Тема 14. Множинність злочинів

1. питання. Поняття і види множинності злочинів.

2. питання. Одиночний злочин.

3. питання. Повторність злочинів.

4. питання. Сукупність злочинів.

5. питання. Рецидив злочинів.

6. питання. Правові наслідки множинності (повторності, су­купності та рецидиву) злочинів.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Студенти повинні з'ясувати, що повторність злочинів, їх су­купність і рецидив припускають вчинення особою або групою осіб двох чи більше окремих самостійних злочинів. У теорії кри­мінального права такі ситуації визначають як множинність зло­чинів.

1 питання. Поняття і види множинності злочинів Множинність — це вчинення особою одного чи декількох суспільно небезпечних діянь, які складають два чи більше само­стійних злочинів.

Визнання множинності має практичне значення для:

1. встановлення суспільної небезпечності злочинної діяльнос­ті певної особи, а також і самої особи;

2. кваліфікації злочинів;

3. призначення покарання;

4. вирішення питання про звільнення від кримінальної відпо­відальності та покарання;

5. зняття судимості.

Юридичні наслідки множинності злочинів:

1. кваліфікація діяння по частині однієї статті, яка передбачає обтяжуючі обставини;

2. кваліфікація діяння по кількох статтях чи частинах однієї статті Особливої частини КК України;

3. зміна порядку призначення і умов відбуття покарання за вчинені злочини.

Види множинності:

1. повторність;

2. сукупність;

3. рецидив.

2 Питання. Одиночний злочин

Від множинності злочинів необхідно відрізняти одиночні зло­чини. При цьому слід пам'ятати, що одиночний злочин є струк­турним елементом множинності злочинів. Одиночним назива­ється злочин, який передбачений однією кримінально-правовою нормою і має ознаки одного складу злочину.

Одиночні злочини бувають:

• прості;

• складні;

• тривалі;

• продовжувані.

Простий одиночний злочин складається з одної дії чи бездії («формальний» склад) чи з однієї дії чи бездії і одного виду нас­лідків («матеріальний» склад).

Наприклад: 1. Наруга над державними символами (ст. 338 КК). 2. Умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК).

Складні одиночні злочини поділяються на:

1. Злочин, об'єктивна сторона якого складається з двох чи бі­льше різних дій, наприклад, носіння, зберігання, придбання, ви­готовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (ч. 1 ст. 263 «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами»).

2. Злочин, що має додаткові тяжкі наслідки —■ наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потер­пілого (ч. 2 ст. 121 КК).

3. Складений злочин, що має:

а) два об'єкти посягання — наприклад, розбій — напад з метою заволодіння чужим майном (на власність), небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (на здоров'я особи) (ч. 1 ст. 187 КК);

б)два види дій — наприклад, бандитизм (ст. 257 КК) — організація озброєної банди та участь у банді або вчинюваному нею нападі;

в) два види наслідків — забруднення або псування земель, що спричинило загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 239 КК).

Тривалий одиночний злочин — це така злочинна дія чи бездія­льність, після якої настає тривале безперервне продовження цієї дії чи бездії, тобто порушення закону відбувається певний трива­лий час. Наприклад, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК); ухилення від сплати коштів на утримання не­працездатних батьків (ст. 165 КК); ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК); самовільне за­лишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК); дезе­ртирство (ст. 408 КК).

Продовжуваний одиночний злочин складається з декількох чи багатьох тотожних злочинних дій, спрямованих на досягнення однієї мети. Кожна з цих дій має один намір і складає в сукупно­сті єдиний склад злочину. Наприклад, розкрадання майна (будма­теріалів) частинами.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практи­ку застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та громадського майна» від 25 вересня 1981 р. зазначається, що продовжуваним розкраданням визнаєть­ся неодноразове незаконне безоплатне вилучення державного чи громадського майна, що складається з ряду тотожних злочинних дій, які мають загальну мету — незаконне заволодіння майном, що охоплюються єдиним умислом винного і становлять у своїй сукупності один злочин*.

З питання. Повторність злочинів

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої чистини КК (ч. 1 ст. 32 КК).

Повторність відсутня за вчинення продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром (ч. 2 ст. 32 КК). Також повторність відсутня, коли за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або коли судимість за цей злочин було погашено або знято (ч. 4 ст. 32 КК).

Види повторності:

1. загальна (повторність тотожних злочинів) — вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої чистини КК (ч. 1 ст. 32 КК). При при­значенні покарання повторність визначається обставиною, що обтяжує відповідальність (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК). У зв'язку з цим су­ди враховують цю обставину при призначенні покарання**;

2. спеціальна (повторність однорідних злочинів) — вчинен­ня двох або більше злочинів, передбачених різними статтями

Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — К., 1995. — С 76.

Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 р. № 3, п. 3.

Особливої частини КК (ч. З ст. 32 КК). Наприклад, в ч. 1 приміт­ки до ст. 185 КК зазначається таке: «у статтях 185, 186 та 189— 191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу».

Якщо повторність виступає кваліфікуючою ознакою складу злочину, то вона не визначається обставиною, що обтяжує відпо­відальність, тому що за кваліфікуючу ознаку передбачене більш суворе покарання.

Спеціальна повторність може бути:

1. чиста — кваліфікується однією статтею Особливої частини КК. Наприклад, шахрайство, вчинене повторно (ч. 2 ст. 190 КК);

2. змішана — вчинення двох і більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК. Наприклад, вчинення крадіжки (ст. 185 КК), а потім незаконне заволодіння транспорт­ними засобами (ст. 289 КК), відповідно до примітки ст. 289 КК, де вказується, що під повторністю незаконного заволодіння транспо­ртним засобом слід розуміти вчинення дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185—187, 189—191, 262 КК України.

Повторність злочинів — це завжди злочин, що має, як прави­ло, значення кваліфікуючої обставини.

Слід розрізняти повторність і сукупність злочинів. Повтор­ність — це один злочин і кваліфікується за однією кримінально-правовою нормою, а сукупність — це коли кожен злочин квалі­фікується за певною окремою кримінально-правовою нормою.