Розділ I. Українська філософія освіти

1.1. Поняття про філософію освіти

Теорія освіти і виховання завжди була пов’язана з філософією, саме її перетворення в науку почалося з постановки філософських, соціокультурних питань, визначення цінностей і змісту [4]. Становлення загальної теорії освіти виявляється як тенденція сучасної філософії науки починаючи з 60-х років XX ст. Сучасна філософія бачить перспективу людства у становленні нового гуманітарного мислення і практики на основі принципів цілісності буття, культури, особистості. Освіта — та галузь соціокультурної життєдіяльності, де відбувається становлення духовно зрілої, морально вільної особистості, здатної нести відповідальність за долю земної цивілізації і культури, захищати і відстоювати загальнолюдські цінності, творити цілісний, гуманний світ [2].

Освітній процес у державі в цілому і в окремих її ланках відбувається на основі філософії освіти, виховання, на основі прийнятих суспільством вищих цінностей.

Філософія освіти — це галузь гуманітарного знання, яка у найзагальнішому плані визначає зміст навчання і виховання у процесі становлення певного історико-культурного типу людини та стверджує освіту як головний культуротворчий інститут суспільства, а педагогічну діяльність як культурний образ буття.

З такого визначення випливає, по-перше, що філософія освіти є наукою, призначення якої — забезпечення духовної спільності нації. Звідси — вагомість такої наукової діяльності. По-друге, що філософія освіти конче потрібна задля піднесення теоретичного й методологічного рівня педагогіки, а отже надання належної ефективності навчально-виховному процесу. По-третє, що філософія освіти оберігає вхід до “храму освіти” від людей “сторонніх”, далеких від моральності, національної ідеї. Тобто вона змушує педагогів жити за мірками моралі, духовності, культури. Це, зрозуміло, вимагає від держави особливого ставлення до освіти.

Отже, виходить, що розбудова України як самостійної держави не можлива без перетворення освіти на домінанту національної культури. Передусім, задля цього в Україні слід створити власну філософію освіти — науку, яка всебічно враховувала б тенденції й потреби розбудови держави, теоретично збагачувала б педагогічну діяльність та організаційно правове функціонування освіти [18].

Філософія освіти як науково узагальнена система сучасних поглядів на освіту, її роль у житті суспільства і людини має за мету вивчати фундаментальні закономірності й тенденції освіти, обгрунтовувати його парадигми виходячи з цінностей, норм, принципів, ідеалів суспільства та розуміння суті історико-культурного типу людини [17].

Предметом вивчення філософїї освіти є: вища цінність освіти (мета освіти); зміст освіти; місце учня і вчителя в ній; відношення освіта – держава, держава – освіта [16].

За філософією освіти залишається пріоритет у дослідженні найзагальніших проблем освіти, новітніх педагогічних концепцій, трактуванні базових понять наук про освіту, визначені фундаментальних категорій теорії педагогіки тощо. Так, новітні підходи в педагогіці — це завжди новий погляд на людину, її сутність, її призначення у світі, взаємостосунки із суспільством, природою. Результати вивчення цих проблем згодом входять до педагогічних теорій як складова органічна частина подальшого функціонування теорії і практики педагогіки. Для педагога-практика філософське бачення мети і підходів до навчання і виховання є необхідною умовою доцільності його діяльності, соціальної значущості викладання свого предмета. Філософія освіти постає при цьому як рефлексія в галузі освіти і як філософсько-прогностичний аналіз педагогічної дійсності. [17].

Сьогодні назріло чимало проблем вітчизняної освіти, які важко вирішити без філософії освіти і, насамперед, це ті, які замикають на освіті інші сфери життєдіяльності суспільства. Пріоритетне значення мають питання філософського вивчення освіти як невід’ємної частини соціального механізму розв’язання глобальних проблем виживання суспільства, як фактора побудови незалежної української держави, переборення тоталітарної психології, сцієнтично-технократичного мислення, дослідженя взаємозв’язку науки і релігії в освіті, раціонального та ірраціонального, співвідношення природнонаукового та гуманітарного знання, гуманізації освіти, ідеології та школи й багатьох інших [8].

Таким чином, розробка науково обгрунтованої парадигми освіти та виховання, яка відзеркалює нагальні потреби нашого суспільства та людини в сучасних умовах і в майбутньому, і є центром тяжіння філософії освіти. Визначаючи мету освіти, її структуру, основні принципи та напрямки формування особистості, філософія освіти безпосередньо впливає на зміст, методи та форми педагогічного процесу, на розбудову та функціонування системи освіти в цілому. В нагоді при цьому буде і світовий досвід, і прадалекі часи нашої історії, в котрих формувався український менталітет. Одним з основних чинників нової філософії освіти повинна бути модель особистісно-орієнтованої освіти, спрямованої на саморозвиток людини, на усвідомлення та самореалізацію її здібностей, уподобань, особистих та суспільних потреб тощо. В цьому контексті вирішується і концепція гуманізації та гуманітаризації освіти, котра знайшла своє втілення в Указі Президента України “Про основні напрями реформування освіти в Україні” (вересень 1995 р.) та у проекті Закону України “Про освіту” (1995 р.) [10].