Тема 11. Суб'єктивна сторона складу злочину

1. питання. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину.

2. питання. Вина: її поняття та форми.

3. питання. Умисел і його види.

4. питання. Необережність та її види.

5. питання. Змішана (подвійна) форма вини.

6. питання. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони: мо­тив і мета злочину, емоційний стан.

7. питання. Помилка та її вплив на кримінальну відповіда­льність.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1 Питання. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину

Переходячи до останнього, четвертого елемента складу злочи­ну, студенти повинні усвідомити, що суб'єктивна сторона зло­чину — це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Слід зосередити увагу на тому, що до ознак, які утворюють суб'єктивну сторону злочину, відносять: вину, мотив, мету зло­чину та емоційний стан. При цьому останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.

Вина — основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути під­дана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Це конституційне положення закріплено у ч. 2 ст. 2 КК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути під­дана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Конк­ретизується це положення у статтях 23—25 Загальної частини КК та в статтях Особливої частини КК. Воно свідчить про недопус­тимість у вітчизняному кримінальному праві об'єктивного став­лення у вину, тобто покладення відповідальності за заподіяні су­спільно небезпечні наслідки за відсутності вини особи, яка їх заподіяла.

Мотив і мета — це факультативні ознаки суб'єктивної сторо­ни злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають зі змісту злочину.

У деяких випадках кримінальний закон вказує на особливий емоційний стан як ознаку суб'єктивної сторони. Так, відповідно до статей 116, 123 КК такий емоційний стан, як сильне душевне хвилювання, входить до змісту суб'єктивної сторони складу злочину.

Суб'єктивна сторона складу злочину має велике практичне значення. Кримінальна відповідальність можлива і настає лише за наявності в діянні встановлених законом суб'єктивних ознак — свідомості, інтелекту, волі. Ці ознаки суб'єктивної сторони зло­чину мають вирішальне значення для:

1. правильної оцінки суспільної небезпечності діяння;

2. відмежування злочинної вини від невинно заподіяної шкоди;

3. виключення об'єктивної осудності;

4. кваліфікацій злочинів;

5. призначення покарання.

Отже, повне і всебічне встановлення ознак суб'єктивної сто­рони злочину є необхідною умовою правильної кваліфікації зло­чину, визначає ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, впливає на застосування покарання.