5 Питання. Змішана (подвійна) форма вини

Студенти, вивчаючи норми КК, повинні приділити увагу стат­тям 23—25 КК, згідно з якими кожний конкретний злочин може бути вчинений або умисно, або з необережності. Особливість суб'єктивної сторони злочину полягає в тому, що деякі злочини мають лише навмисну вину (наприклад крадіжка (ст. 185 КК)), інші — тільки необережну (наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які ке­рують транспортними засобами (ст. 286 КК)). Крім того, ряд зло­чинів може вчинюватись як умисно, так і необережно, наприклад убивство (статті 115, 119 КК).

Кримінальне законодавство містить такий склад злочинів, які мають подвійну (чи змішану) вину — умисел відносно одних злочинних наслідків і необережність — відносно інших. У прак­тиці існують випадки, коли характер і форми психічного став­лення особи до самого суспільно небезпечного діяння (дії чи без­діяльності) не збігаються з формою й характером психічного ставлення особи до шкідливих наслідків її діяння. В таких випад­ках є наявність змішаної (складної, подвійної) форми вини.

Змішана (складна, подвійна) форма вини являє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різ­них об'єктивних ознак одного й того ж злочину.

Злочини зі змішаною формою вини поділяються на дві групи:

Першу складають злочини, пов'язані з порушенням спеціаль­них правил. Порушення цих правил без настання шкідливих нас­лідків являють собою адміністративні чи дисциплінарні проступ­ки. І тільки настання від цього шкідливих наслідків перетворює дане порушення в злочинне діяння (наприклад, порушення пра­вил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту осо­бами, які керують транспортними засобами — ст. 286 КК). У цих злочинах складна (подвійна) форма вини може виявитися в умис­лі щодо самого факту порушення таких правил і в необережності щодо шкідливих наслідків.

Другу групу утворюють умисні злочини, об'єктивна сторона яких характеризується двома різними наслідками, один з яких є обов'язковою ознакою складу злочину, інший — кваліфікуючою ознакою. При цьому психічне ставлення особи до першого нас­лідку характеризується умислом (прямим чи непрямим), а до другого — необережністю (наприклад, умисне знищення або по­шкодження майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ст. 194 КК)).

6 Питання. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони: мотив і мета злочину, емоційний стан

Студентам слід звернути увагу на те, що мотив і мета дають можливість правильно зрозуміти психічний стан особи в момент вчинення злочину, виявити причини протиправної поведінки, а та­кож точно визначити форму вини і ступінь суспільної небезпеки особи й дати правильну кримінально-правову оцінку вчиненому.

Мотив злочину — це внутрішнє спонукання особи, яке ви­кликає у неї рішучість вчинити злочин.

Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Мотиви, які викликають в окремих осіб рішучість вчинити злочин, можуть бути різними: корисливість, ненависть, помста, ревнощі, заздрість тощо.

Мотив передбачається як обов'язкова ознака складу злочину, якщо він зазначається в диспозиції статті, наприклад, умисне вбивс­тво, вчинене з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) або з хулі­ганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК). В окремому складі злочину саме суспільно небезпечне діяння передбачає наявність за його вчи­нення певного мотиву, який прямо в законі може і не бути вказаним (наприклад, крадіжка передбачає наявність корисливого мотиву).

На відміну від мотиву мета характеризує безпосередній зло­чинний результат, якого прагне досягти винний, скоюючи зло­чин. Наприклад, метою диверсії (ст. 113 КК) є ослаблення держа­ви. Мета в ряді випадків вказується у законі як необхідна ознака суб'єктивної сторони складу злочину. Наприклад, умисне вбивс­тво з метою приховати інший злочин або полегшити його вчи­нення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК).

Якщо в кримінально-правових нормах Особливої частини мо­тив і мета не зазначені як обов'язкові ознаки, то вони на кваліфі­кацію не впливають і можуть впливати на призначення покаран­ня як пом'якшуюча чи обтяжуюча обставина.

У ряді випадків можуть мати кримінально-правове значення емоції особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Це, зокрема, стан сильного душевного хвилювання, викликаний неправомірною поведінкою потерпілого, так званий стан фізіологічного афекту.

Фізіологічний афект — це дуже сильне, короткочасне душе­вне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Оскільки особа в стані афекту здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними, то вона несе відповідальність за ці дії. Відповідно до п. 7 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного душев­ного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальни­ми діями потерпілого, визнається обставиною, яка пом'якшує по­карання. Вчинення злочину у стані фізіологічного афекту визна­чається в законі як обставина, що пом'якшує відповідальність. Це стосується умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душе­вного хвилювання (ст. 116 КК), а також умисного тяжкого тілес­ного ушкодження, заподіяного у стані сильного душевного хви­лювання (ст. 123 КК).

7 питання. Помилка та її вплив на кримінальну відпові­дальність

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Залежно від змісту неправильного уявлення особи розрізня­ють два види помилки:

• юридичну;

• фактичну.

Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про юри­дичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику. Види юридичної помилки:

1. помилка в злочинності діяння;

2. помилка у кваліфікації вчиненого;

3. помилка у виді та мірі покарання.

Помилка в злочинності діяння може бути у випадках, коли:

• має місце так званий уявний злочин, тобто особа помилково уявляє про те, що вчинене нею є злочином, у той час як у дійсно­сті закон його таким не визначає. Кримінальна відповідальність за вчинене виключається;

• має місце неправильне уявлення особи про правомірність ді­яння, тоді як за законом воно є злочинним. За таких обставин кримінальна відповідальність настає. Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Неправильне уявлення суб'єкта про кваліфікацію вчиненого ним діяння або про вид і міру покарання, яке може бути призна­чене за вчинений злочин, не мають принципового значення для відповідальності особи.

Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об'єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Залежно від того, у змісті яких саме об'єктивних ознак поми­ляється особа, розрізняють такі види фактичної помилки:

1. помилка в об'єкті;

2. помилка в характері діяння (дії чи бездіяльності);

3. помилка в причинному зв'язку;

4. помилка в особі потерпілого.

Помилка в об'єкті полягає в неправильному уявлені тих сус­пільних відносин, на які здійснюється посягання. Вона має місце у випадках, коли винний направляє свої дії проти одного об'єкта, помилково сприймаючи його за інший.

Від помилки в об'єкті злочину необхідно відрізняти помилку в предметі злочину. В разі помилки в предметі злочину шкода завдається саме тому об'єктові, який припускається, але безпосередньому впливу піддається не на­мічений винним, а інший предмет.

Помилка в характері вчиненого діяння полягає в неправиль­ному уявленні особи щодо наявності або відсутності у її діях (бездіяльності) фактичних ознак, що утворюють об'єктивну сто­рону якогось конкретного складу злочину. Помилка, за якої особа вважала, що в її діях є ознаки злочину, а насправді вони відсутні, не усуває умислу винного у зв'язку з тим, що свідомістю особи охоплювались обставини, які утворюють об'єктивну сторону да­ного злочину. У цьому випадку вчинене кваліфікується не як за­кінчений злочин, а як замах на нього, оскільки злочинний намір об'єктивно не було реалізовано. Наприклад, особа вважає, що вона збуває підроблені гроші, тоді як насправді вони справжні (ст. 15 і ч. 1 ст. 199 КК).

Помилка, за якої особа вважала, що в її діях відсутні ознаки, що утворюють об'єктивну сторону даного злочину, коли наспра­вді вони наявні, виключає її вину і, відповідно, відповідальність за вчинене діяння. Наприклад, особа платить за куплені товари підробленими грошима, не знаючи про те, що вони фальшиві. Така помилка усуває умисел винного, оскільки його свідомістю не охоплювались вказані фактичні обставини. Оскільки відпові­дальність за подібні дії може наставати лише за умисного їх вчи­нення (ст. 199 КК), то кримінальна відповідальність за такої по­милки виключається.

Помилка в розвитку причинного зв'язку означає неправильне уявлення особи про зв'язок між вчиненим нею діянням і злочин­ним результатом, який настав. Наприклад, особа передбачала, що смерть від здійсненого нею пострілу настане від поділення кулі у голову, а не від пошкодження серця, від чого в дійсності настала смерть потерпілого. Таке неправильне уявлення у цьому випадку не впливає на форму вини й відповідальність особи, оскільки са­ме внаслідок її дії (пострілу) настав той злочинний результат (смерть), який був умислом суб'єкта.

Помилка в особі потерпілого полягає в тому, що винний ви­рішив, наприклад, убити певну особу, помилково приймає за неї іншу особу, на яку і здійснює посягання. Оскільки за помилки в особі потерпілого шкода спричиняється саме наміченому об'єкту (життю особи), то така помилка не впливає на форму вини і на кваліфікацію вчиненого за умови, що ознаки потерпілого не є обов'язковими для злочину, який задумав вчинити винний.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину.

2. Вина: її поняття та форми.

3. Умисел і його види.

4. Необережність та її види.

5. Змішана (подвійна) форма вини.

6. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони: мотив і мета злочину, емоційний стан.

7. Помилка та її вплив на кримінальну відповідальність.

Термінологічний словник

Афективний умисел — це умисел, що виникає у процесі си­льного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин, найчастіше внаслідок протиза­конного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Визначений (конкретизований) умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчи­неного нею діяння.

Вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності.

Злочинна недбалість — це необережність, при якій особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслід­ків свого діяння (дії чи бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

Злочинна самовпевненість — це можливість передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховує на їх відвернення.

Зміст вини — це сукупність психічних елементів, які відо­бражають об'єктивні ознаки злочину та виражають певне став­лення особи до цих ознак.

Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Мотив злочину — це внутрішнє спонукання особи, яке ви­кликає у неї рішучість вчинити злочин.

Невизначений (неконкретний) умисел характеризується тим, що злочинні наслідки хоча і передбачаються винним, але не є конкретизованими, тобто відсутнє чітке уявлення про їх харак­тер, ступінь тяжкості.

Непрямий умисел — це умисел, за якого особа усвідомлюванії ла суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяль­ності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Прямий умисел — це таке психічне ставлення до діяння і йо го наслідків, за яких особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його су­спільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Ступінь вини — це кількісна характеристика вини, яка ви- значає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного. Суб'єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона зло- чину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Сутність вини — це суспільна якість, котра полягає в нега­тивному ставленні особи, що вчиняє суспільно небезпечне діян­ня, до суспільних відносин, які охороняються КК України.

Умисел заздалегідь обдуманий — це умисел, який формуєть­ся ще до вчинення злочину.

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину і відразу ж реалізується.

Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об'єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Фізіологічний афект — це дуже сильне, нетривале душевне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Форма вини — це певний зв'язок психічних ознак, які скла­дають зміст вини, з об'єктивними ознаками злочину.

Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про юри­дичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику.

Навчальні завдання

1. Громадянин Кондратюк висловив дільничному інспекторові по­грозу «переламати його дітям ноги», якщо той буде продовжувати сис­тематично перевіряти виконання установлених над ним обмежень ад­міністративного нагляду.

Визначте ознаки інтелектуального і вольового моментів умислу, якими характеризується вина Кондратюка.

2 Громадянин Кравцов домовився зі своїм братом Степаном, який пооживав в одній із зарубіжних країн, про систематичний обмін това­рами шляхом пересилання їх у спеціально обладнаному тайнику вагона. Для обладнання тайника і закладання в нього товару він залучив грома­дянина Паська, який регулярно здійснював технічний огляд ходової ча­стини залізничного потягу перед його відправленням зі станції.

Визначте вид умислу. Назвіть ознаки інтелектуального і вольового моментів, якими характеризується вина братів Кравцових і Паська.

3. Колона автобусів повільно рухалася вулицею міста. Водій одного з автобусів громадянин Попович відкрив книгу, почав її читати і не помітив різкої зупинки транспортного засобу, який їхав попереду. Внаслідок наїзду одному із пасажирів були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Визначте форму і вид вини. Назвіть ознаки інтелектуального і во­льового моментів, якими характеризується вина Поповича.

4. Громадянин Слєпцов на прохання невстановлених осіб продав їм наркотичні засоби. На момент припинення злочину він одержав гроші від власників наркотичних засобів за свою «роботу».

Охарактеризуйте суб'єктивну сторону вчиненого Слєпцовим злочину.

5. Керівник підприємства громадянин Барсук оформив на роботу як кресляра з виготовлення креслень на дому студента, який ніякої роботи не виконував, а приходив на підприємство тільки для одержання заробітної плати. Отримані гроші він передавав Барсуку, а той за це частував його в кафе.

Визначте форму і вид вини Барсука.

6. Шофер Маточкін зняв з автомобіля, що знаходився на ремонті, номерні знаки і встановив їх на закріплену за ним автомашину. Потім поїхав у річковий порт і за допомогою підробленого шляхового листка одержав там контейнер з імпортним взуттям. Викрадене він сховав у себе на дачі, а контейнер спалив.

Визначте ознаки інтелектуального і вольового моментів вини гро­мадянина Маточкіна. Яким видом умислу характеризується його вина?

7. Приймальник будинку побуту громадянин Кочкін неодноразово завищував ціни за ремонт побутових приладів. На допиті він заявив, що робив це для виконання плану майстрами, праця яких оплачувалась відрядно, а сам він від цього ніякої користі не отримував.

Визначте ознаки суб'єктивної сторони складу вчиненого Кочкіним злочину.

8. Громадянин Раков, відчуваючи злість на громадянина Торжкова, підмовив громадянина Лосева вистрелити в Торжкова з рушниці, переконуючи Лосева, що рушниця заряджена тільки порохом і постріл лише налякає Торжкова. Лосев вистрелив, але рушниця виявилась зарядженою картеччю і Торжков був убитий.

Визначте ознаки інтелектуального і вольового моментів психічного ставлення Ракова і Лосева до вчиненого. Чи можливо визнати заподіян­ня смерті невинною?

9. Троє громадян у нетверезому стані вчинили хуліганські дії в кіно театрі. Вони викрикували на адресу акторів слова нецензурної лайки, вихоплювали в громадян шапки, сумки та інші предмети і розкидували;: їх по залу, затіяли бійку. Демонстрація кінокартини була припинена і в ,; залі увімкнули світло. Громадянин Пузирін, один з хуліганів, аби уник нути затримання, вдарив ножем у живіт працівника міліції, який при-йшов для припинення хуліганства. Не дивлячись на вжиті заходи для . надання медичної допомоги, врятувати життя пораненого не вдалося.

На допиті Пузирін заявив, що він не хотів позбавити життя праців­ника міліції і вдарив його тільки з метою, аби той відпустив його.

Визначте психічне ставлення злочинців до вчиненого, у тому числі і Пузиріна до смерті працівника міліції.

Чи зміниться форма і вид вини Пузиріна, якщо він байдуже ставився до наслідків, що настали; якщо він передбачав не тільки можливість спричинення тілесного ушкодження будь-якої тяжкості, а й можливість смерті; якщо він передбачив неминучість смерті працівника міліції?

10. На кондитерську фабрику завезли два вагони цукру-сирцю. Стоя­ла суха сонячна погода, і головний інженер наказав вивантажити товар на заасфальтований майданчик під відкритим небом. Будь-яких вказівок накрити цукор він не давав. Через два дні почалися заливні дощі і багато цукру разом з водою стекло в каналізацію. Фабриці були завдані збитки. Визначте психічне ставлення головного інженера до скоєного. 11. Громадяни Жучкін і Авдієнко, повертаючись із сусіднього села додому в кузові вантажного автомобіля, посварилися. Жучкін декілька разів ударив Авдієнка по обличчю. Останній відповів йому тим же і, бажаючи припинити бійку, на ходу виштовхнув Жучкіна через борт машини. Жучкін упав на дорогу, ударився головою об асфальт. Унаслі­док пролому черепа через декілька годин він помер. Визначте психічне ставлення до вчиненого Авдієнка. 12. Громадянин Свиридов у робочу годину прийшов у цех до своєї нареченої громадянки Кудряшової. Вона в цей час була на містку, змо­нтованому навколо ємкості з киплячою смолою. Він вирішив жартома налякати її. З цією метою він непомітно підійшов до драбини, піднявся по ній, обхопив дівчину за талію і нахилив її над ємкістю. У цей момент під ногою в нього виявився якийсь круглий предмет, Свиридов неспо­дівано підсковзнувся і випустив Кудряшову. Дівчина впала в ємкість. Врятувати її не вдалося.

Слідством установлено, що причин для сварки у Свиридова і Куд­ряшової не було, вони кохали одне одного і подали заяву в ЗАГС для реєстрації шлюбу. Смерть Кудряшової дуже вразила Свиридова.

Чи винен Свиридов у тому, що трапилось? Якщо так, то яка форма і вид вини? Якщо ні, то за якими підставами?

13. На комбінаті вогнетривких виробів під час випалення каоліну в печі часто ставалось спікання його в глиби, які утворювали затор у тіч­ці, що вела в холодильну камеру. Для усунення затора робітники, ризи­куючи бути обпаленими, заходили в холодильник. Начальник цеху знав про небезпечні умови праці в цеху, знав і про те, що під час виконання цієї роботи декілька робітників уже отримали опіки, але інструкцію по безпечному усуненню заторів у печі не розробив, не вжив заходи і для виготовлення та встановлення ґрат на технологічному отворі холоди­льної камери.

Під час видалення чергового затору два робітники взяли з собою за­лізну піку в холодильну камеру. У цей момент каолінова глиба прова­лилася із тічки в холодильник. Повітрям високої температури і розпе­ченим каоліновим пилом робітників обпекло. Від отриманих термічних опіків другого ступеня вони померли.

Чи винний в тому, що сталося, начальник цеху? Якщо так, то яка форма і вид вини? Якщо ні, то за якими підставами?

14.Громадяни Свинкін і Козлов розпивали спиртні напої на квартирі останнього. Почувши дзвінок і боячись дорікань з боку дружини, Козлов схопив пляшку із залишками горілки і підійшов до вікна. «Не кидай! Там же люди!» — крикнув Свинкін. «Ну й хай»,— відповів Козлов і шпурнув пляшку у вікно, яка впала на голову школяреві Василенку і спричинила йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Варіант 1. «Зараз ніч»,— відповів Козлов, показуючи на темний отвір вікна, і кинув пляшку вниз, спричинивши середньої тяжкості ті­лесні ушкодження водію таксі, який повертався додому після роботи.

Варіант 2. Козлов сховав пляшку на підвіконні і пішов відчиняти двері дружині. Від протягу вікно зачинилося і зіштовхнуло пляшку вниз. Громадянинові, який ішов під вікнами, були спричинені тілесні ушкодження.

Визначте психічне ставлення Козлова до того, що сталося.

15.Громадянин Жаров їхав на автомобілі по міській вулиці зі швидкістю 90 км/год замість дозволених 40 км/год. Біля середньої школи на проїжджу частину зненацька б вибігли декілька першокласників. Жаров натиснув на гальма, але попередити наїзд не вдалося. Один школяр був збитий та смертельно травмований. Автотехнічна експертиза встановила, що гальма в автомашині були справні, і якби водій їхав з дозволеною швидкістю, нещасний випадок удалося б попередити.

Визначте форму і вид вини Жарова. Якщо він невинний, то за якими підставами?

16.Група молоді, у тому числі громадянин Івашкін та студентка Зиміна, виїхали на відпочинок. Компанія розташувалась у лісі. Івашкін та громадянка Зиміна пішли в глибину лісу, де той став умовляти Зиміну вступити з ним у статевий зв'язок, але та категорично відмовилась. Тоді Івашкін, бажаючи налякати Зиміну, спрямував на неї саморобний пістолет. Зиміна розсміялась, і порадила Івашкіну припинити пустощі та йти назад до друзів. Івашкін, прицілюючись мимо Зиміної, зробив постріл з відстані п'яти метрів так, за його словами, щоб вона почула посвист кулі. Проте куля влучила в плече Зиміній і спричинила їй тяжке тілесне ушкодження.

В якій формі виражена вина Івашкіна відносно поранення Зиміної?

17. Бригадир комплексної бригади будівельного управління дав вка зівку робітникам Пискарьову і Гордієнку глушити рибу в річці за допо могою електроструму і видав їм для цього моток електродроту. Під час цих незаконних дій електрострумом був смертельно травмований гро мадянин Лосев, який приєднався до браконьєрів біля річки.

Суд визнав бригадира винним у необережному вбивстві Лосева, по силаючись на те, що, даючи вказівку підлеглим глушити рибу в річці за допомогою електроструму, він повинен був і міг передбачити можли-вість ураження людей струмом.

Чи правильно визначив суд психічне ставлення бригадира до смерті Лосева?

18. На посаду бригадира комплексної бригади був призначений! громадянин Кравець. У перший же день роботи бригадиром він дав на-ряд двом підліткам Василю та Михайлу на скиртування соломи. В їх обов'язки входило причіпляти та відчіпляти від тракторів волокуші, на яких підтягувалась солома до скирти. Під вечір соломи навезли так ба­гато, що трактористи не бачили один одного і почали рух за інтуїцією. В один із моментів, коли Василь перечепив трос від волокуші до трак­тора, а Михайло не зміг це зробити, перший трактор почав рухатись, потягнув за собою другий і той гусеницею переїхав праву ногу Михай­ла, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження.

Слідством установлено, що Кравець, який був відповідальним за додержання правил охорони праці, не знав, що на роботу з джерелами підвищеної небезпеки не можна залучати підлітків, що трактористів треба було забезпечити радіо- або світловою сигналізацією, котра до­зволяла б їм починати одночасний рух. На курси по вивченню правил техніки безпеки його обіцяли направити лише по закінченні жнив.

Чи винний Кравець у порушенні правил охорони праці? Якщо так, то визначте форму і вид вини. Якщо ні, то за якими підставами?

19. Продавець Курочкін, перебуваючи в стані сп'яніння, переплутав цінники під час продажу ковбаси: на товар першого сорту він поставив цінник другого сорту, а на товар другого сорту—цінник першого.

Який вид помилки є в цьому випадку? Як ця помилка впливає на вину і відповідальність громадянина Курочкіна?

20. Громадянка Крикова виправила у своєму паспорті рік народжен­ня, внаслідок чого «стала на п'ять років молодшою». Побоюючись бути притягнутою до кримінальної відповідальності, вона заявила про під­робку документа в паспортний відділ і пояснила, що зробила це з ме­тою вийти заміж за молодшого від себе чоловіка.

Визначте суб'єктивні особливості психічного ставлення Крикової до вчиненого. Як називається така специфічна форма психічного ставлен­ня суб'єкта до вчиненого ним діяння?

21. Лікар-гінеколог Чак постійно провадила аборти в себе вдома. Як правило, яких-небудь досліджень для з'ясування можливих протипока­зань для вигнання плоду у своїх пацієнток вона не робила. Внаслідок цього в однієї з них після аборта почалась сильна кровотеча, яку Чак зупинити не змогла. Побоюючись викриття, Чак не викликала «швидку допомогу», і пацієнтка померла.

Визначте форму вини Чак відносно провадження абортів і настання смерті однієї з пацієнток.

22. Громадянці Орленко стало відомо, що її сусідка збирається ку­пити кольоровий телевізор. Увечері вона проникла в її кімнату і викра­ла приготовлені для цього гроші. Як з'ясувалося, вони належали не су­сідці, а профспілці, та не встигла їх здати і змушена була взяти додому. На слідстві Орленко стверджувала, що не брала б гроші, якби знала, що вони не належать особисто сусідці.

Чи впливає помилка на кримінальну відповідальність Орленко?

Запитання й завдання для перевірки знань

/. Вкажіть факультативні ознаки суб 'єктивної сторони злочину. Варіанти відповідей:

а) вина;

б)осудність;

в) мотив злочину;

г) емоційний стан;

д)мета злочину;

є) умисел;

є) необережність.

2. Назвіть форми вини, передбачені кримінальним законом.

Варіанти відповідей:

а) умисел;

б)необережність;

в) недбалість;

г) помилка;

д)казус;

є) змішана вина;

є) неконкретизована вина.

3. Вкажіть елементи, які розкривають зміст прямого умислу.

Варіанти відповідей:

а) усвідомлення суспільно небезпечного характеру своєї дії (бездіяльності);

б)свідоме допущення суспільно небезпечних наслідків;

в)передбачення настання суспільно небезпечних наслідків;

г) бажання настання суспільно небезпечних наслідків;

д)передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків;

є) можливість передбачення настання суспільно небезпечних нас­лідків.

4. Які ознаки притаманні злочинній недбалості?

Варіанти відповідей:

а) усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій;

б) передбачення настання суспільно небезпечних наслідків;

в) непередбачення настання суспільно небезпечних наслідків;

г) передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій;

д) свідоме допущення настання суспільно небезпечних наслідків;

є) легковажний розрахунок на відвернення наслідків.

5. Які ознаки притаманні злочинній самовпевненості?

Варіанти відповідей:

а) усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій;

б) передбачення настання суспільно небезпечних наслідків;

в) непередбачення настання суспільно небезпечних наслідків;

г) передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій;

д) свідоме допущення настання суспільно небезпечних наслідків;

є) легковажний розрахунок на відвернення наслідків.

6. Злісне порушення Правил дорожнього руху тягне за собою кримінальну відповідальність

Варіанти відповідей:

а) за будь-яких обставин;

б) за настання тяжких наслідків;

в) за необережності щодо настання шкідливих наслідків

Рекомендована література

Борисов О. О. Про вплив мотиву на спосіб вчинення злочину // Удоскона­лення кримінального законодавства України. — К., 1996.

Зелінський А. Ф., Коржанський М. И. Корислива злочинна діяльність. — К., 1998.

Иванов Н. Мотив преступления — удовольствие? // Сов. юстиция. — 1993. —

№3.

Картавцев В. С. Зміст і види умислу в злочинах з формальними складами // Сучасні проблеми держави та права. — К., 1990.

Коржанский Н. Квалификация преступлений при ошибке в объекте и предмете посягательства // Сов. юстиция. — 1974. — № 5.

МатвійчукВ. К., Тарарухін С. А. Суб'єктивна сторона складу злочину: Ле­кція.—К., 1994.

Минъковский Г. М., Петелин П. Я. О понятии вины и проблемах ее показы­вания // Гос. и право. — 1999. — № 5.

Нерсесян В. А. Некоторые проблемы неосторожной формы вины // Сов. гос. и право. — 1989. — №3.

Осика /., Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб'єктивної сторони злочину // Право України. — 1997. — № 3.

Подольский Н. Сильное душевное волнение и аффект // Законность. — 2000. — №3.

Преступная неосторожность: уголовно-правовое и криминологическое ис­следование / АН Украины; Ин-т гос. и права им. В. Корецкого. — К.: Наук, думка, 1992.

Приходько Т. Фізіологічний афект — одна з підстав визнання особи обме­жено осудною // Право України. — 2001. — № 1.

Савченко А. В. Поняття, сутність і типи мотивації злочину: Навч. посібник. — К., 1998.

Савченко А. Практичне значення мотиву злочину (результати дослідження) // Право України. — 1999. — № 1.

Селезнев М. Умысел как форма вины // Рос. юстиция. — 1997. — № 3.

Сухарев Е., Куликов А. О двойной форме вины // Сов. юстиция. — 1990. — № 18.

Тарарухин С. А. Установление мотива и квалификация преступления. — К., 1977.

Ткаченко Т. Уголовно-правовое значение аффекта // Законность. — 1995. — №10.