1.2.2. Вимоги до критеріїв істини. Критеріальна система

Наукова істина (в тому числі і філософська) відрізняється від інших істин тим, що вона має достовірну основу, яка опирається на історично сформоване системне знання і теорію пізнання. Системне знання має свою конкретно предметну сферу, базові закони та принципи, свої методи і т.д. Вся історія науки, її досягнення і ріст наших знань доводять, що істина ніколи не відкривається нам відразу. Процес пізнання істини є доволі складним. І істина є безперервним процесом пізнання, який не може стояти на місці: істина постійно перепровіряється, поглиблюється та уточнюється зміст, вкладений в неї, встановлюються зв’язки одного наукового положення з іншим науковим положенням та істинами.

Розглянемо тепер вимоги до системи критеріїв. Сукупність усіх загальних та сталих ознак, незалежних від теорії, утворюють систему критеріальних принципів або критеріальну систему. Вона повинна відповідати наступним вимогам.

1. Вона повинна витікати із загальнолюдської історичної практики, опиратися на неї і бути її узагальненням (концентрованим вираженням).

2. Вона повинна включати в себе в достатньо повній мірі ознаки необхідності та достатності.

3. Вона повинна бути достатньо загальною, універсальною та стійкою по відношенню до наукових теорій та уявлень, що розвиваються.

4. Вона повинна розвиватися та уточнюватися разом із розвитком практики (динамізм).

5. В той же час, вона повинна бути достатньо конкретною, оскільки вона націлена на оцінку конкретного положення, яке претендує на статус об’єктивної істини.

Отже, критерії повинні бути: 1) загальними та універсальними для конкретної сфери пізнання і, в той же час, конкретними; 2) сталими по відношенню до розвитку науки і, в той же час, динамічними, щоб відображати всі досягнення людської практики; 3) окрім цього вони повинні містити ознаки необхідності та достатності.

Слід відразу ж зазначити, що в силу обмеженості людської практики критеріальна система не може бути абсолютно повною і абсолютно точною. Абсолютна повнота і точність системи дозволили б відразу достовірно встановити абсолютну істину, що само по собі є неможливим.

Критеріальні принципи умовно можна розділити на три групи: 1) принципи світосприйняття; 2) методологічні принципи; 3) евристичні принципи.

До евристичних принципів можна віднести “принцип простоти” теорії та “принцип краси” теорії. Вже із назви принципів помітно, що вони хоч і можуть відігравати важливу роль у виборі та оцінці гіпотези, все ж вони не є власне критеріальними. Вони є суб’єктивними і виконують допоміжні функції.

До принципів світосприйняття та методологічних принципів можна віднести наступні (не враховуючи їхньої класифікації): принцип об’єктивності, принцип конкретності істини, принцип стійкості філософських категорій, принцип зв’язку теорії та експерименту, принцип логічної несуперечності, принцип причинності, принцип відповідності, принцип “зведення” суміжних теорій, принцип доповненості тощо. Крім перерахованих основних критеріальних принципів існують підпринципи, які витікають з цих принципів. Вони мають більш конкретний зміст, але більш вузьку сферу примінення.