Висновки.

В своєму невеликому дослідженні ми прийшли до таких висновків:

• у Стародавній Греції в VI ст. до н.е. наука (насамперед математика) існує вже як форма теоретичної свідомості;

• характеристику науки вперше було дано Арістотелем. Він створює науку як особливу форму знання - знання заради самого знання - і в досягненні його бачить вищу мету людської діяльності;

• особливості середньовіччя, і насамперед виняткове становище релігії у феодальній Європі, сприяли появі іншої особливості середньовічного вчення про природу. Це - алегоричність і більш моралістична спрямованість середньовічних трактатів про природу. В цей період наука виступала служницею теології у вигляді схоластики;

• швидкий розвиток промисловості і торгівлі, переворот у науковому світогляді здійснений Коперником. який завдав першого удару по схоластичній філософії та теорії, ряд досліджень і відкриттів у галузі механіки, оптики-магнетизму, техніки, біології, висунутих вимогами практичного життя - все це було пов'язане з широким розвитком природознавства і наочно демонструвало відмінність нової епохи. З цього часу починається звільнення науки від теології і формується її самостійність;

• успіхи природознавства епохи Відродження створили нову об'єктивну основу виникнення філософського дослідження науки;

• подальший розвиток науки привів до синтезу органічного поєднання теоретичних та емпіричних методів дослідження. Такий тип наукового пізнання характерний для науки Нового часу;

• родоначальником нового індуктивного методу дослідження став Ф. Бекон. Наука, за Ф.Беконом, є історичний продукт людської діяльності;

• лише у XVIII ст. завершився процес відокремлення від єдиного

наукового знання таких важливих галузей природничих наук як фізика, хімія, математика, біологія та інші Більш чітко почав визначатися і предмет філософії;

• Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц внесли значний вклад в розвиток філософії і науки;

• в Новий час була характерна особистісно-світоглядна орієнтація науки. Основною метою наукової діяльності в соціальному плані було формування загального уявлення про світ та місце в ньому людини;

• також в цей період відбувається технічна, матеріально-виробнича орієнтація науки, вона стає фактором виробничого пронесу, який в свою чергу стає сферою її застосування;

• посилання на філософію античного світу середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу в нашому дослідженні, на наш погляд, повинно бути інструментом доказовості існування філософської детермінації у розвитку науки і всіх її галузей.

Література

1. Антология мировой философии, т. 2. М., 1970, с. 486.

2. Аристотель. Метафизика. М. - Л., 1934, с. 39.

3. Аристотель. Сочинения в 4-х т, т 1. М., 1975, с. 246.

4. Аристотель. Физика. М., 1952, с.113.

5. Бруно Дж. Изгнание торжествующего "зверя. Спб., 1914,с. 162.

6. Бруно Дж. О безконечности, вселенной и мирах. М., 1936, с. 56.

7. Бекон Ф. Сочинения в 2-х т. Изд. 2., т 1,2.М., 1978, с. 115.

8. Декарт Р. Избранные философские произведения. М., 1950, с. 412, 79-80.

9. Добров Г.М. Наука о науке: начало науковедение. 3-е изд. К., Наукова думка, 1989,с.3-18.

10. Дышлевый П.С., Канак Ф.М, Материалистическая философия и развитие естествознания. Исторический очерк. К., 1977, с. 31.

11. Копнин П.В. Логические основы науки.К., Наукова думка, 1968, с.35-65.

12. Кун Т. Структура научных революций. М., 1975, с. 3-120.

13. Леонардо да Винчи. Книга о живописи Леонардо да Винчи, живописца и скульптора флорентийского. М., [934.с. 117-180,

14. Лейбниц Г.В. Избранные философские сочинения. М., 1990, с. 141.

15. Лейбниц Г.В. Новые опыты о человеческом разуме. М.-Л., 1936, с. 418.

16. Ньютон И. Оптика или трактат об отражениях, преломлениях, изгибаниях и цветах света. М., 1954, с. 9.

17. Хорев Н.В. Философия как фактор развития науки, М., Издательство московского университета, 1979, с. 5-193.