характер гносеологічної установки, в реальному науковому тексті все ж присутні “сліди” руху особистісного знання, яке його створило, тобто елементи, які виражають особистісний зміст тих чи інших фрагментів об’єктивного знання (стиль і знаково-символічні засоби викладу, способи фіксації авторського “я”, метафоричні номінації, умовні конструкції). Вони не лише “затемнюють”, як це вважається, об’єктивний зміст наукового твору, але і сприяють його більш адекватному розумінню в процесі науково-комунікативної діяльності [2;157].