1.3. Розвиток та значення технічних наук.

Технічні науки - науки, що вивчають та визначають закономірності розвитку техніки, а також способи найефективнішого її використання. До таких наук, безпосередньо пов'язаних з виробництвом, належать металургія, гірнича наука, машинознавство, матеріалознавство, електротехніка, теплотехніка, гідротехніка, радіотехніка, електроніка, космонавтика, будівельні науки та ін. їхні досягнення є основою науково-технічного прогресу, необхідною умовою соціального прогресу.

Основні напрями сучасних технічних наук визначаються необхідністю розв'язання паливно-енергетичної, сировинної і продовольчої проблем, потребою знижувати енерго- і матеріаломісткість виробництва, створювати досконаліші матеріали і технології, розширювати виробництво високоякісної продукції, охороняти навколишнє середовище тощо. Проблеми, що їх розв'язують технічні науки, є, як правило, комплексними, щільно пов'язаними з проблемами інших наук. Так, проблему освоєння космічного простору технічні науки (автоматика, електроніка, радіотехніка, телемеханіка та ін.) розв'язують разом з багатьма природничими і суспільними науками. Використання нових джерел енергії (особливо атомної) неможливе без застосування досягнень не лише, наприклад фізики та хімії, а й металургії, теплотехніки, телемеханіки, автоматики, електротехніки, гідротехніки. На межі між технічними, природничими та суспільними науками виникають нові галузі науки: технічна кібернетика, технічна теплофізика, ергономіка, біоніка, технічна естетика тощо.

2. Розвиток прикладних та фундаментальних наук

Фундаментальні і прикладні науки – традиційний поділ наук за принципом їхньої цілеспрямованості, відношенням до практики. Відповідно до цього функція фундаментальних наук полягає в пізнанні законів реальної дійсності в "чистому вигляді", безвідносно до їх можливого практичного застосування (через що ці науки нерідко називають "чистими"), прикладних – у дослідженні більш конкретних форм прояву об'єктивних законів, розв'язанні проблем не тільки пізнавального, а й соціально-практичного характеру.

Фундаментальні науки покликані пояснювати навколишній світ, а прикладні, спираючись на їхні досягнення, перетворювати, змінювати його. Закони й методи фундаментальних наук мають більш загальний характер, прикладних – конкретний, обмежений, вузький. У системі наук провідне місце належить фундаментальним наукам, які становлять передній край пізнавальної діяльності і власне тому називаються фундаментальними, що на їхній основі можна здійснювати різні прикладні дослідження.

Фундаментальні і прикладні науки перебувають у тісній взаємодії, що постійно посилюється. Відіграючи, поряд із соціальною практикою, вирішальну роль у визначенні основних напрямків розвитку досліджень у прикладних науках, фундаментальні науки значною мірою впливають на прогрес самих цих наук. У свою чергу, відбувається зворотній вплив прикладних наук на фундаментальні, оскільки результати останніх на практиці можуть бути реалізовані лише через прикладні науки. Нерідко потреби практики виробництва, що виражаються через прикладні науки, викликають і стимулюють постановку відповідних досліджень у фундаментальних науках, приводять до відкриттів фундаментального характеру. Критерієм ефективності фундаментальних наук є не лише успіх в досягненні об'єктивних знань про предметний світ, а й реальна чи потенційна можливість практичного застосування цих знань; критерієм ефективності прикладних наук є як міра задоволення соціального замовлення, так і здатність пояснювати природні процеси та явища.

Поділ на фундаментальні та прикладні науки є загальноприйнятим і має принципово важливе значення, зокрема в плані регулювання оптимального співвідношення їхнього розвитку. Проте цей поділ має обмежений характер. Відсутність чітких дефініцій цих наук, критеріїв вичленення і протиставлення їх вимагає подальшої розробки цього питання.

Розрізняють також фундаментальні та прикладні дослідження, розуміючи під першими теоретичні та експериментальні дослідження, спрямовані на пошук загальних законів об'єктивної реальності, продукування оригінальних і фундаментальних знань, розробку потужних засобів дослідження тощо, а під другими -дослідження, спрямовані на знаходження предметних форм, структур та ін., в яких реалізуються ці закони, знання, на модернізацію існуючих засобів пізнання.

Зараз стало вже загальноприйнятим положення про те, що стратегічний напрямок науково-технічного прогресу визначають успіхи фундаментальних досліджень в різних галузях, і тепер вже всім, від кого залежить доля розвитку економіки і культури, стає зрозумілим, що результати, досягнуті в фундаментальній науці, впливають на матеріальний і духовний розвиток суспільства.

В численних дискусіях про роль і співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень до цього часу ведуться дебати про те, що багато фундаментальних досліджень не займаються конкретними суспільними проблемами і мають лише вузький груповий інтерес, а фінансові і матеріальні затрати на ці дослідження відносяться до безпосередніх витрат і повинні базуватися на остаточному принципі, що дозволений лише в умовах повного соціального благополуччя.

Уважний аналіз цих поглядів дозволяє зробити висновок, що багато дискусійних питань базуються на відсутності чіткого розуміння про те, що таке фундаментальні дослідження, що є предметом цих досліджень і яка їхня конкретна мета. Невизначеним також залишається уявлення про зв'язок фундаментальних наук і прикладних досліджень, про можливість перенесення результатів фундаментальних досліджень в галузь прикладної науки і далі в конкретні духовні і матеріальні цінності.

Що ж таке фундаментальні дослідження? В будь-якій галузі знань отримують два типи даних. Перший – дані про якісь факти, отримані шляхом безпосереднього спостереження або отримані в результаті направленого експерименту. Ці факти можуть стосуватися як безпосередньо об'єктів вивчення, так і відношень між ними. В залежності від рівня розвитку знань вони систематизуються, об'єднуються в групи за певними класифікаційними ознаками і утворюють таким чином своєрідний "словниковий запас", який постійно поновлюється, і яким оперують всі, хто має відношення до даної галузі знань.

Другий тип даних полягає у встановлених закономірностях, що визначають взаємовідношення між об'єктами знань, в першу чергу причинно-наслідкові, в тій чи іншій мірі абстрагованих від конкретних реалій і, які відображаються в загальних принципах теоретичного базису.

Із сказаного витікає наступне визначення фундаментальних досліджень, фундаментальної науки.

Фундаментальні дослідження - це такі дослідження, які направлені на відкриття найбільш загальних зв'язків між об'єктами і встановлення закономірностей, які характеризують ці зв'язки, чим вищий рівень узагальнення, тим більше він абстрагується від конкретних проявів і тим ширшою стає галузь його поширення. В філософському розумінні фундаментальні науки займаються формуванням наукового світогляду, який перетворює весь об'єм знань в єдину систему (в якій діють закони, сформовані в загальній теорії систем).

Наявність світогляду, загальної теорії дозволяє вийти на зворотній процес - базуватися на фундаментальних принципах, зрозуміти суть і розробити шляхи і способи вирішення конкретних задач, ситуацій, з якими стикається суспільство або людина в процесі задоволення матеріальних або духовних потреб, що виникають на різних рівнях розвитку виробничих сил і виробничих відносин. Це і складає задачу прикладних досліджень.

З цього можна зробити дуже важливий висновок. Фундаментальні дослідження повинні випереджувати розвиток прикладної науки, вони повинні допомагати вирішувати не тільки задачі сьогоднішнього дня, але і ставити проблеми, до розуміння яких суспільна свідомість ще не дійшла, але які обов'язково виникають на подальших етапах суспільного прогресу.

Співвідношення між фундаментальними та прикладними дослідженнями чітко виявилось в останній час при вирішенні ряду задач в галузі суспільних наук. Наведемо наступний приклад. Як відомо, однією із важливих конкретних задач, які стояди перед суспільством, є створення правової держави. Зразу ж виникла проблема - які принципи повинні бути покладені в основу такої концепції? Відповідь була знайдена виходячи з фундаментальних положень, пов'язаних з поняттям гуманізму, загальнолюдських цінностей, моральних принципів і т.п., які існували в абстрактному вигляді, але які необхідно конкретизувати відповідно до наших, знов таки теоретичних уявлень про соціальну основу нашої держави.

Таким чином, можна стверджувати, що фундаментальні дослідження є основою прогресу нашого суспільства і покликані здійснювати глибокий науковий пошук напрямків розвитку.

В процесі проведення фундаментальних досліджень виникає ряд наукових рішень, які вже зараз дозволяють реалізувати отримані закономірності в задачах, які стоять перед суспільством. Такі результати і складають основний зміст прикладних досліджень. Але це не виключає і проведення спеціальних прикладних досліджень.

Результати прикладних робіт можуть бути представлені в різній формі, причому часто стираються відмінності між фундаментальною і прикладною наукою. Найяскравіше це видно в першій групі розробок, коли предметом прикладного дослідження є гіпотеза або теорія.

До числа подібних розробок можна віднести ряд питань нелінійної сейсмології, високотемпературної надпровідності та ін.

Другу групу прикладних розробок складають математичні моделі, які описують ті процеси і явища, котрі являються

об'єктами використання в народному господарстві або можуть бути такими об'єктами.

В третю групу входять методи і методики отримання необхідної інформації. Вони можуть бути дуже різноманітні, починаючи від пакетів прикладних програм оперативної обробки даних, методів вирішення різних народногосподарських задач.

Четверту групу складають конкретні прибори, апарати, способи і технології, які пропонуються для освоєння промисловістю з метою заміни застарілих методів і підвищення конкурентноздатності виробів.