1.3. Аналіз наукового знання в епоху Відродження.

XIV століття - дало не тільки містику, але й початок Відродження, По-справжньому першою людиною «нового світу» був Франческо Петрарка (1304 - 1374) - італійський поет і вчений, який започаткував гуманістичну культуру Відродження, автор філософських і наукових праць (трактат «Про презирство до світу»), багатьох поезій. Він зумів знайти ідеальну культуру форму прояву нової істинності, істинності окремого. ІІетрарка відкриває світ людського почуття і усвідомлює його велику цінність. Логіку заміняє мистецтво, яке стає адекватною мовою нового часу і світу.

Небувалий розквіт живопису особливо в XV - XVI ст. стало реакцією на словесну порожнечу схоластичної мудрості. Живопис набуває світоглядного статусу як вираження істинності світу І виконує ту роль, яка випала на долю науки.

Одним з найбільш видатних вчених Відродження був Леонардо да

Вінчі (1452 - 1519) - італійський живописець, скульптор, архітектор, вченим інженер, автор багатьох відкриттів, проектів, експериментальних дослідів ) галузі математики, природничих наук, механіки, відстоював вирішальне значення досліду в пізнанні природи. Він безпосередньо ототожнював живопис з наукою і надає йому перевагу іншим наукам.

Живопис - головна сфера прояву принципової позиції Відродження - був одночасно і наукою того часу. Різниця між наукою і мистецтвом в той час не була і не могла бути різко окресленою. В мистецтві і науці будь-якої епохи завжди одночасно живуть найрізноманітніші ідейні тенденції: і ті. які відображають світогляд минулого, і ті, які пов'язані з формуванням нового світогляду. Нова пізнавальна позиція стимулювала людське знання, відкривши для науки велике поле діяльності.

Центр ваги наукової роботи переміщується з коментування стародавніх творів на живе спостереження речей. Це зразу дає велике прирощення наукового матеріалу. Одержує значний розвиток описова біологія. Рослини розподіляються у різні групи не за ознаками, корисними для людини (лікувальні харчові і т.п.), а береться за основу органографія. В галузі зоології виділяються роботи У.Альдрованди (1522 - 1605), який вперше дає систематичний опис анатомічної будови тіла тварин, ілюструє опис малюнками скелетів, мускулатури і внутрішніх органів тварин і т.п.

Малюнок - головна мова нової науки. І вона користується не тільки як засобом відображення, але й як засобом розуміння речей. Леонардо да Вінчі за допомогою малюнків вивчає закономірності польоту птахів. Вони вражають своєю аеродинамічною правильністю і чіткістю фіксації найбільш важливих моментів польоту.

Вплив живописного методу з точки зору наглядності проявився в тенденції зв'язати механіку, перед усім статику, з геометрією. Розробка нового світогляду прийняла гуманістичну спрямованість, а проблеми природи виявились на другому плані.

В XVI і в XVII ст. Відродження охоплює не тільки Італію, але й інші країни. На історичній арені появляються такі видатні фігури, як Рабле і Монтель, Томас Мор і Еразм Роттердамський, Лютер і Кальвін. Ці великі мислителі і духовні вожді зосереджують свої зусилля не на розглядання природничо-наукових питань, а на вирішення проблем людського життя і суспільного устрою. Появляється гуманістичний варіант християнського раю - острів утопія Томаса Мора, ідеальне царство в абатстві Телем Франсуа Рабле.

Філософською формулою Відродження стає пантеїзм, тобто прагнення ліквідувати відокремленність бога і зблизити його з світом. Пантеїзм, як визначена свідома теоретична позиція вперше зустрічається у Миколи Кузанського (1401 - 1464) - німецького філософа і теолога. кардинала, видатного діяча католицької церкви, близького до гуманістів. Його філософські погляди містили елементи діалектики. Джерелом пізнання вважав досвід. Твердив, що Земля не є центром Всесвіту, а подібна до інших планет. Не випадково новий науковий рух розпочинається саме в астрономії. Кузанський проклав дорогу Копернику. Система Коперника поставила цілий ряд нових, серйозних фізичних проблем, розв'язання яких привело в подальшому до суттєвої зміни фундамента фізики. Найважливішим результатом праць Коперника було доведення відносного характеру добового руху зірок. У видимому русі планет вбачається не тільки їх власний рух, але й відображення руху Землі. В центрі планетарної системи він «поставив» Сонце.

В XVI ст. одержує розвиток і італійський пантеїзм - філософсько-релігійне вчення, за яким бог ототожнюється з природою. Насамперед в особі Джордано Бруно (1548 - 1600) - визначного філософа і поета. Він відстоював матеріалістичні і діалектичні ідеї, розвиваючи ідеї Миколи Кузанського і геліоцентричну космологію Коперника, висунув концепцію безконечності Всесвіту і незліченність світів. Головні його твори: «Про причину, начало і єдине», «Про безконечність, Всесвіт і світах». Спалений інквізицією Дж. Бруно ставив за мету у своїх міркуваннях усунути бога, що стоїть над світом, шляхом перетворення його в життєве начало самих речей. «Природа... є не що інше, як бог в речах». [5.С.162]. Дух не відображає, а безпосередньо схоплює природу в її «власній і живій формі». Філософські погляди Бруно були найглибшим і найсильнішим відображенням переконань багатьох мислителів його епохи

Нове бачення світу затягувало у свій вир і про6уджувало до теоретичної активності передусім людей мистецтва. Найважливішим результатом пантеїзму було звернення уваги суспільства на природу (адже бог, згідно з пантеїстичним світорозумінням, проявляє себе скрізь і в усьому). Таке бачення світу сприяло розвитку експерименту в його чисто науковому розумінні, але одночасно заохочувало і заняття магією, астрологією, алхімією. Розвиток алхімії і астрології припадає на XVI і навіть XVII століття.

Знаменитий англійський фізик Ульям Гільберт (1544 - 1603) широко користується у своїх роботах дослідом по електриці і магнетизму. Це вже свідомий метод розкриття природи речей. Він довів, що земна куля є великим магнітом, вперше ввів в науку термін «електричний». Уявлення про електрику як особливого виду матерії або невагомої рідини належить XVIII ст. і відображає новий етап у філософському розумінні світу. Але в електричній, магнетичній, як і раніше в тепловій і вогневій матеріях неважко впізнати старі пантеїстичні погляди.

Є підстави вважати визначним представником пантеїзму німецького астронома, фізика і математика Йогана Кеплера (1571 - 1630). Він був першим, хто став шукати пояснення небесних рухів не шляхом пристосування видимих явищ до схем, а шляхом узгодження їх з великою масою спостережень. Не тільки Коперник, але навіть Галілей не наважились відмовитись від пояснення руху планет за допомогою системи кругів. Кеплер наважився замінити круг на еліпс і при цьому припустити, що рух небесних тіл проходить нерівномірно. Особливо значимі закони Кеплера. Знаменно і те, що саме він своєю стереометрією по суті вперше вводить в математику елементи інтегрального обчислення.

Неоціненний внесок в розвиток механіки, астрономії, фізики, математики вніс італійський вчений Галілео Галілей (І564 - 16421), якому належить також пальма засновника точного природознавства. Галілей боровся зі схоластикою, вважав основою пізнання досвід, висунув ідею про відносність руху. Був підданий суду інквізиції, змушений був відмовитись від вчення Коперника.

Пантеїзм, що уподобнює світ цілісному організмові не міг не вплинути на дослідження в галузі біології. Особливо плідною у цьому відношенні виявилась ідея розгортання, розкриття, розвитку світового розмаїття із єдиної основи. Є певна схожість між пантеїстичною моделлю світу в цілому І тим, як починаючи з середини XVII ст., пояснювали розвиток дорослого організму Із зародка. Англійський лікар, засновник сучасної фізіології та ембріології У. Гарвей (1578 - 1657) - автор так званої овулістської теорії, розглядав розвиток будь-якого живого організму із яйця. Причому він не проводив різниці між яйцем і насінням рослини. Гарвею приписують знамениту формулу: "Все живе походить з яйця».

Закономірним спадкоємцем пантеїзму став преформізм. Світ, згідно з пантеїзмом є розгортання змісту, закладеного в Богові. Преформізм вважає, що вже в зародку закладена будова організму у його завершеній дорослій формі, тобто розвиток є розгортання готового змісту. Сьогодні преформізм переживає відродження, оскільки генетичний код є тією ж преформою висловлюючись сучасною мовою.

Пантеїзм - вчення, що зародилось в період Середньовіччя і розвинулось в епоху Відродження як антитеза релігійно-схоластичному раціоналізму, ставши основою культурного розвитку, був у більшій мірі звернений в бік мистецтва, ніж науки. Новому раціоналізму ще належало виникнути пізніше.