5 Питання. Обмежена осудність

Обмежено осудною визнається особа, яка під час учинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) ке­рувати ними (ч. 1 ст. 20 КК).

Обмежено осудні особи підлягають кримінальній відповідаль­ності, але визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосу­вання примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК). Дане положення не стосується осіб, які вчинили злочин в стані осуд­ності, але в ході розслідування кримінальної справи набули ознак обмежено осудної особи (ст. 93 КК).

Виходячи з положень закону можна зробити такі висновки:

1. обмежена осудність пов'язана з наявністю в особи, що вчи­нила суспільно небезпечне діяння, певного психічного розладу;

2. внаслідок цього психічного стану дана особа не повною мі­рою може усвідомлювати своє діяння або керувати ним;

3. обмежена осудність не виключає кримінальної відповідаль­ності за вчинене діяння.

Поняття обмеженої осудності визначається за допомогою двох критеріїв: медичного та юридичного.

Медичним критерієм є психічний розлад. На жаль, у законі не конкретизовані хоча б загальні ознаки медичного критерію. Тому розкривати зміст цього критерію можна по-різному. До медичного критерію треба відносити хронічні або тимчасові хворобливі роз­лади психічної діяльності непсихотичного рівня (так звані межові психічні розлади, або психічні аномалії), суттєвою ознакою яких є кількісне обмеження здатності усвідомлювати свої дії та (або) ке­рувати ними за якісного збереження критичної функції свідомості (наприклад, епілепсія, олігофренія, психопатія, неврози).

Юридичний критерій виражається в нездатності особи по­вною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Він може виражатися двома ознаками:

1. інтелектуальною — особа нездатна повною мірою усвідо­млювати свої дії (нездатна у повному обсязі розуміти фактичну сторону та суспільну небезпечність своєї поведінки);

2. вольовою — особа нездатна повною мірою керувати своїми діями.

6 Питання. Кримінальна відповідальність за злочин, вчи­нений у стані сп'яніння

Відповідно до ст. 21 КК особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповіда­льності.

Наркоманія, токсикоманія, алкоголізм — це явища, які спри­яють існуванню злочинності і навпаки. Тобто, одне зумовлює і взаємодіє з іншим. Негативні явища ніби обрамовують злочин­ність, тому їх ще називають «фоновими».

Пияцтво — це систематичне, надмірне споживання спиртних напоїв, що знижує рівень соціальної активності особистості та негативно позначається на здоров'ї людини, котра споживає ал­коголь. Пияцтво передує алкоголізму. У середньому кожний 6-й п'яниця з дорослих осіб стає алкоголіком.

Алкоголізм — важке захворювання, котре спричинюється си­стематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями та характеризується фізичною потребою, потягом до алкоголю, за­лежністю від нього.

Велика медична енциклопедія визначає алкоголізм як сукуп­ність патологічних змін, що виникають в організмі під впливом тривалого, надмірного вживання алкоголю .

Під впливом алкоголю відбувається 2/3 навмисних тяжких злочинів проти особистості (убивства, зґвалтування, нанесення тяжких тілесних ушкоджень); 9/10 хуліганських проявів; 3/4 роз­боїв; до 60 % крадіжок особистого майна; 50 % ДТП.

Треба відзначити й істотний відсоток осіб, які, перебуваю­чи у стані алкогольного сп'яніння, піддавалися нападу — вік-тимологічний аспект (жертва власної або чужої необережно­сті, ДТП), тому що п'яного легше обікрасти, пограбувати, обдурити.

Слово «наркоманія» — походить від грецьких слів «нарко» — сон, заціпеніння і «манія» — пристрасть, безумство. У тлумач­ному словнику російської мови С. І. Ожегова наркоманія визна­чається як сильний, хворобливий потяг до наркотиків.

Наркоманія — це захворювання, що виникає в результаті не-медичного вживання наркотичних засобів.

Токсикоманія — це хворобливий потяг до речовин (синтети­чної, біологічної, рослинної властивості) або лікарських засобів, які не входять до списку наркотиків, вдиханням, просочуванням або іншим шляхом із метою досягнення одурманюючого ефекту (ацетон, бензин, лаки, фарби).

Кримінологічний характер наркоманії — це розвиток нар­котичного голодування — абстинентного синдрому — «ломка», за якого заради придбання наркотику особа здатна учинити зло­чин (крадіжку, здирство, розбій, шахрайство).

Сп'яніння, залежно від речовини вживання, поділяють на:

• алкогольне;

• токсичне;

• наркотичне.

Сп'яніння буває двох видів: фізіологічне і патологічне.

За фізіологічного (простого) сп'яніння в особи послабляється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й само­контролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одур­манює її, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа доводить себе до стану сильного сп'яніння, що хоча й порушує психічні процеси, але це не є хворобливим станом.

Патологічне сп'яніння може настати для особи раптово, на­віть за вживання невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Па­тологічне сп 'яніння є хворобливим станом, який відноситься до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяж­кого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння наявні психологічний і медичний критерії неосудності.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння або у стані, спричиненому вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, яка обтяжує покарання.

7 питання. Спеціальний суб'єкт злочину

Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідаль­ність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа (ч. 2 ст. 18 КК).

До спеціальних суб'єктів злочину відносять:

1. громадянство (ст. 111 КК «Державна зрада», ст. 114 «Шпи­гунство»);

2. фах (ст. 139 КК «Ненадання допомоги хворому медичним працівником»);

3. членство у виборчій комісії (ст. 158 КК «Неправомірне ви­користання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів»);

4. родинні стосунки (ст. 164 КК «Ухилення від сплати алімен­тів на утримання дітей», ст. 165 КК «Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків»);

5. попередню злочинну діяльність (ч. 2 ст. 201 «Контрабанда»); вид діяльності особи (ст. 203 «Зайняття забороненими ви­дами господарської діяльності»);

6. службових осіб (ст. 367 КК «Службова недбалість»);

7. військовослужбовців (ст. 403 КК «Невиконання наказу»);

8. стать (ч. 1 ст. 152 «Зґвалтування»).

Ознаки спеціального суб'єкта завжди доповнюють обов'язкові ознаки загального суб'єкта. Такими ознаками, наприклад, є ознаки громадянства для суб'єкта державної зради (ст. 111 КК); ознаки службової особи для суб'єкта службової недбалості (ст. 367 КК).

Ці додаткові ознаки можуть прямо вказуватися в тексті диспо­зиції конкретної статті або безпосередньо випливати з тексту від­повідної кримінально-правової норми. Наприклад, у ч. 1 ст. 371 КК, яка передбачає відповідальність за завідомо незаконне за­тримання або незаконний привід, не зазначено, хто є суб'єктом цього злочину. Однак зі змісту цієї статті можна встановити, що ним можуть бути працівники правоохоронних органів, які наді­лені правом затримувати осіб чи здійснювати їх привід.

У деяких випадках ознаки спеціального суб'єкта можуть бути вказані тільки в частині статті КК, що передбачає кваліфікуючі ознаки злочину. Так, за ч. З ст. 206 КК протидія законній госпо­дарській діяльності може бути кваліфікованою, коли це діяння вчиняється службовою особою з використанням службового ста­новища, тобто спеціальним суб'єктом.

Відповідальною за злочин зі спеціальним суб'єктом може бу­ти лише особа, котра має його ознаки. Співучасниками (організа­торами, підмовниками та пособниками) цих злочинів можуть бу­ти всі особи, тобто й ті, які спеціальних ознак суб'єкта не мають.

У тому складі злочинів, у яких суб'єкт визначається ознаками, котрі характеризують його минулу злочинну діяльність (повтор­ність, рецидив), інші особи не відповідають, навіть співучасники.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття суб'єкта злочину та його ознаки.

2. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність.

3. Осудність.

4. Неосудність.

5. Обмежена осудність.

6. Кримінальна відповідальність за злочин, вчинений у стані сп'яніння.

7. Спеціальний суб'єкт злочину.

Термінологічний словник

Алкоголізм — важке захворювання, спричинене систематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алкоголю, залежністю від нього.

Виключна дієздатність — це знижений вік (з 14 до 16 років), з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Дебільність (легкий ступінь) — початковий ступінь, людина може орієнтуватися в обстановці, виконувати нескладні обов'яз­ки, визнається осудною.

Загальна дієздатність — це притягнення винних осіб (яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років) до кримі­нальної відповідальності.

Ідіотія (тяжкий ступінь) — інтелект відсутній.

Імбецильність (середній ступінь) — нездатність до орієнту­вання, людина не може виконувати ніяких обов'язків.

Інший хворобливий стан — це стан, за якого відсутнє психі­чне захворювання, але інколи він супроводжується різними істот­ними змінами психіки людини (тяжкі форми психопатії, психо-тенції, неврози тощо).

Наркоманія — це захворювання, що виникає в результаті не-медичного споживання наркотичних засобів.

Недоумство (олігофренія) — стійкий, занадто слабкий розви­ток, крайня нерозвиненість інтелекту з незворотним пониженням розумової здібності із-за хвороби мозку (вроджений, травми, по­ранення, інфекції тощо).

Неосудна особа — це особа, яка не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного пси­хічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Обмежено осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) ке­рувати ними.

Особлива кримінальна правосуб'єктність — це притягнення винних осіб (яким на момент вчинення злочину виповнилося 18 років) до кримінальної відповідальності.

Осудна особа — це особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Патологічне сп'яніння — це хворобливий стан, який відно­ситься до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняєть­ся від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. Пияцтво — це систематичне, надмірне споживання спиртних напоїв, що знижує рівень соціальної активності особистості та нега-тивно позначається на здоров'ї людини, котра споживає алкоголь.

Спеціальний суб'єкт злочину — це фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідаль-ність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа.

Суб'єкт злочину — це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може настати криміналь-на відповідальність.

Тимчасовий розлад психічної діяльності— це раптові, коро­ткочасні розлади психіки, що характеризуються швидким розви­тком і в подальшому, як правило, повним одужанням особи.

Токсикоманія — це хворобливий потяг до речовин (синтети- 1 чної, біологічної, рослинної властивості) або лікарських засобів, які не входять до списку наркотиків, вдиханням, просочуванням або іншим шляхом із метою досягнення одурманюючого ефекту (ацетон, бензин, лаки, фарби).

Фізіологічне сп'яніння — це послаблення в особи функціону­вання гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю.

Хронічне психічне захворювання — це розлад психічної дія­льності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хво­робливих явищ.

Навчальні завдання

1.В управління міліції надійшла заява громадянина Дмитренка з про­ханням притягнути до кримінальної відповідальності його пасинка Сергія. У день свого 14-річчя той зіпсував баян, узятий Дмитренком у пункті прокату, використав на частування друзів значну суму грошей, які належали вітчиму.

Чи підлягає Сергій кримінальній відповідальності?

2. 15-річний Зибін незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-21093. На великій швидкості не справився з управлінням і наїхав на громадянина Півторака, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. Після цього Зибін забрав із автомобіля магнітофон.

Вирішіть питання про притягнення Зибіна до кримінальної відпові­дальності.

3. 15-річний Шорін, пустуючи, застрелив курку, гуску і порося сусіда Івченка. Останній зробив спробу затримати Шоріна і забрати у нього рушницю. Необережним пострілом громадянин Івченко був убитий.

Які злочини вчинив Шорін?

4. 14-річний Ткачук, знаходячись в гостях у родичів, непомітно взяв у них кишеньковий годинник, який йому сподобався.

Кваліфікуйте дії Ткачука.

5. Раніше судимий громадянин Бойко спільно з 13-річними Морозовим і Сидоренком зґвалтували 20-річну Сірову.

Морозов і Сидоренко від кримінальної відповідальності були звіль­нені як особи, які не досягли певного віку.

Бойку пред'явлено обвинувачення за ч. З ст. 152 КК. Чи правильно діяв слідчий?

6. Громадянин Зотов, притягнутий до кримінальної відповідальності за вбивство дружини, пояснив, що під час скоєння злочину перебував у стані тяжкого алкогольного сп'яніння і нічого не пам'ятає. Суд визнав Зотова винним в умисному вбивстві, а сп'яніння розцінив як обставину, що обтяжує відповідальність винного.

Чи правомірний вирок суду?

У чому різниця за правовими наслідками фізіологічного та патоло­гічного сп'яніння?

7. Продавець магазину громадянка Фоміна на час своєї відсутності доручила 16-річній доньці обслуговувати покупців, а та таємно від матері продавала товар за завищеними цінами.

Чи підлягає донька продавця кримінальній відповідальності? Загальний чи спеціальний суб'єкт злочину, передбачений ст. 225 КК України?

8. 15-річний Бобров без дозволу батька взяв автомобіль та вчинив ДТП, внаслідок якої громадянину Денисюку було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Чи підлягає Бобров кримінальній відповідальності?

9. Громадянин України Шпак та особа без громадянства Пунько були затримані на військовому об'єкті за шпіонаж.

Ознайомтесь зі статтями 111 та 114 КК. Вирішіть питання про наяв­ність суб'єкта вказаних злочинів.

10. За проведену операцію громадянин Костенко передав хірургові Неочару квіти та кришталеву вазу. Виписуючись із лікарні, Костенко передав Неочару гроші за те, що він продовжив лікарняний листок на чотири дні.

Дайте кваліфікацію вчиненому.

11.15-річний Петренко вступив у банду і в її складі вчинив кілька на­падів на інкасаторів, під час яких двох з них було вбито та викрадено гроші. Чи підлягає Петренко кримінальній відповідальності?

Запитання й завдання для перевірки знань

1. За терористичний акт кримінальна відповідальність на­стає з:

Варіанти відповідей:

а) 14 років;

б)16 років;

в) 18 років;

г) 21 року.

2.Хто визнається суб'єктом злочину, враховуючи, що особа досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і є осудною?

Варіанти відповідей:

а) фізична особа;

б) група фізичних осіб (злочинна група);

в) юридична особа;

г) посадова особа;

д) особа без громадянства;

є) іноземець;

є) особа, яка використала для вчинення злочину неосудного чи ма­лолітнього;

ж) малолітня особа.

3. За схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (cm. 324 КК) кримінальна відповідальність настає з:

Варіанти відповідей:

а) 16 років;

б) 18 років;

в) 21 року.

4. Вкажіть, з якого віку за загальним правилом настає кримінальна відповідальність.

Варіанти відповідей:

а) з 14 років;

б) з 16 років;

в) з 18 років.

5. Вкажіть психічні розлади здоров 'я, які належать до медичного критерію неосудності.

Варіанти відповідей:

а) хронічна душевна хвороба;

б)слабоумство;

в)тимчасова втрата пам'яті;

г) нездатність особи усвідомлювати свої дії;

д)тимчасовий розлад душевної діяльності.

Нормативно-правові акти

Конституція України.

Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. Кримінально-процесуальний кодекс України.

Конвенція про права дитини від 22 листопада 1989 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 45.

Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. (статті 1,3, 13) // Там само. — 1993. — №16.

Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // Там само. — 1995. — №6.

Положення про судових вихователів неповнолітніх: Затв. Верхов­ним Судом України, Міністерством юстиції України та Міністерством освіти України 15 жовтня 1995 р. №478/63/7/5, зареєстроване Мініс­терством юстиції України 14 березня 1996 р. за№ 113/П38.

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листо­пада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4.

Про судову практику по застосуванню примусових заходів медич­ного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. №2 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963—1997 роки). — Сімферополь, 1998.

Про практику застосування судами України законодавства про приму­сове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1981 р. № 11 // Там само.

Про практику застосування судами законодавства про звільнення від покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу: Постанова Плену­му Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 зі змінами, внесе­ними постановою Пленуму від 04.06.1993 року №3.11// Там само.

Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №21//Там само.

Рекомендована література

Волощук Т. М., Клименко В. А. Відповідальність за злочини, вчинені в стані зменшеної осудності // УАВС. Наук, вісник. — К., 1998. — Віш. 1.

Діти, молодь і закон (Збірник документів). 4.1-2. — К., 1994.

Иванов Н. Пограничная вменяемость в уголовном праве // Сов. юстиция. — 1991.—№4.

Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. — 1999. — № 1.

Мирошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та ЇЇ законодавче ви­рішення // Право України. — 1997. — № 7.

Музика А. А. Види і кримінально-правове значення сп'яніння // Рад. право. — 1986.—№5.

Музика А. Ще раз про обмежену осудність//Право України. — 1998. — №4.

Первомайский В. Д. Критерии невменяемости и пределы компетенции пси­хиатра-эксперта // Сов. гос. и право. — 1991. — № 5.

Полольный Н. Сильное душевное волнение и аффект // Законность. — 2000. — №3.

Приходько Т. Фізіологічний афект — одна з підстав визнання особи обме­жено осудною // Право України. — 2001. — № 1.

Розенко В. І., Матвійчук В. К. Суб'єкт злочину: Лекція. — К., 1994.

Устименко В. В. Специальный субъект преступления. — Харьков, 1989.