2 Питання. Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання

Під обставинами, що обтяжують чи пом'якшують відпо­відальність, розуміють певні фактори, що стосуються особи винного, його ставлення до вчиненого, які, відповідно, зменшу­ють чи підвищують суспільну небезпеку злочину і злочинця.

До обставин, які пом'якшують покарання, належать (ч. 1 ст. 66 КК):

1. з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2. добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

3. вчинення злочину неповнолітнім;

4. вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5. вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімей­них чи інших обставин;

6. вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7. вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилю­вання, викликаного неправомірними або аморальними діями по­терпілого;

8. вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9. виконання спеціального завдання з попередження чи роз­криття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передба­чених КК.

Наявність пом'якшуючих обставин свідчить про менший сту­пінь небезпечності винного і дає суду підстави призначити йому менш суворе покарання. За певних умов ці обставини можуть бу­ти підставою для призначення покарання у розмірі, нижчому від найнижчої межі санкції статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 69 КК), для непризначення додаткового покарання, якщо воно пе­редбачене санкцією статті як обов'язкове (ч. 2 ст. 69 КК) або як факультативне.

Перелік передбачених ст. 66 КК пом'якшуючих обставин не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати таки­ми, що його пом'якшують, й інші обставини, крім зазначених у ч. 1 ст. 66 (ч. 2 ст. 66 КК).

Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбаче­на у статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призна­ченні покарання як таку, що його пом'якшує (ч. З ст. 66 КК).

При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються (ч. 1 ст. 67 КК):

1. вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2. вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 чи 3 ст. 28 КК);

3. вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релі­гійної ворожнечі або розбрату;

4. вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим служ­бового або громадського обов'язку;

5. тяжкі наслідки, завдані злочином;

6. вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7. вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8. вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріаль­ній, службовій чи іншій залежності від винного;

9. вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10. вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11. вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12. вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13. вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкоголь­ного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Обставини, які обтяжують покарання, свідчать про підвищену небезпечність вчиненого злочину й особи винного, що дає під­стави суду призначити йому покарання найбільш суворе з мож­ливого. За наявності обтяжуючих обставин суд може:

• призначити більш суворе покарання в межах одного виду;

• за альтернативної санкції обрати більш суворий вид покарання;

• призначити додаткове покарання, передбачене санкцією як факультативне;

• обрати принцип, за яким призначене остаточне покарання буде найсуворішим (наприклад, не принцип поглинення менш суворого по­карання більш суворим, а принцип часткового чи повного складання);

• не застосувати звільнення від відбування покарання в по­рядку ст. 75 КК.

При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в цьому переліку. Отже, перелік обставин, що обтяжують покарання, слід вважати вичерп­ним (ч. 2 ст. 67 КК).

У той же час суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати за фактичної наявності деякі із зазначених у цьому переліку обставин такими, що обтяжують покарання, навів­ши мотиви свого рішення у вироку (ч. 2 ст. 67 КК). До таких від­носяться обставини, викладені у пунктах 1, 3, 4, 5, 8, 11, 13 зазна­ченого переліку. За наявності у справі обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 ч. 1 ст. 67 КК, закон зобов'язує суд вра­хувати їх при призначенні покарання.

Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбаче­на у статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при при­значенні покарання як таку, що його обтяжує (ч. 4 ст. 67 КК).

З питання. Призначення покарання за незакінчений зло­чин та злочин, вчинений у співучасті

Відповідно до ч. 1 ст. 68 КК при призначенні покарання за не­закінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65—67 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

Виходячи зі змісту цього положення призначення покарання за незакінчений злочин вимагає обов'язкового застосування зага­льних засад, встановлених статтями 65—67 КК. Тобто, призна­чення покарання за незакінчений злочин має відбуватися:

• у межах санкції статті Особливої частини КК, що передба­чає відповідальність за закінчений злочин;

• відповідно до положень Загальної частини КК;

• з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керу­ючись положеннями статей 65—67 КК, враховує характер та сту­пінь участі кожного з них у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 68 КК).

Підстави й межі відповідальності співучасників визначаються ст. 29 КК відповідно до кримінально-правової оцінки діяння, вчи­неного виконавцем. Дії виконавця (співвиконавців) кваліфікуються за відповідною кримінально-правовою нормою Особливої частини КК. Дії організатора, підбурювача та пособника кваліфікуються за тією ж кримінально-правовою нормою Особливої частини КК, що і дії виконавця, але з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.

Врахувати характер участі особи у вчиненні злочину означає врахувати роль кожного співучасника. Судова практика визнає більш небезпечною особу виконавця й організатора. За загальним правилом роль підбурювача й пособника визначається як менш небезпечна.

Врахування ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину потребує з'ясування ступеня його активності при вико­нанні конкретної ролі як взагалі, так і у зіставленні з роллю ін­ших співучасників.