4 Питання. Кваліфікація злочинів

Кваліфікація злочину — це точне встановлення відповідності вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складові конк­ретного злочину, закріпленого в кримінальному законі.

Через кваліфікацію дається правильна юридична й соціально-політична характеристика вчиненого суспільно небезпечного ді­яння. Необхідною умовою правильної кваліфікації є точне і до­стовірне встановлення усіх фактичних обставин вчиненого суспі­льно небезпечного діяння.

Залежно від того, хто здійснює кваліфікацію, розрізняють офі­ційну й неофіційну кваліфікацію.

Офіційна (легальна) кваліфікація — це кваліфікація, що здійснюється у кримінальних справах уповноваженими на те державою особами. Результати такої кваліфікації закріплюються в процесуальних документах (постановах, ухвалах, вироках) і мають обов'язковий характер.

Неофіційна кваліфікація — це відповідна правова оцінка, що дається науковцями у наукових статтях, монографіях, навчальних посібниках тощо. Така кваліфікація не має обов'язкового харак­теру, відображає лише позицію автора, але може враховуватись суб'єктами офіційної кваліфікації.

У правозастосовчій діяльності правильна кваліфікація висту­пає необхідною умовою дотримання законності, забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб, відправлення справедливого правосу­ддя у кримінальних справах.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття та значення складу злочину.

2. Елементи й ознаки складу злочину.

3. Види складу злочину.

4. Кваліфікація злочинів.

Термінологічний словник

Бездіяльність — це невиконання особою своїх юридичних обов'язків.

Вік особи — це досягнення встановленого кримінальним за­коном віку, з якого починається кримінальна відповідальність.

Дія — це суспільно значима поведінка особи, яка складається з рухів, а також використання машин, механізмів, властивостей речовин (зброї) тощо.

Злочини з матеріальним складом — це злочини, в яких сус­пільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.

Злочини з усіченим (укороченим) складом — це злочини, в яких момент закінчення переноситься на стадію готування чи за­маху на злочин.

Злочини з формальним складом — це злочини, в яких на­стання певних наслідків не є обов'язковою ознакою злочину.

Злочинні наслідки — це ті наслідки, які мають характер суспільної небезпечності у вигляді заподіяної шкоди чи зни­щення суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом.

Кваліфікований — це склад злочину з обтяжуючими (квалі­фікуючими) обставинами, тобто такими, що обтяжують покаран­ня і впливають на кваліфікацію.

Неофіційна кваліфікація — це відповідна правова оцінка, що дається науковцями у наукових статтях, монографіях, навчальних посібниках тощо.

Об'єкт — це ті суспільні відносини, що охороняються кримі­нальним законом.

Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння, яка ви­ражається у вчиненні передбаченого законом діяння, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Основний (простий) склад злочину містить основні ознаки злочину без обтяжуючих (кваліфікуючих) та пом'якшуючих об­ставин.

Особливо кваліфікованим є склад злочину з особливо квалі­фікуючими обставинами, тобто такими, які надають злочину осо­бливої суспільної небезпечності.

Осудність — це здатність особи під час учинення злочину ус­відомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Офіційна (легальна) кваліфікація — це кваліфікація, що здійснюється у кримінальних справах уповноваженими на те державою особами.

Причинний зв'язок — це зв'язок між дією чи бездіяльністю і тими злочинними наслідками, які настали.

Простий склад злочину містить опис ознак одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об'єкт, учиняється од­нією дією і характеризується однією формою вини.

Склад злочину — це сукупність встановлених кримінальним законом ознак (суб'єктивних та об'єктивних), що трактують вчи­нене суспільно небезпечне діяння як злочин.

Склад злочину з пом'якшуючими обставинами (привілейо­ваний) — це склад злочину з обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпеку даного виду злочину і відповідно караність за нього.

Суб'єкт — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповіда­льність.

Суб'єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, яка дає характеристику психічним процесам, а також свідомості та волі особи в момент учинення злочину.

Навчальні завдання

1. Відшукайте в КК прості та складні види злочинів.

2. Назвіть 3—5 статей КК, які передбачають відповідальність за складні злочини.

3. Відшукайте в КК по 3—5 матеріальних, формальних та усічених видів складу злочинів. Визначте їх елементи та ознаки.

Запитання й завдання для перевірки знань

/. Назвіть види складу злочинів за ступенем небезпечності. Варіанти відповідей:

а) простий;

б) з пом'якшуючими обставинами;

в) матеріальний.

2. В яких варіантах відповідей вказано правильне співвідно­шення між злочином та складом злочину? Варіанти відповідей:

а) поняття «склад злочину» ширше від поняття «злочину»;

б) поняття «злочину» ширше від поняття «склад злочину»;

в) всі злочинні діяння мають ознаки «складу злочину»;

г) лише частина злочинів має склад злочину;

д) ці поняття тотожні.

3. Вкажіть види складу злочинів залежно від ступеня суспільної небезпеки діяння.

Варіанти відповідей:

а) формальний склад;

б)основний склад;

в)матеріальний склад;

г) склад злочину з обставинами, що обтяжують відповідальність;

д)складний склад злочину;

є) склад злочину з обставинами, що пом'якшують відповідальність.

4. Назвіть види складу злочинів в залежності від особливостей конструкції.

Варіанти відповідей: а) простий; б)основний;

в)матеріальний;

г) складний.

5. Назвіть підстави кримінальної відповідальності.

Варіанти відповідей:

а) кримінальній відповідальності підлягає особа, яка вчинила протиправне діяння;

б)кримінальній відповідальності підлягає особа, що вчинила злочин;

в)кримінальній відповідальності підлягає особа, яка вчинила будьяке суспільно небезпечне діяння;

г) кримінальній відповідальності підлягає особа, в діях якої є склад злочину;

д)кримінальній відповідальності підлягає особа, що вчинила умисно чи необережно будь-яке протиправне діяння.

6. Розбій — це злочин з

Варіанти відповідей:

а) матеріальним складом;

б)формальним складом;

в) усіченим складом.

7. Назвіть елементи складу злочину.

Варіанти відповідей:

а) об'єктивна сторона злочину; б)предмет злочину;

в)діяння (чи бездіяльність);

г) об'єкт злочину;

д) суб'єкт злочину;

є) мотив злочину;

є) мета злочину;

ж) суб'єктивна сторона злочину.

8. Вбивство — це злочин з

Варіанти відповідей:

а) матеріальним складом;

б) формальним складом;

в) усіченим складом.

9. Визначте злочини, які посягають:

а) на два об'єкти;

б)мають дві форми вини;

в) складаються з двох дій;

г) мають два і більше наслідки.

Нормативно-правовий акт

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада

1996. р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963—

1997. pp.). — Сімферополь, 1998.

Рекомендована література

Борзенков Г. Дифференциация ответственности по новому УК: нереализо­ванные возможности // Законность. — 1997. — № 10.

Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину. — К., 1964.

Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности // Закон­ность. — 2000. — № 11.

Жеребкин В. В. Логическая структура состава преступления. — Харьков, 1974.

Коржансъкий М. Й. Кваліфікація злочинів. — К., 1998.

Лукашук И. Иммунитет в отношении уголовной юрисдикции // Рос. юсти­ция.— 1998. — № 4.

Мальков В. П. Состав преступления в теории и законе // Гос. и право. — 1996.—№7.

Мальков В. П. Субъективные основания уголовной ответственности // Там же.— 1995.— №1.

Навроцький В. О. Значення судової практики і прецеденту для криміна­льно-правової кваліфікації // Вісник Верховного Суду України. — 20СЮ. — №6.

Навроцький В. О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій. — Л., 1993.

Навроцький В. Теорія кваліфікації злочинів. — К., 1999.

Якубов А. Признаки состава преступления и обратная сила уголовного за­кона // Законность. — 1997. — № Тема 8. Об'єкт злочину

1. питання. Поняття об'єкта злочину.

2. питання. Види об'єктів злочину.

3. питання. Предмет злочину.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1 питання. Поняття об'єкта злочину

Об'єкт злочину — це суспільні відносини між людьми, що існують у суспільстві та охороняються нормами кримінального законодавства. Об'єкт завжди є обов'язковим (необхідним) еле­ментом кожного складу злочину.

Суспільні відносини, які не підпадають під сферу правового регулювання кримінальним законом (звичаї, мораль тощо), не можуть бути об'єктом злочину. Суспільні відносини завжди но­сять об'єктивний характер, існують поза і незалежно від людсь­кої свідомості, а отже, і незалежно від самого кримінального за­кону, і є первинними щодо нього. Оскільки злочин завжди пося­гає на об'єктивно існуючий об'єкт, певну реальність, то він не може завдати шкоду тому, чого немає в об'єктивній дійсності.

Правильне встановлення об'єкта злочину має важливе теоре­тичне та практичне значення. Саме об'єкт суттєво сприяє визна­ченню поняття злочину, характеру і ступеню його суспільної не­безпеки, впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак зло­чинів, є провідним критерієм для кваліфікації злочинів, а також для побудови системи Особливої частини КК.

У теорії кримінального права виділяють такі структурні еле­менти суспільних відносин:

1. суб'єкти (носії) відносин;

2. предмет, з приводу якого існують відносини;

3. соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин є незмінною.

Суб'єктами (учасниками) суспільних відносин можуть ви­ступати держава, будь-які об'єднання громадян, юридичні та фі­зичні особи. Безсуб'єктних відносин у суспільстві бути не може. Якщо немає учасників відносин, то не існує й самих відносин, які завжди являють собою певні соціальні зв'язки, стосунки між їх учасниками. Чітке встановлення кола учасників суспільних від­носин, тобто їх суб'єктивного складу, а також їх соціальних функцій у самих відносинах дозволяє визначити та відокремити ті суспільні відносини, які виступають об'єктом того чи іншого злочину.

Предметом суспільних відносин є все те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують ці відносини. До предметів відносин нале­жать майно, речі, матеріальні та духовні цінності, а також сама людина. В залежності від особливостей предмета всі суспільні відносини прийнято поділяти на дві основні групи — матеріальні (предметом яких є майно, тварини, рослини тощо) та нематеріа­льні (державна влада, духовні блага тощо).

Соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин завжди знаходиться в нерозривному зв'язку з іншими .структурними елементами цих відносин.

Соціальний зв'язок виникає та існує з приводу конкретного предмета суспільних відносин, а тому йому властивий предмет­ний характер. Так само, як і суспільні відносини, соціальний зв'я­зок має об'єктивний прояв, тобто існує у реальній дійсності і проявляється у різних формах людської діяльності (нормальне функціонування органів державної влади; раціональне викорис­тання природних ресурсів тощо).