Висновки

Отже, прослідкувавши загальні етапи формування гуманітарних наук : їх зародження, становлення та розвиток можна стверджувати, що цей процес носив специфічний та унікальний характер. Зародження гуманітарних наук спостерігається в XVII-XVIII ст. та становлення і розвиток сучасних наук, предметом пізнання котрих в широкому розумінні є сфера людської діяльності в різноманітних її формах, відбулося лише в XIX столітті. Специфіка формування гуманітарних наук виражена в наступному: гуманітарні науки роблять акцент на пізнання одиничного, індивідуального, унікального на основі загального, закономірного; соціально-гуманітарне пізнання орієнтовано перш за все на процеси, тобто на розвиток суспільних явищ, на виявлення законів, причин і джерел цього розвитку; в предмет гуманітарного пізнання постійно включається суб'єкт, людина. Тому це не тільки суб'єкт-об'єктні, але суб'єкт-суб'єктні відносини (спілкування, комунікації і т. д.). Соціально-гуманітарне пізнання - це завжди цілісно-сутнісне освоєння і відображення людського буття. Категорії «суть» і «цінності» являються ключовими для розуміння специфіки гуманітарного пізнання. Важливе значення має також процедура розуміння в гуманітарних науках. Складний, дуже опосередкований характер взаємозв'язку об'єкту й суб'єкту соціально-гуманітарного пізнання. Визначальну роль в соціальному пізнанні відіграє діалог (бесіда, розмова), особливо важливе значення для гуманітарної сфери наукового пізнання має філософія і такий її метод як діалектика. В гуманітарних науках специфічна взаємодія емпіричного і теоретичного компонентів. Відсутність загальновизнаних парадигм означає неминучість «теоретичного анархізму» в гуманітарних науках тому, що тут немає «єдиної істинної теорії», але це є специфічна норма, а не якась аномалія.

В питанні гуманітаризації освіти та нової державної гуманітарної політики слід наголосити, що це закономірний процес в кожній державі котра стає на демократичний шлях розвитку і цей розвиток стає можливим для України зокрема завдяки формуванню культурно-ціннісної суспільної мережі європейського типу з відповідними соціально-гуманітарними показниками науково-технічного прогресу. Можна вважати, що Україна одержала унікальний шанс сконцентрувати всі можливі ресурси, щоб не залишитися поза межами європейського соціального, гуманітарного та інноваційного простору. І цей адаптаційний процес має зосередитися, передусім, на таких зламових для нашого суспільства моментах, як формування нової культурно-цілісної системи, конструювання єдиної української соціальної ідеї та оформлення цілісної та адекватної новим умовам соціальної політики. Ці три компоненти мають стати складовими частинами національної ідеї, яка об'єднала б суспільні зусилля на подолання соціально-економічної кризи, а також стала одним із чинників інтеграції у європейський суспільно-інноваційний гуманітарний простір.

Використана література

1. Большая Советская знциклопедия: В ЗО томах/Под ред. Прохорова А.Т. Второе издание. - Т.7. - М.: Большая Советская знциклопедия, 1972. - 624с.

2. Большая Совєтская знциклопедия: В ЗО томах/Под ред. Прохорова А.Т. Второе издание. - Т.29. - М.: Большая Советская знциклопедия, 1972. -640с.

3. Знциклопедия афоризмов/Под ред Борохова Е. - М.: ИНФРА-М, 1999. -637с.

4. Жоль К.К., Сиволоб Ю.Б. Информация, общественные науки, управление: философ.-зконом. анализ. - К.: Наукова думка, 1991. - 245с.

5. Загальна психологія: Навч. посібник/За ред. М'ясоїда П.А. - К.: Вища школа, 1998.-479.

6. Кедров Б.М. Класификация наук: Прогноз Маркса о науке будущего. -М.: Мысль, 1985. - 543с.

7. Кохановский В.П. Философия й методология науки: Учебник для внсших учебньїх заведений. - Ростов н/Д.: Феникс, 1999. - 576.

8. Лукашевич М. Роль гуманітарних наук у соціалізації молоді/ЯПлях освіти. - 1998. - №4. - С.3-4.

9. Мамзин А.С. Естественнонаучное й социогуманитарное знание. -

Лениград: Форум, 1990. - 236с.

10. Поспелов Д.А- творческое мышление и компютерная революция//Вопросы философии. - 1986. - №9. - С.101-109.

11. Савченко О. Основні напрямки реформування освіти/Шлях освіти. -

1998.-№4.-С.2-5.

12. Семиноженко В. Україна: гуманітарний проект - ХХІ//Голос України. -

2000.-№37.-С.8-9.

13. Скирбекк Г., Гильен Н. История философии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/Пер. с англ. В.И.Кузнецова; Под ред. С.Б.Крымского. -М.: ВЛАДОС, 2000. - 800с.

14.Соціологія: Навч. посіб./За ред. Дворецької Г.В. - К.: КНЕУ, 1999. -340с.

15.Соціологія: Навч. посіб./За ред. Городенка В.Г. - К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999. - 344с.

16.Социологический энциклопедический словарь/Под. ред. Г.В.Осипова. -

М.: Издательская група ИНФРА-М-НОРМА, 1998. - 488с.

17. П.Фуко М. Слова й вещи: Археология гуманитарной науки. - М.: A.CAD.

-1994.-673с.

18. Филосовский энциклопедический словарь/Под ред. Е.Ф.Губского, Г.В.Кораблевой, В.А.Лутченко. - М.: ИНФРА-М, - 1999. - 576с.

19.Філософський словник/За ред. В.І. Шинкарука. - К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії Академії наук Української РСР, 1973.-660с.