4 Питання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосо­ване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неза­лежно від тяжкості вчиненого злочину (ч. 1 ст. 107 КК).

Умовним звільнення є тому, що воно здійснюється за умови невчинення нового злочину в період, який відповідає невідбутій частині покарання.

Достроковим — тому що воно відбувається до повного закін­чення строку, призначеного судом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання мо­же бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання мо­же бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1. не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за тяжкий злочин з необережності;

2. не менше половини строку покарання у вигляді позбавлен­ня волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи особ­ливо тяжкий злочин з необережності, а також якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний зло­чин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засудже­на до позбавлення волі;

3. не менше двох третин строку покарання у вигляді позбав­лення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також якщо особа раніше відбувала покарання у вигля­ді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від від­бування покарання, але до закінчення невідбутої частини пока­рання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Виходячи з положень ст. 107 КК можна дійти висновку, що, незалежно від тяжкості вчиненого злочину неповнолітніми, на­явності у них рецидиву, кримінальний закон не робить обмежень щодо умовно-дострокового звільнення.

До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом не­відбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 КК (при­значення покарання за сукупністю вироків) і 72 КК (правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'яз­нення).

5 Питання. Погашення та зняття судимості

Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється від­повідно до статей 88—91 цього Кодексу з урахуванням поло­жень, передбачених ст. 108 КК.

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні: 1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням во­лі, після виконання цього покарання;

2. засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або се­редньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3. засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4. засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчи­нять нового злочину.

Положення ч. 5 ст. 90 КК про переривання строків погашення судимості у випадку вчинення нового злочину повністю поши­рюються і на осіб, які вчинили злочин до досягнення вісімнадця­тирічного віку.

Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в ч. 1 ст. 91 КК, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в ч. 2 цієї статті.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх.

2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх, та їх особливості.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

5. Погашення та зняття судимості.

Термінологічний словник

Застереження — це осуд поведінки неповнолітнього від іме­ні суду, попередження про неприпустимість порушення закону в подальшому. При цьому роз'яснюються наслідки повторного вчинення злочину, а також ухилення від застосування до нього інших примусових заходів виховного характеру.

Малолітні — особи до досягнення ними 14-річного віку.

Неповнолітні — особи у віці від 14 до 18 років.

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по­ведінки неповнолітнього — це встановлення часу, протягом якого неповнолітній повинен перебувати вдома або не може знахо­дитися в громадських місцях; заборона виїжджати в іншу місце­вість без дозволу тощо.

Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового ко­лективу за згодою цього колективу, а також: окремих грома­дян на їх прохання — це встановлення контролю і посилення виховного впливу з боку тих осіб, які зобов'язані через сімейні, виробничі або інші відносини здійснювати на неповнолітнього вплив.

Навчальні завдання

1. Підготуйте реферат за темою: «Кримінальне покарання і охорона дитинства».

2. Назвіть строки давності притягнення неповнолітньої особи до кримінальної відповідальності.

3. Визначте умови погашення та зняття судимості щодо неповно­літніх осіб, вкажіть відміни погашення та зняття судимості щодо по­внолітніх.

4. Вкажіть підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, учинений у віці до ві­сімнадцяти років.

5. Визначте, в чому полягає такий примусовий захід виховного ха­рактеру, як застереження.

6. Назвіть види звільнення неповнолітнього від кримінальної відпо­відальності.

7. Вкажіть підстави та принципи кримінальної відповідальності не­повнолітніх.

Запитання для перевірки знань

1. З якого віку можуть застосовуватись примусові заходи виховного характеру щодо неповнолітнього?

2. Що застосовується до неповнолітнього у разі ухилення від при­мусових заходів виховного характеру?

3. Чи можуть застосовуватись до неповнолітнього кілька заходів ви­ховного характеру одночасно?

4. Які види покарань можуть застосовуватись до неповноліт­нього?

Нормативно-правові акти

Конвенція про права дитини від 22 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.

Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 р.

Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. // ВВРУ. — 1993. — № 16.

Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // Там само. — 1995. —№6.

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 21 // 36. постанов Пленуму Верховного суду України № 6 від 31 травня 2002 р. // Юридичний вісник України. — 2002. — 5—11 жовтня.

Рекомендована література

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности несовершенно­летних // Законность. — 1999. — № 9.

Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности // Там же. — 2000. — №11.

Діти, молодь і закон: 36. документів.— К., 1994. — Ч. 1,2.

Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. — 1999.—№ 10.

Нечаева А. М. О правовой незащищенности несовершеннолетних и путях ее устранения // Сов. гос. и право. — 1990. — № 5.

ЯценкоС. С. Інститут кримінальної відповідальності неповнолітніх: світо­вий досвід і питання вдосконалення українського законодавства // Правова сис­тема України: теорія і практика. — К., 1993.