Розділ 5. Творчість і особа.

З поняттям особистість пов'язана фундаментальна, істотна риса людини бути не просто залежною від суспільства, не просто пасивним продуктом обставин, а виступати суб'єктом, діючою істотою, якій притаманна свобода волі і вибору, здатності до творчості у всіх її проявах.

Особистість, включена в процес культурно-історичного розвитку різних областей людської діяльності, підпорядковується логіці цього розвитку і тому, так чи інакше, діє під умовою необхідності. Тут діє, якщо можна так сказати, історична необхідність творчої діяльності - це в вузькому плані. В широкому ж плані вона залежить від необхідності реалізації внутрішніх можливостей людини як суспільне розвинутої особи, яка успадкувала культурно-історичний досвід попередніх поколінь: утвердити досягнене минулими поколіннями, тільки просунувши його дальше. Але цю необхідність людина реалізує вільно, тому, що вона має свободу вибору з різних можливостей її реалізації. Саме завдяки цій свободі може проявитись творча сила особистості.

Свобода особистості в творчості реалізується як вміння її піднести свій інтерес до рівня суспільне значимого інтересу. Ця особливість є першою необхідною рисою творчої особистості, з акцентом на слово "особистість".

Наступна риса творчої особистості є гнучкість розуму, як протилежність зашкарублості, відсталості мислення, що несумісне з почуттям новизни. В особистому плані вона може бути наслідком невпевненості в собі, в своїх здібностях, що призводить до стійкої орієнтації на чужу думку й авторитет, на традиційні стереотипи. І навпаки, сміливість, незалежність, рішучість спростувати, відкинути сформований у попередньому досвіді шаблон сприяють творчим устремлінням. Звичайно, творець у даному разі ризикує бути незрозумілим сучасниками.

Слід сказати про таку рису творчого стилю — як широта мислення, тобто здібність вирватися з вузького кола ідей, усвідомити скінченність тієї проблеми або кола проблем, якими займається вчений або художник. Своїм супутником творчий пошук має широкий кругозір. Широта думки, пошук нового передбачають цілеспрямованість, шукання оптимального варіанта в дослідженні.

Наступна риса творчого підходу — це самостійність. Гнучкість і широта думки, цілеспрямованість у пошуку неминуче передбачають самостійну постановку проблем, а тим більше розв'язання її. Самостійність же передбачає критичність, яка проявляється не лише в прагненні осмислити через сумнів чужі ідеї, а й свої власні. Самостійність породжує рішучість порвати з традицією і переглянути усталені канони.

Безумовно, відмічені ознаки не вичерпують психологічного портрета творчої особи. В науковій літературі виділяються також інші ознаки. Серед них можна назвати такі: величезна продуктивність праці, надзвичайно інтенсивне прагнення до творчості, вміння зосередити увагу і довго утримувати її на одній проблемі, оригінальність мислення, незалежність думок і оцінок, готовність до ризику, мужність і сміливість духу і розуму, підвищене прагнення до самоутвердження, наявність естетичного почуття.

Підкреслюється величезна роль емоційно-образної сфери психіки для розв'язання нестандартних завдань і проблем. Креактивність як здатність до творчості вимагає розвитку всіх духовних якостей особи, постійної праці над собою. Проте це завдання не кожному під силу, оскільки не кожній людині властиві творчі задатки. Для цього потрібно принаймні дві умови:

заінтересованість суспільства в талантах й індивідуальні зусилля, спрямовані на розвиток власних здібностей. Та спочатку повинна здійснитись духовна мутація, тобто раціональні зрушення в індивідуальній і суспільній свідомості, в уявленнях про саму людину, призначення її, оскільки досить стійка концепція людини як "продуктивної сили", "масового працівника", "особистого фактора виробництва" і тим більше пасивного споживача хліба і видовищ не стимулює формування "людини творця" і виявлення певною мірою діяльнісної сутності людини.

Творчість корелюється із всією психічною діяльністю людини. В акті творчості виражається ставлення людини до дійсності і внутрішнє перетворення людини. Саме останнє через вкорінення його в суб'єктивність "я" визначає таємничість творчості. Це особливо видно на прикладі геніальності. Тлумачення природи геніальності є неоднозначним. Згідно з Платоном, талант у цілому є дар божого Еросу. Арістотель вважав талант природним даром. Кант також схилявся до думки, що геніальність дана від природи. Геній творить своє розуміння свободи, створюючи при цьому принципово нові цінності, а складовими геніальної творчості є розсудок і продуктивне явище, тобто чуттєва інтуїція. Геніальність є талантом найвищого рівня. Правда М.0. Бердяєв намагався довести, що геніальність нічого спільного з талантом немає. У таланті є помірність і розміркованість. У геніальності завжди присутня розмірність. Природа геніальності завжди революційна. Талант діє в середині культури з її науками і мистецтвом. Геніальність не знає граней. Талант є послушність. Геніальність - це зухвалість. Талант... від світу цього... геніальність - від світу іншого. У долі геніальності присутня святість жертовності, якої позбавлена доля таланту.

Талант покликаний служити позитивній меті. Руссо одним із перших виступив проти фетишизації таланту, підняв проблему егоїзму генія (егоїзм він вважав за найбільше моральне зло). Проте ця позиція не має нічого спільного із спробою дискредитувати талант, яку зробив Ч. Ламброзо, ототожнюючи геніальність з безумством, позбавляючи її будь-якого змісту. Загальна тенденція в дослідженні феномена геніальності зводиться до такого висновку:

сутність генія неможливо зрозуміти, якщо ігнорувати продукти його творчості а також епоху. Американський вчений-психолог Р. Ельберт виділив чотири ознаки генія: величезна продуктивність праці, розробка проблеми, довговічність визнання, наявність прихильників і послідовників. Де Саимонтон, досліджуючи соціокультурні детермінанти творчості, виділив сім факторів, які сприяють прояву геніальності, тобто перетворенню генетичної обдарованості на продуктивну творчість. Серед них особливе місце посідає "дух часу", соціальний клімат, наявність потреби в таланті.

Геніальність - максимальний вираз творчої обдарованості, цим даром, безумовно, володіє далеко не кожний, хоча ТІЇ. Фур'є мріяв про суспільство, в якому такий унікальний феномен, як геніальність, стане масовим явищем.

Проте якщо геніальність - це доля небагатьох, то здібністю до творчості може і повинен володіти кожний. Безумовно, для цього треба докласти зусиль, які були б спрямовані на саморозвиток.