2 Питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, котра вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, зві­льняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК).

Передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям:

1. особа вчинила злочин уперше;

2. діяння належить до злочинів невеликої тяжкості. Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у

зв'язку з дійовим каяттям є:

1. щире покаяння особи;

2. активне сприяння розкриттю злочину;

3. повне відшкодування завданих збитків або усунення запо­діяної шкоди.

Ст. 45 КК може бути застосована лише за наявності сукупності всіх перелічених у ній обставин, які засвідчують дійове каяття особи.

Під вчиненням злочину вперше у ст. 45 КК потрібно розуміти, що в особи немає непогашеної або незнятої судимості за раніше скоєний злочин будь-якої тяжкості, а також що особа, котра ра­ніше скоїла злочин, у встановленому законом порядку була зві­льнена від кримінальної відповідальності.

Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який перед­бачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання (ч. 2 ст. 12 КК).

Щире покаяння означає, що особа усвідомлює і визнає свою провину за всіма пунктами висунутого проти неї звинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, осуджує свою поведінку.

Активне сприяння розкриттю злочину — це дії винної осо­би, спрямовані на те, щоб надати допомогу правоохоронним ор­ганам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, ви­критті співучасників та затриманні їх.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шко­ди — це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе тільки у разі реального відшкодування у повному обсязі заподіяної злочином шкоди (повернення майна, надання потерпілому рівноцінного май­на, компенсацію у грошовій формі його вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості).

З питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, котра вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, зві­льняється від кримінальної відповідальності, якщо вона прими­рилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 46 КК).

Примирення має відбутись саме з потерпілим (ст. 49 КПК), а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі. Слід зазначити, що поряд з інститутом звільнення від криміналь­ної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпі­лим, передбаченим ст. 46 КК, існує кримінально-процесуальний інститут примирення з потерпілим у справах приватного обвину­вачення (ст. 27 КПК).

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності, пе­редбаченого ст. 46 КК, є:

1. примирення особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, з потерпілим;

2. відшкодування винним завданих ним збитків або усунення заподіяної шкоди.

Для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, на відміну від передбаченого ст. 45 КК, не вимагається, щоб суб'єкт, який вчинив злочин, щиро покаявся й активно сприяв розкриттю злочину.

Примирення — це відмова потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити вже порушену щодо вин­ного кримінальну справу. Для застосування ст. 46 КК не мають значення мотиви, якими керується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійні переконання, бажання поліпшити своє майнове становище тощо), а також те, хто виступив ініціа­тором примирення (винний, потерпілий, їхні знайомі, родичі, працівники правоохоронних органів).