4 Питання. Покарання, які можуть застосовуватися і як основні і як додаткові

У 1 питанні цієї теми наведено два види покарань, що можуть призначатися і як основні і як додаткові. При цьому слід наголо­сити, що закон допускає застосування вказаних двох видів пока­рань одночасно — одне з них застосовується як основне, а друге — як додаткове.

Штраф (ст. 53 КК) — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених в Особливій частині КК.

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчи­неного злочину та з урахуванням майнового стану винного в ме­жах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу.

Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті Особли­вої частини КК.

У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити не-сплачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встанов­лений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян, або виправними роботами з розрахунку: один місяць ви­правних робіт за чотири встановлених законодавством неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Особливістю штрафу як основного покарання є те, що в разі призначення його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків воно складанню з іншими видами покарань не підлягає і викону­ється самостійно (ч. З ст. 72 КК).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове по­карання на строк від одного до трьох років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю як основне або додаткове покарання передбачене у 140 санкціях статей Особливої частини КК.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд ви­знає за неможливе збереження за ним права обіймати певні поса­ди або займатися певною діяльністю.

У разі призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання військовослужбовців у дисци­плінарному батальйоні або позбавлення волі на певний строк — во­но поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав за­конної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислю­ється з моменту відбуття основного покарання, а в разі призна­чення покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — як додаткове до ін­ших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК — з моменту набрання законної сили вироком.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Система покарань.

2. Загальна характеристика покарань, не пов'язаних з обме­женням чи позбавленням волі.

3. Основні покарання.

4. Додаткові покарання.

5. Покарання, які можуть застосовуватись і як основні і як до­даткові.

6. Особливості застосування довічного позбавлення волі.

Термінологічний словник

Арешт — вид кримінального покарання, який полягає в три­манні засудженого в умовах ізоляції в арештному домі за місцем засудження (військовослужбовець — на гауптвахті).

Громадські роботи — вид кримінального покарання, який полягає у виконанні у вільний від роботи чи навчання денний час безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають ор­гани місцевого самоврядування.

Довічне позбавлення волі — вид кримінального покарання, який встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і за­стосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, як­що суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Додаткові покарання — це покарання, які не призначаються самостійно, а тільки в сукупності з основними, додатково до них.

Конфіскація майна — вид кримінального покарання, який полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність дер­жави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Межа покарання — це часові (місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встановлені у конкретній санкції.

Обмеження волі — вид кримінального покарання, який поля­гає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах від­критого типу, без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Основні покарання — це такі покарання, які призначаються самостійно, кожне окремо.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу — вид кримінального покарання, який не передбачено жодною санкцією Особливої частини КК і застосовується на розсуд суду і лише при засудженні особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин.

Позбавлення волі на певний строк — вид кримінального по­карання, який полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — вид кримінального покарання, яке може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Система покарань — це вичерпний загальнообов'язковий для суду перелік видів покарань, що характеризується внутрі­шньою єдністю та узгодженістю.

Службові обмеження для військовослужбовців — вид кри­мінального покарання, який застосовується до засуджених війсь­ковослужбовців, окрім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призна­чити службове обмеження на той самий строк.

Спеціальні покарання — це такі покарання, які застосовуються лише до певного кола суб'єктів.

Тримання військовослужбовців у дисциплінарному баталь­йоні — вид кримінального покарання у вигляді тримання в дис­циплінарному батальйоні, призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у ви­падках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обста­вини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замі­нити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Штраф — вид кримінального покарання у вигляді грошового стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установ­лених Особливою частиною КК.

Навчальні завдання

1. Володарським районним судом Київської області за полювання в заборонений час громадянина Ревенка оштрафовано і конфісковано рушницю.

Через два тижні в Погребищенському районі Вінницької області йо­го знову було затримано за незаконне полювання з використанням ав­тотранспортного засобу.

Погребищенський районний суд знову оштрафував Ревенка.

Визначте юридичну природу зазначених заходів в кожному з цих випадків.

2. Громадянин Приходько в клубі вживав спиртні напої, брутально лаявся, ударив завідуючу клубом громадянку Гречану по обличчю рукою. Коли присутні громадяни Драч і Чарупа спробували його затримати, Приходько ножем ударив Драча в груди, чим завдав потерпілому смертельне поранення, а потім наніс Чарупі ножем тяжкі тілесні ушкодження. За скоєне винного було засуджено до довічного позбавлення волі.

Адвокат засудженого оскаржив вирок, мотивуючи тим, що його підзахисний раніше не судимий, батько двох дітей, а тому може бути виправлений шляхом застосування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Дайте юридичний аналіз цьому випадку. Назвіть мету покарання.

3. За шахрайство громадянина Гапоненка було засуджено судом до одного року виправних робіт за місцем роботи. Через два місяці, визнавши, що засуджений злісно ухиляється від відбуття покарання, суд замінив йому невідбутий строк виправних робіт на позбавлення волі.

На досягнення яких цілей спрямоване дане покарання?

4. Громадянина Пуська засуджено до довічного позбавлення волі за умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Злочин учинено в день, коли йому виповнилося 18 років.

Чи правомірний вирок суду?

5. Суд призначив громадянам Симаку і Вознюку позбавлення волі за те, що вони вчинили розкрадання державного майна, привласнивши 340 м вовняної тканини. Засуджені на момент вчинення злочину працювали у відомчій охороні. Як додаткову міру покарання суд призначив Симаку і Вознюку позбавлення права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, строком на п'ять років.

Чи законно прийнято це рішення?

6. Суд засудив громадянина Хитрика за ч. 1 ст. 225 КК до виправних робіт. Про додаткові покарання у вироку суду не згадувалось.

Чи є тут порушення вимог закону?

7. Лейтенанта запасу Барила засуджено за порушення правил безпеки руху і експлуатацію транспорту за ч. 2 ст. 286 КК до 5 років позбавлення волі та військового звання.

Чи правильний вирок суду в частині про призначення додаткового покарання?

8. Громадяни Струк, Комильова і Васильєва були засуджені до позбавлення волі за вбивство громадянина Загоруйка. Крім того, суд призначив Комильовій і Васильєвій додаткове покарання у вигляді позбавлення батьківських прав.

Чи правильне рішення суду в частині про призначення додаткового покарання?

Запитання та завдання для перевірки знань

1. Які із видів покарань можуть застосовуватись лише як ос­новні?

Варіанти відповідей:

а) позбавлення волі;

б) позбавлення батьківських прав;

в) позбавлення військового та спеціального звання;

г) позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

д) штраф;

є) виправні роботи без позбавлення волі; є) громадська догана;

ж) конфіскація майна;

з) направлення до дисциплінарного батальйону;

и) попередження.

2. Які з перелічених покарань не можуть бути призначені неповнолітньому за вчинений злочин?

Варіанти відповідей:

а) виправні роботи без позбавлення волі;

б) конфіскація майна;

в) позбавлення волі на певний строк;

г) довічне позбавлення волі;

д) позбавлення права займати певні посади;

є) громадська догана.

3. На який строк призначаються виправні роботи без позбавлення волі?

Варіанти відповідей:

а) від одного місяця до одного року;

б) від двох місяців до одного року;

в) від трьох місяців до двох років;

г) від двох місяців до двох років;

д) від шести місяців до двох років; є) від одного місяця до двох років.

4. На який строк призначається позбавлення волі?

Варіанти відповідей:

а) від трьох місяців до п'ятнадцяти років;

б) від трьох місяців до десяти років;

в) до десяти років;

г) від одного року до десяти років;

д)від одного року до п'ятнадцяти років.

5. Довічне позбавлення волі не застосовується до

Варіанти відповідей:

а) осіб у віці до 18 років;

б)осіб у віці понад 60 років;

в) осіб у віці понад 70 років;

г) жінок;

д)інвалідів.

6. Службові обмеження для військовослужбовців застосовуються до

Варіанти відповідей:

а) військовослужбовців строкової служби;

б)військовослужбовців понадстрокової служби;

в) осіб вільного найму, які працюють на військових об'єктах.

7. Службові обмеження застосовуються на строк

Варіанти відповідей:

а) до одного року;

б) до шести місяців;

в) до вісімнадцяти місяців;

г) від шести до двадцяти чотирьох місяців;

д) до двох років; є) до трьох років.

8. Конфіскація майна встановлюється за

Варіанти відповідей:

а) злочини невеликої тяжкості;

б) корисливі тяжкі злочини;

в) особливо тяжкі злочини.

9. Арешт застосовуються на строк

Варіанти відповідей:

а) до одного року;

б) до шести місяців;

в) до трьох місяців;

г) від одного місяця до одного року;

д) від одного місяця до шести місяців;

є) від шести місяців до двох років.

10. Штраф— це

Варіанти відповідей:

а) основне покарання;

б) додаткове покарання;

в) як основне, так і додаткове покарання.

11. Більш суворим покаранням, аніж: виправні роботи, вважаються:

Варіанти відповідей:

а) арешт;

б) громадські роботи;

в) штраф;

г) обмеження волі;

д) конфіскація майна.

Нормативно-правові акти

Конституція України.

Закон України «Про державну службу» від 16 лютого 1993 р.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в ред. від 24 грудня 1993 р.

Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в ред. від 18 червня 1999 р.

Закон України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 р.

Положення про класні чини працівників органів прокуратури України: Затв. Постановою ВР від 6 листопада 1991 р.

Положення про кваліфікаційну атестацію, кваліфікаційні категорії арбітрів та класні чини спеціалістів арбітражних судів України: Затв. Постановою ВР від 22 листопада 1991 р.

Постанова ВР «Про дипломатичні ранги України» від 31 січня 1992 р.

Закон України «Про персональні звання державної митної служби України» від 5 лютого 1992 р.

Положення про спеціальні звання посадових осіб органів Державної податкової служби: Затв. Постановою KM від 22 лютого 1999 р.

Положення про кваліфікаційні класи лікарів — судово-психіатричних експертів. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичної експертизи: Затверджені наказом МОЗ № 199 від 31 жовтня 1995 р.

Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Мініс­терства юстиції України: Затв. наказом МЮ № 360/6 від 30 листопа­да 1995р.

Постанова ПВС від 22 грудня 1995 р. № 22 «Про практику призна­чення судами кримінального покарання».

Постанова ПВС від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р.

Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: Затв. Указом Президента України № 133/94 від 5 квітня 1994 р.

Постанова ПВС від 28 грудня 1996 р. № 15 «Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон».

Рекомендована література

Анісімов В. І. Цілі покарання в чинному кримінальному законодавстві України і проблема смертної кари // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. — Одеса, 1998. — Вип. 2.

Богуцький Г. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. — 1999. — № 8.

Бойко І. Ув'язнення і альтернативні міри покарання // Юрид. вісн. України. — 2000. —21—27 грудня.

Вартилецька І. А. Покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі мають відповідати принципам законності та гуманізму // Наук. вісн. УАВС—1997. —Вип.2.

Вартилецька І. А. Перспективи розвитку законодавства України щодо засто­сування заходів кримінально-правового впливу, пов'язаних з суспільно-корис­ною працею // Держ.-правова реформа в Україні. — К., 1997.

ГаухманЛ., Максимов С, Жаворонков А. Справедливость наказания: прин­цип и реальность // Законность. — 1997. — № 7.

Минская В. Новые виды наказаний // Рос. юстиция. — 1997. — № 2.

Михлин А. Заключен пожизненно // Там же. — 1995. — № 7.

Стеничкин Г. Обязательные работы // Законность. — 2000. — № 9.

Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логі-ко-математичних методів): Навч. посібник. — К., 1997.

Пожизненное заключение. Международные стандарты и практика в Украи­не и за рубежом: Материалы семинара «Международные стандарты содержа­ния лиц, приговоренных к пожизненному заключению». Донецк, 18—19 июня 2001 года / Директорат прав человека Совета Европы. «Донецкий мемориал». — Донецк, 2001.—151 с.

Смертная казнь под прицелом. Совет Европы и смертная казнь / Директо­рат по Правам Человека Совета Европы. — Донецк, 2001. — 55 с.