6 Питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК):

1. закінчення зазначених у законі строків;

2. не вчинення протягом цих строків нового злочину серед­ньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину;

3. не ухиляння особи від слідства або суду.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки (ч. 1 ст. 49 КК ):

1. два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2. три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлен­ня волі;

.3) п 'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4. десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;

5. п ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчи­нення особою злочину.

Перебіг строку давності:

• для злочинів з формальним і матеріальним складом починається з дня завершення суспільно небезпечного діяння;

« для триваючих злочинів — з дня їх припинення незалежно від волі потерпілого (явка з повинною, затримання злочинця);

• для продовжуваного злочину — з моменту вчинення остан­нього із тотожних діянь;

• за готування або замаху — з дня припинення злочинного ді­яння з причин, не залежних від волі винного;

• щодо співучасника — це день вчинення ним діяння, яке він виконав відповідно до своєї ролі в умисному злочині, а не день вчинення кримінально караного діяння виконавцем.

Відповідно до ст. 89 КПК для обчислення строків не береться до уваги той день і та година, від яких починається строк. У зв'язку з цим строки давності починають спливати з 0-ї години тієї доби, яка настає після доби вчинення злочину; строк давності за­кінчується після того, як сплила передбачена ст. 49 КК кількість повних років, о 24-й годині останньої доби відповідного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо осо­ба, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи зі зізнанням або ЇЇ затримання.

Ухиленням від слідства або суду вважають будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати захо­ди, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'яв­лення без поважних причин за викликом до правоохоронних орга­нів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживан­ня, зміна документів, які посвідчують особу, втеча з-під варти тощо).

Не визнаються ухиленням від слідства або суду такі обстави­ни: коли невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочи­ну на момент її зникнення ще не встановлено.

Оскільки в ч. 2 ст. 49 КК ідеться не про переривання, а про зу­пинення строку давності, то з дня з'явлення особи, яка ухилялась від слідства або суду, із зізнанням або її затриманням, перебіг строку давності не відновлюється спочатку, а продовжує тривати. У цьому разі час, який минув від моменту вчинення злочину до моменту, коли особа почала ухилятись від правоохоронних орга­нів, не анулюється, а підлягає зарахуванню у строк давності, за­значений у законі. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Відповідно до ч. З ст. 49 КК перебіг давності переривається тоді, коли до закінчення вказаних у законі строків давності особа вчини­ла новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчи­нення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин і поглиненню та складанню не підлягають.

Якщо до закінчення строку давності особа вчинила новий злочин невеликої тяжкості, перебіг строку давності за попередній злочин продовжується, а строк давності притягнення до кримінальної від­повідальності за новий злочин спливає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 КК до осіб, які вчинили особливо тя­жкі злочини, за котрі згідно із законом може бути призначено до­вічне позбавлення волі, застосування інституту давності вирішу­ється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру й ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного, інших обставин. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК, а також положень норм міжнаро­дного права, особи, які вчинили планування, підготовку, розв'я­зування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК), порушення за­конів та звичаїв війни (ст. 438 КК), застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК), геноцид (ч. 1 ст. 442 КК), повинні бути притягнені до кримінальної відповідальності і засуджені, у тому числі до довічного позбавлення волі, незалежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення ними цих особливо небезпеч­них злочинів міжнародного характеру.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з пе­редачею особи на поруки.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Термінологічний словник

Активне сприяння розкриттю злочину — це дії винної осо­би, спрямовані на те, щоб надати допомогу правоохоронним ор­ганам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, ви­критті співучасників та затриманні їх.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди — це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчи­неного злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям мож­ливе тільки у разі реального відшкодування у повному обсязі за­подіяної злочином шкоди (повернення майна, надання потерпі­лому рівноцінного майна, компенсацію у грошовій формі його' вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості).

Звільнення від кримінальної відповідальності — це здійсню­вана відповідно до кримінального та кримінально-проце­суального закону відмова держави в особі компетентних органів від притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної від­повідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям — це звільнення, за якого особа, котра впе­рше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кри­мінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повніс­тю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки — це звільнення, за якого особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути зві­льнено від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з пе­редачею особи на поруки — це звільнення, за якого особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щи­ро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідаль­ності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушува­тиме громадського порядку.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим — це звільнення, за якого особа, котра вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільня­ється від кримінальної відповідальності, коли вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула за­подіяну шкоду.

Зміна обстановки, внаслідок якої особа, котра вчинила зло­чин, втрачає свою суспільну небезпечність — це об'єктивні зміни умов життєдіяльності конкретного суб'єкта, котрі свідчать про те, що він не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому.

Примирення — відмова потерпілого від поданої ним заяви ' про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити вже порушену щодо вин­ного кримінальну справу.

Ухиленням від слідства або суду вважають будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідаль­ності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вжи­вати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до правоохорон­них органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, втеча з-під варти тощо).

Щире покаяння означає, що особа усвідомлює і визнає свою провину за всіма пунктами висунутого проти неї звинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, осуджує свою поведінку.

Навчальні завдання

1. Громадянин Горшков учинив крадіжку майна і наступного дня прийшов повинитися у відділ внутрішніх справ, де розповів про скоєне.

Чи дають ці обставини підстави для звільнення від кримінальної відповідальності?

2. Неповнолітній Климов з групою підлітків брав участь у вчиненні хуліганських дій і декількох крадіжок. Усвідомивши свою негідну поведінку, Климов змінив спосіб життя, став чесно працювати, вступив до вечірньої школи, до навчання відносився сумлінно, готував себе до служби в лавах Збройних Сил. Через два роки після вчинення злочинів він, бажаючи повністю виправдатись, з'явився у відділ внутрішніх справ і розповів про своє минуле.

Чи є в даному випадку підстави звільнення від кримінальної відпо­відальності?

Чи правильне рішення суду про звільнення від кримінальної відпо­відальності?

3. Громадянин Коркін був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 133 КК за свідоме зараження громадянки Осинової венеричною хворобою. Під час розгляду справи в суді встановлено, що Коркін за систематичні прогули і пияцтво був звільнений з роботи.

Чи може суд звільнити Коркіна від кримінальної відповідальності із дійовим каяттям?

4. Пенсіонер Миколаєнко неодноразово робив громадянину Силіну, бригадиру будівельної дільниці, зауваження в зв'язку з його негідною поведінкою в побуті — пияцтвом, зневажливим ставленням до сім'ї. Через це Силін став неприязно ставитись до громадянина Миколаєнка. Одного разу наніс йому побої, що не спричинили розладу здоров'я. Суд визнав Силіна винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. На підставі ч. 1 ст. 47 КК він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки.

Чи є підстави для звільнення Силіна від кримінальної відповідальності?

5. У січні 1998 року громадянин Гапоненко вчинив убивство з перевищенням меж необхідної оборони. До грудня 2000 року він проживав у м. Васильков, а потім був призваний до лав Збройних Сил. Даних про те, що Гапоненко ухилився від кримінальної відповідальності, у справі немає. Від дня вчинення злочину і до призову в армію він проживав, не змінюючи адреси. Після демобілізації переїхав до іншого міста, але за обставин, які не можуть розглядатися як ухилення від кримінальної відповідальності. У жовтні 2001 року був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Чи є в даному випадку підстава для звільнення Гапоненка від кри­мінальної відповідальності?

6. Громадянин Богдан був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК за злочин, учинений 07.09.1990 року. Під час відтворення обстановки й обставин події злочину він стрибнув у кузов проїжджаючого автомобіля і зник. 07.09.2001 року працівниками міліції винний був затриманий.

Чи можливе звільнення Богдана від кримінальної відповідальності?

Варіант 1. Ховаючись від слідства і суду, Богдан 21.12.1995 року вчинив злісне хуліганство.

Чи впливає ця обставина на обчислення строку давності притягнен­ня до кримінальної відповідальності за передбачений ч. 1 ст. 121 КК злочин, учинений 07.09.1990 року?

Варіант 2. Вчинивши злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК, Богдан з'явився в орган внутрішніх справ у вересні 1994 року.

Як повинен діяти в цьому випадку суд?

7. Громадянин Куліш у нічний час 28.01.2002 року проникнув у касу автопідприємства, де зламав сейф і викрав грошей на суму двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Після цього він проникнув в іншу кімнату, де також зламав сейф, але грошей там не було. 07.02.2002 року Куліш з'явився в міліцію і розповів про вчинене. Чи можна припинити кримінальну справу проти Куліша на підставі ст. 45 КК?

8. Громадянину Слободянику пред'явлено звинувачення за ч. 2 ст. 296 КК. У минулому він не судимий, на роботі характеризується позитивно, свою провину визнав і розкаявся. На загальних зборах колектив підприємства, де працює Слободяник, засудив його дії і прийняв рішення про взяття винного на поруки.

Чи можна за таких обставин звільнити Слободяника від криміналь­ної відповідальності з передачею його на поруки трудовому колективу?

9. Громадянин Слобода визнаний винним у тому, що 14.03.2002 року в приміщенні вокзалу таємно викрав у громадянина Петрова шапку.

Ухвалою народного суду кримінальна справа була повернена на до­розслідування. Суд запропонував слідчим органам кваліфікувати скоє­не Слободою як повторний злочин, оскільки в лютому 2001 року він учинив свою першу крадіжку, і хоча був звільнений від кримінальної відповідальності і переданий на поруки трудовому колективу, проте строк давності притягнення його за цей злочин не закінчився.

Судова колегія з кримінальних справ обласного суду відмінила цю ухвалу, мотивуючи своє рішення тим, що, виходячи зі змісту ст. 10 КПК і ст. 47 КК передана на поруки особа може бути притягнутою до криміна­льної відповідальності лише протягом одного року з дня вступу постано­ви про припинення справи в законну силу. Цей строк залишився.

Чи правильне рішення колегії обласного суду?

10. Громадянин Алексеев учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 405 КК «Погроза або насильство щодо начальника». Військовий суд, розглянувши справу в розпорядчому засіданні, на підставі ст. 47 КК закрив її. Задовольняючи клопотання особового складу військової частини, де проходив службу Алексеев, про передачу його на поруки, військовий суд послався в ухвалі на те, що вчинене Алексєєвим, а також він сам не становлять великої суспільної небезпеки.

Чи правильне рішення військового суду?

11. Громадянина Кузьміна було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до двох років позбавлення волі. Після відбуття покарання він вчинив злісне хуліганство.

Варіант. Після вчинення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК злочину Ку­зьміна було взято на поруки. Через два роки його притягнули до відпо­відальності за злісне хуліганство.

Чи можливо за наявності клопотання громадськості з місця роботи Кузьміна передати його для перевиховання і виправлення цій організації"?

12. Тридцятирічний громадянин Волков і 15-річний Максимов уперше вчинили крадіжку. Вони покаялися в скоєному, своїми діями не заподіяли значної шкоди потерпілому.

Які заходи можуть бути застосовані до названих осіб?

13. Бублик, 14 років, і Воронін, 15 років, у вечірній час проникли в кіоск, звідки викрали шоколад, цукерки та інші продукти. Розкрадання

ними вчинено під впливом повнолітнього громадянина Балабка. Суд під час розгляду справи дійшов висновку, що Бублик і Воронін можуть бути виправлені без застосування до них заходів кримінального пока­рання і виніс ухвалу про закриття кримінальної справи.

Які примусові заходи виховного характеру може призначити суд Бублику і Вороніну?

Як співвідносяться норми про примусові заходи виховного характе­ру, передбачені ч. 2 ст. 22 КК?

У чому відмінність заходів виховного характеру від покарання?

14.Завідуючий кафедрою медичного університету громадянин Сипунов отримав від громадянина Максименка хабар в особливо великому розмірі. Про скоєне Максименко добровільно заявив у прокуратуру. Прийшов повинитися і Сипунов.

Чи можна звільнити названих осіб від кримінальної відповідальності?

15.Протягом двох років громадянин Ломакін зберігав у себе вдома бойову гранату, але потім добровільно здав її в РУВС.

Чи буде Ломакін звільнений від кримінальної відповідальності?

Запитання та завдання для перевірки знань

1. Назвіть види звільнення від кримінальної відповідальності.

Варіанти відповідей:

а) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим;

б)умовно-дострокове звільнення;

в) звільнення у зв'язку із зміною обстановки;

г) звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням особи до адміністративної відповідальності;

д)звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки.

2. Назвіть передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з дійовим каяттям.

Варіанти відповідей:

а) особа вчинила злочин невеликої тяжкості;

б)особа вчинила злочин середньої тяжкості;

в) особа вчинила тяжкий злочин;

г) особа вчинила особливо тяжкий злочин.

3. Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з дійовим каяттям.

Варіанти відповідей:

а) особа вчинила злочин невеликої тяжкості;

б)особа вчинила злочин середньої тяжкості;

в) особа вчинила тяжкий злочин;

г) особа вчинила особливо тяжкий злочин.

4. Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з примиренням винного з потерпілим.

Варіанти відповідей:

а) особа вчинила злочин невеликої тяжкості;

б)особа вчинила злочин середньої тяжкості;

в) особа вчинила тяжкий злочин;

г) особа вчинила особливо тяжкий злочин.

5. Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з передачею особи на поруки.

Варіанти відповідей:

а) особа вчинила злочин невеликої тяжкості;

б)особа вчинила злочин середньої тяжкості;

в)особа вчинила тяжкий злочин;

г) особа вчинила особливо тяжкий злочин.

6. Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку зі зміною обстановки.

Варіанти відповідей:

а) особа вчинила злочин невеликої тяжкості;

б)особа вчинила злочин середньої тяжкості;

в)особа вчинила тяжкий злочин;

г) особа вчинила особливо тяжкий злочин.

7. У разі відшкодування винним збитків можливе звільнення особи від кримінальної відповідальності

Варіанти відповідей:

а) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим;

б)умовно-дострокове;

в)у зв'язку зі зміною обстановки;

г) з притягненням до адміністративної відповідальності;

д)у зв'язку з дійовим каяттям.

8. Назвіть умови застосування давності притягнення до кри­мінальної відповідальності. Варіанти відповідей:

а) закінчення вказаних у законі строків;

б)невчинення протягом шести місяців будь-яких нових злочинів;

в)невчинення протягом передбачених законом строків нового злочину відповідної тяжкості;

г) давність притягнення до кримінальної відповідальності застосовується до осіб, які захворіли психічною хворобою;

д)давність притягнення до кримінальної відповідальності застосовується до осіб, які захворіли іншою тяжкою хворобою;

є) неухилення від слідства і суду.

9. За яких умов переривається строк давності притягнення до кримінальної відповідальності? Варіанти відповідей:

а) коли особа вчинила будь-який новий злочин;

б)коли особа вчинила тільки умисний злочин;

в)коли особа вчинила необережний злочин, за який може бути призначено покарання до одного року позбавлення волі;

г) коли особа вчинила новий злочин, за який може бути притягнута до кримінальної відповідальності на строк більше трьох років;

д)коли особа вчинила новий злочин, за який вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності на строк більше двох років;

є) коли особа вчинила новий злочин, за який вона може бути притяг­нута до кримінальної відповідальності на строк більше чотирьох років.

Нормативно-правові акти

Конституція України.

Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Цивільний кодекс України.

Закон України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в реда­кції від 24 грудня 1993 р.

Закон України «Про розвідувальні органи України» від 22 березня 2001 р.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24 березня 1999 р.

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листо­пада 1992 р.

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р.

Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 черв­ня 1995 р.

Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 люто­го 1992 р.

Постанова ПВС від 25 січня 1974 р. № 2 «Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою поте­рпілого».

Постанова ПВС від 28 червня 1991 р. №4 «Про практику застосу­вання судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборо­ну від суспільно небезпечних посягань».

Постанова ПВС від 26 червня 1992 p. № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів».

Конвенція про попередження злочинові геноцид та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. Ратифікована СРСР 18 березня 1954 р.

Рекомендована література

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с изме­нением обстановки // Законность. — 1999. — № 7.

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с исте­чением сроков давности // Там же. — № 8.

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с при­мирением с потерпевшим // Там же. — № 6.

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности несовершенно­летнего // Там же. — № 9.

Грищук О. В. Юридичні наслідки примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим: Державно-правова реформа в Україні. — К., 1997.

Данилюк С. А. Вопросы освобождения от уголовной ответственности // Правоведение. — 1987. —№ 3.

Кривочепко Л. Н. Освобождение от уголовной ответственности с примене­нием мер общественного или административного воздействия: Учеб. пособие. — Харьков, 1981.

Саляхов Р. Освобождение от уголовной ответственности // Законность. — 2000.—№ 12.